- Що? Наруто зізнався в любові? « Юнада щойно повернувся додому і, не встигши навіть навідатися до мене, почув від Цунади новину, яка шокувала його.
Цунаде з усмішкою подивилася на нього:
- Чого ти так дивуєшся? Наруто якраз у тому самому віці...
Тут вона багатозначно глянула на Юю.
— Кохання в такому віці... Як же це мило. Навіть завидно.
Юя, переображаючись і здивований підняв голову:
- І чого ти заздриш? Якщо говорити про цей вік...
Але він відразу заткнувся, побачивши усмішку на обличчі Цунади.
— Кхм... Вечеря готова? Я умираю с голоду.
Цунанда виринула:
— Спочатку в душ. Гів’ядина в казані ще не дійшла.
— Буде зроблено! — Юя хіхикнув, міцно обняв її і куля мітнувся в ванну.
Як він міг забути? Коли я була на вулиці Наруто, Цунаде сама не втомлювалася...
«Фух... Знесло, — подумав він. — Який же я розумний, а? Еле звернувся."
І все ж... Невже цей балбес Наруто нарешті порозумнішав? Щоб він і так рано зізнався?
Після того як Юя закінчив з водними процедурами, вже сидів за обіднім столом і обговорював цю подію.
- То це Джарія підштовхнув нашого хлопця до визнання?
Цунаде кивнула.
- Можна сказати, цей старий дурень хоч раз зробив щось корисне. Я бачила ту дівчинку, Хінату. Привабливість! Так, плакса, але навіть коли плаче - така мишка. Звичайна дівчинка її віку.
Юя, згідно кивнув і трохи подумавши, запитав:
— А клан Хьюга? Хіаші дав згоду?
Цунаде потиснула плечима:
— Нет.
Юя завмер:
— Нет?
І тут Цунаде висіла зі сміху.
— Ага! Кажу тобі, я вперше чула, щоб Хіаші був у такій люті! Ніби у нього останній скарб віднімають. Він навіть активував б’якуган, і бійка ледве не почалася.
Потім вона похитала головою:
— Але там був Джірая, тож все закінчилося без серйозних наслідків.
Рука Юя, що простяглася за їжею, завмерла в повітрі. Він підняв погляд на Цунаду:
— Джарія теж там був?
Цунада осяяла, зауваживши дивний вираз на його обличчі:
— Эм-м, да. А що?
Обличчя Юя кілька разів змінилося у виразі, а потім він посміхнувся:
— Ну, у Хіаші тепер серйозні проблеми.
На обличчі Цунада було відображано повне здивування.
Що саме сталося, вона зрозуміла лише наступного дня.
На сході небо почало світити, як у Цунаді задзвонив телефон. Зазвичай він мовчав. Але якщо вже дзвонив, значить, сталося щось серйозне. Як-никик, вона - голова лікарні Конохі, і через дрібниці її не турбують.
Так, Цунаді ніколи не ставила телефон на беззвучний режим. Вона боялася пропустити екстрений виклик. Це робота лікаря: одна залиюча секунда може врятувати чиєсь життя.
Цунаде, не вилазячи з-під теплого ковдри, знайшла на тумбочці апарат і знову сховалася в затишному коконі, пробурмоті у трубку:
- Слухаю. Хто це? Щось екстрене?
У теорії, питання було цілком логічним. Зрештою, хто дзвонить їй ні світло ні заряка, якщо справа не державної важливості? Явно щось термінове.
І тут з трубки донісся оглушливий хохот Джіраї:
— Ха-ха-хо! Цунаде, вже прокинулася? Буди братца Юю! Ми йдемо до Х'юга дивитися виставу!
Цунаде, чий мозок ще туманила дрема, від слів Джіраї впала у прання. А через мить вона проричала в трубку стисненим від люті пошепки:
— Джирая, ты небіжчик!
Джарія на тому кінці відразу кинув трубку.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt