З того часу Юру покидала свою квартиру тільки в разі крайньої необхідності.
До слова, її дідусь та бабуся жили в тому ж будинку і то й справа балували улюблену онуку домашню їжу.
Так вони й жили.
Сенджу Хаширама і Санджа Тобірами сиділи з кам’яними обличчями.
Стривайте-но, в їх часи дівчина, яка не вийшла заміж у шістнадцять, була рідкістю, не кажучи вже про двадцять шести!
Їх з Цунаде дочка...
Невже це так модно?
Брати переглянулися і відразу відкинули ідею відвідати дітей.
Краще не варто. Один такий візит — і скільки праведних заслуг вони загублять...
Звичайно, про « справедливі заслуги» вони не знали, але суть вловили вірно.
Тому вони рішуче змінили тему з сім’єю на село.
Юя відразу ожився. Ось це був його коник!
Площа Конохі, стадіон, музей епохи, книжкові магазини, повітряні рейки...
Чесно кажучи, Юя колись думав про літаючі автомобілі. Теоретично, у світі шінобі для цього була вся необхідна база.
Чому? Тому що є ніндзя і є чакра.
Створення рухомого транспорту було цілком реальним.
Але, подумавши, Юя відмовився. Одні тільки машин було недостатньо.
Спочатку все могло б працювати, але згодом небо над Конохою заповнили тисячі літаючих апаратів. Це призведе до повного транспортного колапсу.
Проблему можна було вирішити за допомогою повітряних шляхів.
Але раз вже все одно будувати рейки в небі... Чому б відразу не запустити повітряні поїзди?
Протягнути колії між будинками, закріпити їх на трикутних опорах — і справа в капелюсі.
Не потрібно винаходити літаючі машини, щоб одразу перейти до повітряної рейки.
В результаті сучасна Коноха стала легкою крапкою кіберпанки.
Високі будівлі, вулиці та архітектура нагадують стиль двадцять першого століття. Але ці шляхи, що переплітаються в небі, виглядали так, ніби вони зійшли зі сторінок наукової фантастики.
Через це у самого Юя виникла дивне відчуття.
Звичайно, інші люди не знали про інший світ. Для них це було просто круто. Вони були готові заплатити вдвічі більше — тисячу рей замість п’ятисот, аби проїхатися по повітряних коліях.
Вони також допомогли Юю провести стрес-тест системи.
Почувши розповідь Гашірема і Тобірама, вони могли лише зітхати від подиву.
Цей хлопець, Юя, і справді був невірний.
Вони пригадали собі, що за двадцять років, від самого початку Конохи до смерті Тобіри, село майже не змінилося.
Як же вона змінилася за той самий час у руках Юя?
Ось вже дійсно, все пізнається в порівнянні ...
Поки вони захоплено розмовляли, в іншому кутку Конохі ...
Вух!
З ледь помітного викривлення в повітрі випадали дві фігури.
— Ай!
— Ух... Боруто, ти в порядку?
— Уф... Я в порядке... Учителю, де ми? Куди ми потрапили, пройшовши через тунель?
— Дай-но подивлюся... Ого, невже це... Коноха двадцятирічної давності? Якщо так... Вперед, Боруто! Цього разу ми не можемо дозволити пану Третьому загинути від смертельних ран!
— А? Щ-що? Учителю, зупиняйтеся! Хто цей третій?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt