Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 535. Куди підеш Не знаю. Спочатку зберемося, а там решим.

0% of chapter read

Наруто і Саска сиділи в « Ічіраку Рамен», коли до вступу увійшли дорослий Саске та старенький Какаші.

Обидва гості з майбутнього багатозначні промовчали, коли побачили себе зі свого далекого минулого.

- До речі, я тут від батька чув, що наш новий наставник-джонін, цей, як його ... Какаші... Той ще дивак, — простягнув Наруто, сплітаючи лапшу.

— Чудак?

— Ага! Кажуть, він цілими днями в масці ходить. Я навіть не можу уявити, що він під нею, — сказав Наруто і закинув голову в фантазії.

Саске на мить замислився і теж підняв погляд.

- А може, під маскою якийсь секрет?

Наруто рішуче замотав головою.

— Та ну, навряд чи. Дивись: у твого роду і в Х'юга очі - ось де справжня диковина, вірно? Але ж ви їх хизуєтесь? Яку таємницю може мати цей джоніна Какаші? Думаю, він просто страшно страшний, ось і носить маску!

Саске ошелешенно втупився на Наруто, але поміркувавши кивнув:

- А знаєш... дуже може бути.

Хрусть.*

За столиком літнього Какаші щось ніби тріснуло. Дорослий Саске, що сидів навпроти, мовчки втупився у свою тарілку.

Його вчитель був готовий спопелити голців.

Хоча... Якщо чесно...

Він і сам в дитинстві ламав голову над тим, що ж ховається під маскою Какаші-сенсія.

Но...

Такі речі вже точно не обговорюються в присутності людини!

- Хе-хе-хе, а як гадаєш, у нього під кінськими зубами? — Не унимался Наруто.

*Пффф!*

Дорослий Саске ледве не виплюнув лапшу.

Треба ж, навіть у різних світах думки в них сходяться...

— А я думаю, у нього все обличчя в віспи, - самовдоволено заявив маленький Саске, схрестивши руки на грудях.

- Кхм-кхме, я наелся.

У три рахування прикінчивши свою порцію, дорослий Саске кинув на стійку купюру в десять тисяч рів і, низько опустивши голову, поспішив покинути Рамну.

Старша Какаші тільки зітхнув, торопливо доїв і теж піднявся.

Чорт забирай цей день! Він лише хотів пообідати спокійно, а нарвався на цих двох цуценят.

Щоб їх! І це вони так доносять свого наставника? Чоловік, який майже як вчитель!

Старий Какаші кипів від обурення, але без можливості висловитися лише мовчки залишив гроші на столі і вислизнув з вулиці.

— Э-э... Но... Здачі ж ще... — Пробурмотів Теучи, підійшовши прибрати посуд.

У Конохі не було прийнято залишати на чай.

***

Після обіду Наруто і Саске обидва вирушили блукати вулицями.

Незабаром очі Саске загорілися.

— Братец!

Помітивши перед Ітачі, який йшов, не відлучаючись від якогось листка в руці, Саске відразу підбіг до нього.

— О, Саске... — Ітачі злегка здивувався, але тепло усміхнувся. — Заскучав дома?

Саск закивав так енергійно, що сумнівався: він вийшов на вулицю від нудьги.

Ітачі з'їснув йому волосся, а потім його погляд впав на Наруто.

— Наруто. Дякую, що змучився зі своїм братом.

Наруто відразу ж вклонився у відповідь.

- Що ви, це мій обов'язок як друга!

— Брате, а що ти зайнятий?

Ітачі опустив погляд на список імен у руці і, подивившись на Саска, посміхнувся.

« Пан Хокаґе доручив мені особливе завдання — зібрати загін. Кажуть, знайшли нові родовища.

Обличчя Саске відразу ж витягнулося.

- Отже... Ти знову йдеш...

Ітачі з посмішкою легонько ткнув Саске пальцями в лоб.

— Прости, Саске. Але таке життя шінобі. Зрештою... якщо шінобі не буде працювати, на що йому їсти?

Саске кинув. Він не міг заробляти і залежав від своєї сім’ї. Йому вже давно не терпілося піти на завдання і принести в дім гроші.

На жаль, вік не дозволяв.

- До речі, брате, а це правда, що ви з сестрою Ізумі скоро одружитеся? — Раптом запитав він.

Обличчя Ітачі на мить скам'яніло, а у погляді промiлькнуло щось невловиме-тревожне.

Як би це сказати... Ітачі та Учиха Ізумі справді відчували одні до одних теплі почуття. Але зараз ця симпатія стала різною монетою.

Учиха Фуґаку прямо заявив, що їхній союз якнайкращий продемонструє: клан Вчаха, навіть не відділяючись від відокремлених земель, один, як ніколи.

Через це Ітачі відчував, що його власне весілля батько перетворює в політичну виставу.

Звичайно, він не був проти шлюбу з Ізумі.

Але він вважав весілля чимось чистим і не знаряддям у політичних іграх дорослих.

Що тут скажеш, в кожній зграми свої погрімки.

Хоча Юя і зробила великі зміни, все ж життя не може дати собі ради. Такий закон цього світу, і він не підкоряється волі однієї людини.

Багаті мають свої проблеми, бідні — власні. Таке життя, повне горя, і від цього нікуди не дітися.

— Можливо, це внутрішньо зітхнувши і відповів Ітачі. — Але навряд чи найближчим часом.

Він знову ніжно потріпав Саска по голові, покарав його гарненько повеселитися з другом і, ще раз подякувавши Наруто, пішов геть.

— Ех, везе тобі, — простягнув Наруто, заклавши руки за голову. - Я б теж хотів такого брата, як Ітачі.

Саске негайно насолодився.

- Це ти на що натякаєш?

Наруто фиркнув.

— Та ні на що. У мене хоч і немає брата, але є сестра!

Саске лише закочував очі.

Він був чутний про сестричку Наруто, Намікате Карін.

Непристойна дівчинка з огидною особистістю, яка досконало володіла технікою друкування. За чутками, в її тілі приховувалась вісімдесят одна чайна ланцюга.

Тьху, і як вони тільки в ній поміщуються?

— Ладно, пошли, — сказав Наруто. - Спочатку треба знайти Шікамару.

— Згоден. А куди потім?

— Не знаю. Спочатку витягнемо його, а там видно буде.

— Хм... Гаразд.

Так і сталося, що Шікамару, який в розпал свят мирно у себе вдома був безжалісно виставлений на вулицю своєю матір’ю.

— Ха-а-ах... — Позіхаючи, простягнув він, потираючи затилицю. — Ну і неугомонні ж ви. Невже не можна просто посидіти вдома?

Шікамару зітхнув, коли він побачив на обличчі Саске й Наруто невтомні обличчя.

— Ладно, забудьте. Чому я вам потрібний?

Саске потиснув плечима:

— Не знаю.

Наруто рішуче заявив:

- Пішли, тепер треба витягнути Чоджі.

- А його навіщо? — На подив Шікамару.

— Не знаємо, — відповів Наруто і Саска.

Шикамару замовк.

Подумавши, він кивнув.

— Ладно. Давайте спочатку зберемо всіх.

***

Ітачі тим часом вже взявся до справи.

Пробігаючи очима по списку, він добре усвідомлював небезпеку майбутньої місії.

Вони повинні були доставити свої ресурси в інший світ.

Так-так, все вірно. Літаки і гармати - це ресурси.

А що, коли в момент доставки з'явиться той самий Ооцукі Момошіки?

Отже, бійці в загоні повинні були бути не тільки сильні самі по собі... Але найголовніше — вміти користуватися цією новою зброєю.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter