Ромбоподібний знак на чолі Узумаки Кушини, подружжя Намікате Мінато, був предметом нестерпної заздрості багатьох її подруг.
Наприклад, Учиха Мікото. Вона теж мріяла про таке.
Але Учиха Фугаку був повністю поглинутий справами клану, і його внесок у розвиток села - або, якщо бути точніше, його особистий вклад в копію самого Хокаґе - залишався гнітючим низьким. За всі ці роки він не набрав тисячі окулярів, а до заповітних десяти тисяч було і зовсім як до місяця.
Проте Мікото мав ще один шлях.
Достатньо було лише попросити Кушіну навчити її, і вона не відмовила б.
Але Мікото мав власну гордість.
Учиха славилася своєю гордістю, і за показною холодністю кожного з них приховувалося загальне до межі почуття власної гідності. З таким проханням для Мікото було звернутися до Кушина... Не можна. Вона просто не могла переступати через себе.
І Учиха Фугаку, звичайно, все це бачив.
На щастя для всіх...
У цій тимчасовій лінії Юя не загинув у битві з одним із Ооцуків, а тому Коноху минули будь-які шоки.
Старійшини Клана Учиха, чия наполегливість і так висіла на волосинці, зрештою здалися. Вони погодилися на розпускання клана і інтеграцію членів у Внутрішнє місто Конохі.
Відтепер... більше не існувало клану Учиха. Залишилася лише Коноха, і окремі її жителі з фамілею Учиха - просто люди, просто родичі.
Така подія повинна бути справжньою сенсацією.
Сказати правду, розпуск такого могутнього клана, як Учіха, в будь-якому з п'яти великих сіл шінобі спричинив би вибух бомби.
Але тільки не в Конохі. Не в Конохі під контролем Юя. Це новина, яку викликали лише на воді.
У вечірньому випуску новин провели рівно 30 секунд: коротко нагадали про історію клану Вчиха, і це все.
Шпигуни інших сіл, які викопали в Конохі, були збентежені.
Гаразд, вони вже звикли не розуміти і половини хитромудрих намірів Юя...
Але чому вони не розуміють цього?
Проте, яка різниця. Головне - відправити звіт. А той начальство ще вирішить, що вони в Конохі штани просиджують.
Коли Юя підростав, то сам почав дивитися на жінок Сарутобі, Шімура та Х’юґа.
Звичайно, як і у випадку з Учиха, він не збирався діяти в відкритому. Він не міг просто прийти і сказати: « Розпускайте клани та віддавайте мені свої землі». Ні, його метод був куди витонченішим. Він перетворював Учиха на ілюстрацію, в вітрину, яка показує всім іншим які реальні вигоди і яке світле майбутнє поступається відмові від кланової відокремленості.
Наприклад, після того як Юя розпускав мілководдя, дотримуючись заведеного порядку, вона виділила кожному Учиха по дому. Це стосувалося абсолютно всіх, аж до п'ятого старійшини, який все ще якимось чудом чіплявся за життя. Це було звичайною справою — чи не могли б люди, виходячи з роду на землю, залишитися на вулиці?
Після цього було створено компенсацію за саму землю клану, які перейшли в власність села. Ця виплата була також грандіозною, але не дотягувала навіть до половини вартості ще одного будинку. Тому більшість воліли взяти компенсацію нерухомості, ставши власниками відразу двох будинків.
А потім почалося найцікавіше - інші "компенсації"...
Тепер Учиха отримав ті самі права, що й решта мешканців Внутрішнього міста Конохі. Вони могли відправляти дітей в будь - яку школу, а не тільки до убогої кланової академії. Отримавши нове посвідчення мешканців Внутрішнього міста, вони могли безкоштовно користуватися громадським транспортом, поїздами, зниженими купонами під час святкових розпродажів і отримувати різні подарунки.
Власне, це були навіть не привілеї. Для жителів Внутрішнього міста все це було абсолютно нормою. Вони жили так завжди і не бачили в цьому нічого особливого.
Але Учиха про це не знали.
Тільки покинувши свій квартал і переїхавши, вони з подивом виявили, що нове посвідчення особи дає їм 20 відсотків знижки у багатьох магазинах.
При першій купівлі в будь - якій ювелірній крамниці Юя, знижка і аж 50 відсотків.
Учиха навіть не здогадувалася про це.
Вони вперше дізналися, що на свято середини осені в день заснування села, у дні народження і річниці смерті Першого та Другого Хокаґе скрізь проводяться різні акції й заходи.
Це твоя справа, але продавці завжди готові запропонувати щось цікаве.
І хоча...
Проводити комерційні акції в день смерті Першого і Другого виглядало як чорний гумор, Юя був упевнений, що нідаймі та седаме не стали б його дорікати.
У результаті багато людей, зрозумівши це, збунтувалися. Чорт забирай, та знай вони раніше, що за відмову від клана чекає така благодать, вони б давно від нього зреклися!
- Ви, жителі Внутрішнього міста, які ж ви підступні! Чому ви мовчали про все це?
Люди, які не були Свідками, просто плескали очима.
- Тобто? А що, коли ваш клан не давав вам подарунків на свята?
— Погодите-ка... Ви хочете сказати, що вечеря в « Якінікі К’ю» обходився вам на третину дорожче за нас?
— Э-э-е... А у нас завжди були приблизно однакові ціни...
Безчисленні Учах ганяли скупі чоловічі сльози. Як жорстоко їх обдурили.
Юя був більш ніж задоволений.
Саме такого ефекту він і досягав. Цей шок від усвідомлення того, що будь - які вигоди для тебе були недосяжною розкішшю — саме так було потрібно!
І тепер тиск перейшов на клани Х'юга, Сарутобі і Шимура.
Зрештою...
Найбільша клан Конохі, Сенджу, вже давно розпущена. Тепер його слідом за ним також став Учиха.
Ваш хід, панове.
Клан Х'юга мудро прикидався мертвим, чекаючи реакції Сарутобі і Шимура.
Юя не торопив події. Тепер для нього головним був Рада Міра Шінобі.
Як тільки цей майданчик буде створено, об'єднане протистояння всього світу шінобі клану Ооцукі перестане бути нездійсненною мрією.
Принаймні...
Його план по створенні орбітальної оборонної лінії вже не здавався порожній болтів.
Хоч би як там було, Юя вирішив спочатку захистити Коноху і побудувати навколо планети стратегічний захист. Ще чотири-п'ять супутників на орбіті повинно було схопити.
І тоді, коли черговий представник клану Ооцукі з'явиться в цей світ і почне малюватися у космосі, він просто запустить до нього міжпланетну ракету.
Подивимося, як ти будеш поглинаєш тонну заліза, що летить на тебе. Так, дорогенька, ніякої чакри, тільки старий добрий порох.
На жаль, Орочимару ще не відкрив ядерний розпад і синтез.
Однак Юя розумів, що вимагати таких відкриттів з нуля було б занадто і не наполягав.
Головне - захистити Коноху.
А підуть його прикладом інші села шінобі...
Це вже не його піклування.
Тому...
Що там вирішать клани Х'юга, Шимура і Сарутобі...
Юя, чесно кажучи, було вже все одно.
Йдуть - відмінно. Не підуть... Що ж, їхнє право. Але їм, звичайно, не під силу.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt