Йоцукі Урашики і впрямь не очікував, що Юя атакує його в лоб.
Врешті-решт, у теперішньому майбутньому, з якого він прийшов, цей чоловік славився чим завгодно, але тільки не своєю військовою силою. Казі інших великих сіл мав великий послужний список, за кожним тягнувся шлейф з боїв і перемог.
І лише за Камігане Юя з Конохи не було жодних бійок.
Це не було чимось незвичайним. Єдиний раз, коли Юя демонстрував свою силу чужим людям, відбувся в іншому світі і інші Каге прибули туди лише до самого кінця війни. За таких обставин вони не могли з упевненістю оцінити, якою є справжня межа його сили у повному розквіті.
Але це не принижувало їхню повагу до нього.
Бо якщо відкинути в сторону бойову силу... Цей паршивець був сильний до непристойності!
А коли у вас є такий козир, то всі ці розмови про силу в бою — це лише порожній звук.
Звичайно, Урашики не був тупим громіллю, що прет напролом. Уявіть собі, що перед нападом на Коноху він систематично обійшовся інші села. Його ціль була надзвичайно ясна: викрасти чакру Хвостатого — і негайно зникнути. Ніякого позіхання, ні невідкладності, ані тіні бажання розмальовуватися своєю силою, яка явно перевершувала силу більшості шінобі.
Саме це в ньому і лякало.
Отже, Юя з першого погляду зрозумів: цей противник не мав нічого спільного з тим глузуючим мультсеріалом, що обмінювалося на Саске тичками ліктям і вступало до борцівських заворушень. Перед ним стояв не тільки могутній, але й унікальний бойовий інтелект.
Здається, що Юя почав здогадатися, чому загинув сам — син Саске. Увесь його спосіб життя горіло, а труд був лише одним боком медалі. Інша, набагато важливіша, виявилася банальна недооцінка ворога.
Як би там не було, то Урашики з « історії нового покоління» були просто за межами розумного. Крім того, що він постійно тягав з собою вудку і повертався ні з чим, так у результаті цього його подолали два геніни — двоє дітей. Як після такого можна було сприймати його серйозно?
А легендарний "локоть Оозуцуки" і "борцський захоплення Учиха". Один небу знає, який жах це нанесло душам відданих фанів "Наруто".
Але жартами, а тут - жорстока реальність. І цього Урашики не можна було приймати за рядового Ооцукі. Зрештою, він носив це ім’я не просто так.
Да уж... Все-таки мультфільми - зло.
Юя плескнув у долоні. Земля під ногами Ооцукі звернулася до золота, яке кипить і здибається.
Урашики відразу змив у повітря. На його губах застигла огидна умилка. Невже ці смертні думали, що зможуть здолати його лише тому, ніби вони самі не вміють літати?
Юя розтиснув долоні, і золоті потоки застигли в повітрі. Поміркувавши, він вкинув руку і з чотирьох сторін закрутилися золоті стіни у захисний кокон.
Лише після цього Юя повернувся до хлопчика.
Очі Наруто сяяли від захоплення.
Юя видавив слабку посмішку. Серце його обливалося кров'ю. Не кажучи вже про все інше, втрати, завдані однією лише цією торговою вулицею, уже випадало десятками мільярдів рей.
Це ж його гроші! Його кровні!
— Захисти Наруто, — коротко сказав він учихе Ітачі.
Той серйозно кивнув.
Юя підстрибнув, злітаючи ввись. Урашики холодно хмикнув і витягнув в його бік руку ...
Раптом Юя відчув, як тіло проколола гострий біль. Він поспішав і опустив погляд...
З його живота поступово проростає череп, вгамовуючись незвучною костовою пащею.
Юя втратив дар мови.
Та годі, ще й гендзюцу?
Але ж... На нього гендзюцу не діяло. Принаймні, технології рівня нижче Цукуеми були безсилі.
Адже в його тілі, окрім чакри, текла й інша сила. Тому, як і у випадку з більшістю ілюзій, достатньо було лише відправити цю чужу енергію в власні канали чакри, щоб порушити її струм ...
Світ хитнувся, але ілюзія розвіялась.
Юя підняв голову. Урашики вже були втягнуті у ближній бій з Намікато. Поблизу, вичісуючи момент, кружляли Учиха Обіто і Вчаха Шисуї, готові в будь-який час завдати роз'ємний удар.
Урашики був розлючений.
Він сказав: « Оце створіння! - Жодних понять про честь. Нападають натовпом."
Раптом очі Ооцукі спалахнули алім. Мінато, який наближається до нього, відчув утрату поганого передчуття і, слухаючись інстинкту, використовував Хірайшін. Залишковий образ, який він залишив на попередньому місці без жодного попередження розсипався до пороху.
Мінато приземлився поодаль, підхоплюючи кунай з заздалегідь нанесеними печатками. « Коли очі його стали червоними... він використовував якусь дуже дивну техніку», - сумно думав він.
— БУМ!
У повітрі пролунав вибух. Мінато вискинув голову і побачив, як Урашики, потріпаний, відлітає з хмари диму.
— Подло! Нечесно! - Він проричав, дивлячись на Юя. - Хто взагалі додумався вішати вибухові печатки на сурікені, та ще й використовувати для цього клонів?
— Шкода, що тебе не рознесло на шматки.
Ця техніка, Взаємне Множення вибуху Свитків, і в руках його дядька-наставника не змогла прикінчити жодної по-справжньому великої риби. Не дивно, що йому теж не вдалося перервати цю сумну традицію. Так, проти рядових противників Сенджу Тобірама застосовував її з вражаючим успіхом, але ось Юя...
На його рахунку не було жодного вбитого цієї технології. Ті, хто чув, ридали й спостерігали за тим, що бачили, ніжно хитали головою.
Але це також стосувалося того, що Юя не втягався у бій зовсім або його суперниками були фігури вищого ешйону.
Відверто кажучи, він дуже прагнув використати Едо Тенсей. Але де можна знайти жертву для ритуалу? Чи ж не використовувати для цього поранених, ледве дихаючих мешканців Конохи? Якщо він, Хокаґе, наважиться на таке, його репутація в той же момент впаде на саме дно.
Юя був не дурень і на таке б не пішов.
Але якщо він хотів розібратися з Ооцуками, які мали мінімальні втрати, то мав два шляхи. Або покликати з допомогою Едо Тенсей Сенджу Гашираму.
Або...
Юя зіщурився і, обернувшись до джонінам, що поступово стягувалися на місце битви, голосно змовував:
— Все! Допоможіть мені! Заманіть цього покидька в північний район Конохі! І негайно відправте людей для евакуації всіх мешканців звідти!
Щойно прибули на підмогу Сарутобі Асума та Юхі Куренай оскаженіли. Останнім часом вони наполегливо працювали над продовженням роду — Сарутобі Хірузен хотів мати внуків і тому заохочував їх більше відпочивати. І тут таке...
Вони мчали сюди з усіх ніг, щоб почути, як Юя наказує заманити ворога в Північний район.
Але ж там... Там же живуть усі вищі лагоди Конохи!
- Пан Хокаґе! — Не витримав, крикнув Абураме Шібі. - Але ж там... Там квартали чиновників! І ви... Ви ж теж там мешкаєте!
Юя подивився на нього з внутрішнім задоволенням. Не має значення, чи Шібі поставив це питання з щирого замішання або здогадався про задум і вирішив підіграти. Це був ідеальний пасок для політичного вистави, в якому він відібрав собі головну роль.
Юя змахнув рукою, і в його голосі задзвонила сталь:
— У Конохі головне - це її жителі! Ми, службовці, повинні подавати приклад їм! Буду можна відбудувати знову, але майно селян... Воно не мусить страждати! Зовсім ні! Всі за мною! Виконуйте!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt