У день весілля безжалісний дзвін будильника вирвав Саске з сну. Він відразу ж схопився з ліжка, помився, вдягався у суворий костюм шафера і вискочив з батьківського будинку.
На годиннику було півп’ятого ранку. Не те щоб несусвітня рана, але небо за вікном все ще тоне у чорнильній темряві.
Направився він прямо до будинку Ітачі.
Там вже давно ніхто не спав. Мікото і Учиха Фуґаку, які спали цієї ночі не більше трьох годин, вже допомагали старшому сину одягтися в весільний костюм нареченого та готувалися до церемонії виїзду.
Сьогодні у місті Конохі автомобіль став звичайним явищем майже в кожній сім’ї.
Невдовзі після грандіозної реконструкції Юя було важко дотримуватися традиційного весільного обряду. Колись, коли люди стояли близько один до одного, весільні процесії по вулицях не були виснажливими. Але тепер внутрішнє місто настільки розрослося, що навіть через три квартали стала справжнім випробуванням витривалості.
Таким чином автомобілі з диковинки стали нагальними, а згодом і звичайним явищем, остаточно завоюючи ринок.
Коли Саска добрався до житлового комплексу в східному районі, де Ітачі купив собі будинок, годинник показував уже п’ять годин.
Серце перехопило тривогу: чи спізнився?
Але, побачивши брата, він з полегшенням видунув. Той був ще вдома. Значить, все в порядку.
О шостій ранку сім’я Фугаку швидко перекусила і почала виїжджати на весільну кортежу.
До пів на сьому стали з’їжджатися близькі друзі Фугаку. Я очолював їх, звичайно, Учиха Шісуї.
Він дивився на Ітачі з складною сумішшю радості і легкої гіркоти. Він сам і не думав про одруження, а Ітачі вже ...
Можна було не сумніватися, що наступного разу його чекає видатна голова.
Кагами навчав, як думати. Черепаха цей Шисуї, а не онук! Ітачі вже сім'я створює, а у цього офтальмолога навіть дівчата на прикметі немає. Эх...
У шість сорок п'ять всі були в зборі. Машини, прикрашені шлюбними стрічками та квітами, вишикувалися в ряд, готові до старту.
О сьомій ранку довга мотузка весільного кортежу зворушилася до дому нареченої.
В домі Учихи Іумі, само собою, теж з ранку царювала марнота. Підручки нареченої, напружені й готові до бою, вже вишикувалися на захист своєї господині.
Вісім утра. Весільний кортеж, навмисно зробивши кілька кіл по трьох головних вулицях внутрішнього міста, нарешті, за розкладом прибув до будинку Ізумі.
Саске, слідуючи за головним шафером Учіхою Шісуі, підійшов до дверей кімнати нареченої.
Тепер перед ними стояло головне завдання: як переконати арешт відчинити двері?
Гроші тут нікого не хвилювали, а значить, доведеться завоювати позицію подружок нареченої іншими способами.
Ітачі, стискаючи в руках букет з помітним напруженням підійшов до дверей. Через неї тут же пролунав телефонний дівчий голос:
— Хто там стукає у наші двері?
Ітачі розумів, що це частина ритуалу.
— Нареченого, Учиха Ітачі, — відповів він.
- А що ви приготували, щоб ми відкрили вам?
— Десять циней золота.
Після того як Камігане Юя відкрив моду дарувати золото, усі зрозуміли просту істину: цей метал — найпевніша валюта. Люди охоче прийняли правила гри. Золото стало найпривабливішим подарунком.
Десять цзіней — це велика сума, але подружки нареченої і не думали здаватися.
— Маловато! Цього не вистачить, щоб довести щирість твоїх почуттів.
Ітачі на мить поспішав.
- Скажіть, як я можу довести свою щирість?
- Хмм... Спой нашої Ізумі-Тут пісню. Якщо нам сподобається - відкриємо.
Итачи замер. Здається, ці дівчата вирішили загнати його в кут і у нього не було жодного доказу, щоб це спростувати.
Саске крадькома глянув на брата. Невже він і справді зараз заспіває?
Кутики губ Ітачі здригнулися. Але він так і не вирішив.
« Я подвоюю золото », — сказав він замість пісні. - Це межа моєї щирості.
За дверима зависла тиша, а потім почувся оживлений дівочий шепот і суперечки.
Нарешті, розпочалося покроювання.
— Кхм-кхум. Гроші нам не потрібні. Пане наречений, якщо ви хочете забрати нашу Ізумі-тян, у вас два шляхи. Або ви співаєте, або ... Коли ви зайдете в кімнату, то візьмете її на руки і не додасте землі до вашого дому!
Ітачи на мить застиг, обмірковуючи пропозицію.
Зрештою, він зітрілий і, пообіцявши виконати умову, добився свого. Двері відчинилися, і він, підхопивши сміється Ізумі на руки, вийшов з будинку. Однак, порушувати слово він і не збирався.
Подружки нареченої розселилися по машинах і разом з шаперами пішли за молодими до місця проведення церемонії.
Священик, який мав їх об’єднати, давно чекав у церкві.
Довгий кортеж знову зробив кілька кругів по трьох головних вулицях.
Одневе опівдні Ітачі, несучи на руках Ізумі, увійшов до церкви.
Саске сидів у першому ряді і дивився, як його брат та Ізумі обмінюються клятвами вірності. Він розумів, що не можна просити брата про часті заняття.
Він тряхнув головою, відганяючи непрошені думки.
Ні, не можна так думати. Імумі-сан - чудова людина. А він не повинен поводитись егоїстично. Тепер його брат сам є окремою сім’єю. Не можна ж вічно паразитувати на ньому, наче якийсь приліпала.
клятви були промовлені. На обличчях Ітачі та Ізумі сяяли щасливі усмішки.
Потім усі пішли додому, де вже був накритий весільний бенкет. Гості розпорошилися по своїх місцях, і слуги почали розносити їжу.
А для молодят почалося нове випробування. Ітачі, взявши під руку Зумі, мусив обійти кожен стіл, вимовити тост, вислухати вітання і подякувати гостей. Після кожного такого обходу — вклонитися на знак вдячності за те, що розділили з ними цей день.
На все це пішло не менше півгодини.
Ітачі і Ізумі, які з самого ранку були на ногах, досі не їли ні крихти.
Думаєте, на цьому все? Як би не так.
Після цього відбулося урочисте святкування. У минулому світі Юя читали імена тих, хто підніс на весілля найбільш щедрі дари. Але тут все було інакше. Тут цінували близьких людей.
Першими, звичайно ж, були Учіха Фугаку і Мікото. Новонаміжні повинні були піднести їм чай на знак поваги.
Тоді настав третій крок. Оголосили імена шаферів і подружок нареченої.
Але їм вже не приносили чаю. А саке.
Під кінець святкування Ітачі був настільки п’яний, що ледве усвідомлював, як це відбувалося.
Зрештою весілля закінчилося. Втомлені, але щасливі молоді люди повернулися до свого нового будинку...
І, ледве діставшись до ліжка, впали спати.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt