Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 498. Настільки жорстоким! [Частина 2]

0% of chapter read

Коли ж він розігнав дим і зміг побачити нападників...

Що це за хріновина?

Три винищувачі, заходячи з трьох різних висоти одночасно відкрили по Урашики вогонь із бортових кулеметів Гатлінга.

Оозцуки тут же рвонув вгору.

Його винищувачі не переслідували його. Пролетівши повз точку, де він стояв, вони знову набрали висоту і повернулися в піку.

Обличчя Урашики стало жорстоким. Він стиснув долоню, концентруючи в ній світло, і націлився на один з літаків.

— Аменао Субарубоші-но Мікото: Митама!

Але винищувач і не думав ухилитися. Продовжуючи нестися прямо на нього, він відкрив люки ракетного відсіку.

Праве століття Урашики шалено задерлося.

Застосовуючи цю техніку, він не міг зробити своє тіло недосяжним. Коли Ооцукі побачив таку розкладку, то відразу зрозумів: ці пілоти готові померти і лише забрати її з собою.

Він відразу ж згорнув техніку і, повернувшись, кинувся навтёк.

А внизу Юя, спостерігаючи за тим, як три винищувачі ганяють по небу жалюгідного і розгубленого Урашики, з полегшенням видихнув.

Моє село буде в порядку.

Тепер з ним покінчать, вірно?

— Це... Що таке? — Розчарований, запитав дорослу Саске, дивлячись на Юя.

Юя і сам здивувався:

- Винищувачі. Ти ж начебто з майбутнього, хіба не знаєш?

Дорослий Саске відкрив було рот, задумався на мить і відповів:

- Вони ніколи не з'являлися в нашому селі.

— Звичайно, — хмикнув Юя. - Винищувачі та артилерійські частини завжди підкорялися Хоказі...

Він осигнувся і, подивившись на Саську, без тіні емоцій вимовив:

— А, точно, я і забув. Після того як ми з Цунадою відійшли в світ інший, адже у вас більше не було Хокаґе.

Обличчя Саске миттєво заливала фарба збентеження.

Коли Юя дивився на нього, то зітхнув і похлопав його.

- Знаєш, може це й на краще. Коли повернешся, розкажи всім, що тут бачив. Нехай виберуть нового Хокаґе. Спочатку зупиняйтеся в селі, а потім швидко розберіться з іншими. Запам'ятай, що треба діяти швидко. Пушки, літаки, ракети - запускайте все раз. Спочатку залякайте інші села до напівсмерті, а вже потім ведіть переговори. А на переговорах, не маючи часу подумати, обкладіть їх проти себе і лише потім обговорите справи. Зрозумів?

Дорослий Саске ошелехнувся на нього.

Юя знову зітхнув. Саске було марним.

Ось розберуся з цією справою, тоді і навчу його уму-розуму.

Тим часом трамвайний винищувач Урашики опинився прямо над Конохою. Коли літаки побачили внизу село, то відразу ж почали патрулювати його і кружляти над ним.

Ооцукі знову завис над Деревнею Скритого Лісу, обличчям до обличчя з її шинобі.

А ще й золота печатка всередині тіла...

Глибоко зітхнувши, Урашіки стиснув кулак і, розгорнувши долоню, з силою вдарив себе...

*Амено Субарубоші-но Мікото ✔*

У Юя дёрнулось віко.

Настільки жорстокий?. Навіть до самого себе?

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter