П'ять хвилин потому.
Цунаді зі своїми очима витирала сльози паперовою серветкою.
Хашірама соромився, бо не знав, що робити.
Юя сидів поряд з Цунадою, стискаючи її руку і посміхаючись говорив:
- Хоч це і вийшло випадково, і цей сучий син Орочимару переслідував свої цілі, але так чи інакше, у вчителя та дядька-наставника є ще три дні. Не можна ж весь цей час проплакати, це буде пусті трата часу.
Цунада мітнула на нього сердитий погляд, глибоко зітхнувши і з серйозним обличчям подивилася на Сенджу Гашираму.
Перша ж її фраза змусила його втратити дар мови:
— Прадушка, твоє тіло ж поховали десь у лісі. Як Орочимару вдалося воскресити тебе за допомогою Едо Тенсей?
Хашірама замутився до краю.
Звідки мені знати? Я-то звідки, чорт візьми, знаю? І взагалі, це зараз головне? Чи не покладено початок зворушливим спогадам, а потім вже ти розповіси мені про все, що сталося за ці роки?*
Той, хто стояв поруч Юя, здогадався:
— Цей гад... кхм, я маю на увазі Орочимару, ймовірно, десь роздобув клітини вчителя. Життя вчителя просто жахливе, а для Едо Тенсей не потрібно всього тіла повністю.
Цунаде задумливо кивнула.
Хаширама м'яко усміхнувся їй:
— Цунаде, не турбуйся про нас. Насправді, ми непогано проводили час там, внизу, всі ці роки. У Загробному світі багато старих друзів, я ...
Цунада кинула на нього швидкий погляд і тихо запитала:
— А якщо я культивую трохи клітин прадідики, це допоможе у розвитку медичного ніндзюцу?
Юя: «?»
Сенджу Хаширама: "?
Сенджу Тобірама: "?
* І ось я так важко воскрес, а твоя перша думка - оце!
Втома. Раптом навалилася жахлива втома.
Юя кашлянув, щоб змінити тему:
— Эм, учитель, а от ті ритуальні гроші, що ми спалювали для вас щороку... ви їх отримували у Загробному світі?
Хашірема, вирішивши не звертати уваги на питання, яке вибив його з колії, кивнув:
- Отримувати-то отримували, але... Ці папірці там марні.
Юя зацікавився. То що ж це за місце, Загробний світ?
Тоді Хашірама пояснив: « Загрозний світ » — це суцільний порожнечу. Але й там є свої ресурси, головне з яких - міста-поліси. Там можна продовжувати жити, їсти їжу з смаком і користуватися іншими благами, як у світі живих.
Але якщо довго жити в Загробному світі, то починаєш себе втрачати. Десь через сто років, а то й більше, можна повністю забути про те, хто ти був людиною чи якими силами володієш. Тоді, підкоряючись інстинктам або правилам Загробного світу, ви вирушаєте на реставрацію в наступне життя.
— Звичайно, ви можете піти в наступне життя і до того ж не чекати », — додав він. - Але ж ви, Юя, ще не спустилися до нас, і ми подумали, що йти без вас було б незважним. Тому ми весь цей час чекали.
Юя: «...»
Ні, щось тут не так!
* Що означає "ви ще не спустилися»?*
Ви що, чекаєте не дочекаєтеся коли я відправлюся до вас?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt