Юя глибоко зітхнув, не знайшовши в собі сил щось сказати.
За словами дорослого Саске, Кумомарі була гіршою за всіх — вони вдарили першими.
Юя втратив дар мови. Йому здавалося, що мешканці Конохі з того світу повинні відвісити Кумогакуре вклонитися до землі.
Чорт забирай, Коноха на грані громадянської війни, а ці атакують! Хіба це не найкращий спосіб змусити всіх в селі відкласти суперечки і об'єднатися проти спільного ворога?
Можна було лише сказати, що Юі багато людей у селі були до образливими вірними.
Асума Сарутобі не був бездарним, він просто не хотів ставати Хокаґе. Не хотів служити Клану Сарутобі. І хіба його можна в цьому звинувачувати? Головою Клана був Сарутобі Шинносуке, і ще одне питання: якою владою він дійсно володів. Те саме сталося з Кланом Шімуром, і вся реальна влада була у руках старійшин. Хьюга, Учиха - всі страждали від тієї ж хвороби.
І якщо така була реальність, то що поганого в тому, що Асума склав руки і хотів лише простого людського щастя - теплого вогнища, дружини та дітей?
Що в цьому поганого? Чому його повинні були силою тягти на цей проклятий пост Хоказі?
Це було нелогічно!
Юя лише похитав головою. Усе це ідеально входило у його стереотипне уявлення про кланових старійшин.
Бездарні, здатні тільки все псувати з немірними амбіціями і нікчемними талантами. У їхніх очах не було нічого, крім їхньої вузької воші, а будь - які довгострокові цілі — просто порожній звук!
Якби не гроші, які Юя щороку розподіляв, ці лідери давно б все пустили по вітру.
Дорослий Саске продовжив свою розповідь. Через 12 років після смерті Юї на Коноху напала Дерівня Скритого Хмарака.
У той час син Наруто, на ім’я Боруте, що стояв поряд із Саскою, мав чотири роки.
Роком пізніше, на тринадцятий рік після смерті Юї, смута охопила й інші села. Сунакуре, Івагакуре і навіть вічно неспокійний Кіріґакер — усі захотіли урвати свій шматок.
А потім до Коноху потягнулися стервятники з країни Горячих джерел, Країнах Рек і навіть країн Залізнеза, сподіваючись пожити на чужому біді.
І тільки тоді Дайме країни Огню по-справжньому запаникував.
Колись він продав залізниці країні більше ніж за двісті мільярдів рі. Але Кумомарі варто було перейти в наступ, як Дайме втік до Коноху. Його столиця впала, і шінобі Облака вигребли з скарбниці багатства на триста мільярдів.
До двохсот мільярдів виручених доріг вони залишились практично недоторканими.
І відразу перед Конохою постало нове питання: що робити з Дайме Країна Огня?
Багато людей вимагали його страти. Але в правителя все ще залишалася своя армія, і він навідріз відмовлявся передавати командування, вимагаючи, щоб Конохі з ним ставилися до нього з належною повагою.
Село опустилося у все глибше й ясніше хаос.
Лица Юї та Цунаде перетворилися на кам’яні маски.
Зітхнувши, дорослий Саске сказав:
— На щастя, пізніше ми з Наруто вирушили на північний та захід і змогли стабілізувати ситуацію. Війна закінчилася три роки тому. Я сподівався, що життя потрохи налагодиться, але в селі знову збуджується внутрішня смута... Тому... У мене не було вибору. Я вирізав весь клан Учиха від брата. Всіх, хто залишався в нашому кварталі. Не залишив ні старих, ані дітей.
Закінчивши, Саске знову зітхнув.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt