Зрештою Юя вирішив, що нікого не можна звільнити.
Навіть якщо в майбутньому це може призвести до лиха, він не міг просто взяти цих людей з їхніх постів.
Юя з досадою зачепив волосся. Він не знав, який крок зробити наступним.
Попроси його скласти план розвитку - і він розпише тобі все на десять років вперед.
Але попроси його розібратися з метафізкою...
Хто ж може бути в здоровому глузді, аби забезпечити такі справи?
Тому найвишуканіше рішення було лише одне.
Зробити вигляд, ніби нічого не знаєш і залишити все як є. З одним лише доповненням - за цими людьми доведеться наглядати. Нужний хтось, хто візьме на себе нагляд.
Кандидат на цю роль...
Юя на мить задумався і назвав Цунаде одне ім'я.
***
— Я дома, — тихо вимовив Учиха Шісуї, відчиняючи двері.
Але у відповідь не було прийнятого « повернення », якого він очікував.
Шисуї спантеличено пройшов з приходів до вітальні і завмер. На підлозі, схрестивши ноги, сидів Юя і пив саке разом з його дідом Учихою Кагами.
— Э-э... Пане Хокаґе, ви з дідусем... Обговорюєте щось важливе? Мені варто вийти?
Юя махнув рукою.
- Не потрібно, зовсім не треба. Я вже все твій дід виклав, і він погодився. Справа не невідкладна, але і закривати на нього очі неможливо. До речі, про Шісуї я теж високою думкою. Може, призначити його в цю нову наглядову службу?
Почувши це, Учаха Каґамі лише закотив очі.
— Тільки не це, — проворчав він. - Життя тільки-тільки наладналося, не можна зараз Шисуї все кидати. Він є нашою гордістю, найчеснішою з усіх. Не дозволю йому все перекреслити і почати з нуля.
— І це правда, — кивнув Юя. — Але мушу визнати, що через двадцять років Шисуї стукне п'ятдесят. Я не сумніваюся в тому, чи він готовий зайняти пост Хокаґе.
Ці слова були щирими. У первинному розкладі цього світу Шісуї мав стати спадкоємцем Кагами, а отже піти по темному стежці Анбу. Не те щоб це був поганий шлях, просто, ступивши на нього, ти вже не міг скрутити. Минуле в Абу, уся брудна робота, яку ти виконував, назавжди залишилася б з тобою невипадковою плямою.
Але потім Шісуі розбудив свою Мангеку, а разом з ним - Котоацуками, техніку, яку можна було використовувати лише раз у двадцять років. І з її допомогою змінив погляди своїх рідних.
Але навіть якби Шісуі не використав свого Мангека, а просто поговорив з дідом, Учіха Кагами все одно без вагання підтримав би внука.
Це був новий шлях. Хай ціна за нього є стрімким занепадом родинного багатства, банкрутством численних фабрик для батьків Шісуї і можливо великими боргами. Але якщо все це - плата за те, щоб Шісуі міг відмити своє ім'я з чистим сумлінням стояти під сонцем і претендувати на будь-яку посаду, яка тільки відповідає його здібностям, то така ціна здавалась нікчемною.
Тепер Шісуі було майже за двадцять, а він вже займав посаду голови цілого району Конохи. Наступний крок - головний управитель одного з чотирьох округів, потім генеральний обслуговуючий, а звідти вже прямий шлях до креслу Хокаґе.
Іншими словами, дорога була важкою, але вона і впрямо дозволяла у відкриту при світлі дня боротися за вищий пост у селі.
Ось тільки...
- Пане Хокаґе, не смійтеся наді мною... Я недостойний такої честі, як пост Хокаґе — сумно пробурмотів Шісуі.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt