Саме так думала Конан, і це сталося.
Що до другого пункту Юя — ослаблення кланів Конохі через розподіл річної прибутку, то він як і раніше непохитно слідував йому. Можна було не сумніватися, що навіть якби Акацукі з’явився у цьому світі, то в їхніх рядах вже точно не знайшли б цієї Трійці.
Якщо ми вже говорили про них, варто згадати й інших прибульців з іншого світу.
Так, Наґато і Конан не були єдиними гостями. Був і третій.
Орочимару.
І це ніщо... Юя використовував його в Конохі як робочу скотину.
Щоправда, іноді Орочимару особливо ревно рив яму. Дізнавшись про те, що відбувається в країні Водоворотів, його версія з іншого світу почала гніватись і відразу накинулася на Юя:
- І ти це терпиш? Як ти можеш залишатися осторонь? Я не можу! Пусти мене, я з ним розберуся!
А Юя спокійно відповів:
— Не забивай собі голову позайвою. Як тільки довідаєш швидкість мережі до четвертого покоління, можеш йти на всі чотири сторони. А до тих пір...
Хех.
Орочимару, який прийшов додому, не раз проклинав свою місцеву версію. Підвищення швидкості мережі, по суті, було низкою нескінченних оновлень і доробок. Це завдання не було нездійсненним, але потрібно було багато часу.
Як же гірко було на душі Орочимару-прилюбника. Якби він знав, що це було раніше, то не поіржав би на цьому місці більш лабораторне обладнання. Стільки часу провів тут, а до союзних приладів його так жодного разу і не підпустили...
Але коли один Орочимару страждав, Юя теж був не в захваті.
« Чому так повільно?»
Звістка про те, що Хокаґе не втручається в справи країни Водоворотів, швидко рознеслася по Конохе. Звичайно, це здивувало багатьох людей, але без меж довір’я до Юї не залишало місця для запитань. Він був незрівнянно мудріший за них, чи ж не варто простому людові завдавати собі таких речей? Що важливіше було вирішити, що готувати на вечерю.
Зрештою, багато хто вважає щоденний вибір їжі дилемою. Колись у них не було вибору, а тепер від його достатку голова йшла кругом.
Конохаха, як і обіцяв Юя, затихла.
Це справило на інших селян сильне враження.
Звичайно, третій Райкаґе повідомив Каге Песку, Кам’яна і Тумана. І хоча у великих селах не розуміли, яку гру затіяв Юя, всі як один бачили - на кону ласий шматок.
Наприклад, пам’ятайте чому Кумогакуре точило зуб на країні Залізного моря, Сунаґакуре — в Країнах гірників і Івагаке угіддя. Тому що ці країни, нічого не роблячи, веслували гроші лопатою і збирали транзитні пілюни лише завдяки своїй вигідному розташуванню. Хто буде дивитися на це без заздрості?
Але тепер... Ех, все поверталося на круги своя.
Маленька країна збирає митниці? Непорядок! Знищити!
Ми будуємо залізницю і збираємо мито? Порядок! Та ще як, будемо збирати і в хвіст і у гриву!
У цьому і полягала різниця між великими державами та малими країнами. Коли велика держава наглехне, це не зухвалість, а « ненормальні торговельні відносини».
І нехай на цей раз Коноха залишилася осторонь, Країна Водоворотів все одно була величезним пирогам. Невже й тут крилася якась хитрість?
Каге інших сіл вже давно навчилися: йди за Юєю, і будеш завжди ситий, а іноді й м'яса впаде. Але ця їжа була вже занадто спокусливою.
Лише будівництво залізниці оцінювалося в 30-п'ятдесят мільярдів р. А наступні збори митниці могли приносити по мільярду-іншому в рік. І хоча для П'яти Великих Дерівень Шинобі ці гроші вже не видавалися такими примітивними і зведені з розуму, як тридцять років тому, сума все одно була великою.
Цього разу мав побудувати залізницю навколо всієї країни Водоворотів!
Вигода була очевидною.
І ось, в жовтні 58-го року Конохі, представники різних сіл з'їхалися у країну Водоворотів.
Узумаки Наґато, на пікі самовпевненості, оголосив, що дає всім півмісяця для відпочинку. У листопаді буде оголошено офіційні торги, а в грудні — результати. Наступного року всі роботи будуть завершені.
Що ж, якщо б все пройшло гладко, завершити будівництво до кінця 59-го року було цілком реально.
Але була одна умова: « Все має пройти гладко».
Знання Наґато, врешті-решт, було почерпнені здебільшого з книг. Згідно з Біблією, теорія без практики мертва і щоб зрозуміти суть речей, потрібно пізнати їх на ділі.
Нагато не був проти того, щоб поринути в роботу з головою. Але, на відміну від Учихи Шисуї та Вччіх Обіто, які розпочали з низків, він розумів: якщо він хоче змінити країну Водоворотів і зробити її сильною, йому потрібно дертися по кар'єрній драбині. Це було обов’язково.
Що до Учихи Шисуї, то він хотів займатися політикою, а не служити в Анбу. Його рішення почати все з нуля, як вже говорилося, було розрядом « ні худа без добра». Каґамі міг зітхнути з полегшенням. Адже, якби Шісуі залишився на чолі Анбу, ніхто не знає, що прийшло б в голову наступному Хоказі.
Юя міг йому довіряти, але П’ятдесят років тому він уже не мав і двадцяти. Коли Юя помре, чи буде наступний Хокаґе довіряти Шісуї так само як Юлій довіряв Кагамі?
Отже, можливість піти на державну службу, за яку його сім’я заплатила всім своїм становищем, іронія стала головним гарантом того, що Шісуї не пошкодить йому політичної чистки. Усвідомлюючи це, його батьки перестали заперечувати проти вибору сина. Крім того, Шісуї багато чого навчився і не судити про речі поверхово.
А Учиха Обіто... Він був винятком.
У цьому світі батьки любили Обіто, і з його вихованням все було в порядку. Він постійно допомагав старшим людям, бо завжди запізнювався на важливі зібрання та зустрічі. У результаті, цьому хлопцеві було вже за двадцять, а він все ще залишався рядовим патрульним у військовій поліції Учиха.
Однак це аж ніяк не стримувало його.
Так що його можна було не вважати.
Проте, працюючи на місцях і Шісуі, та Обіто зрозуміли, що насправді турбує простих людей.
Чому Юя виявляв таку любов і повагу?
Кожен мешканець внутрішнього міста Конохі володів щонайменше двома об'єктами нерухомості вартістю в десятки мільйонів, міг до кінця життя нічого не робити і чудово жити на прибуток від оренди. Ніяких боргів. Коли мова йшла про весілля, закон чітко наказував: викуп за наречену має супроводжуватися рівноцінним і гарантувати спільні інтереси обох сторін. У селі ціни були низькими. Юя щороку купував зерно, навіть коли амбари були повні і не мали достатньо грошей для фермерів країни. Навіть у неврожайні роки Коноха була для них справжньою опорою.
Як у такій ситуації мешканці Конохі могли не шанувати Юя?
Але всього цього...
Узумакі Наґато, який не мав досвіду роботи на місцях, міг це розуміти розумом, але не міг по-справжньому відчути.
У січні 59-го року Конохі інженерна бригада з Кумогакуре, яка виграла тендер, прибула в країну Водоворотів, щоб приступити до роботи.
Третій Райкаґе був здивований. Юя сказав, що не втрутиться і дотримав слова.
І ось, в січні 59-го вони дійсно почали будівництво точно на термін!
Рідкісна удача. Неважно. Головне — заробляти.
І ось, в перший день, на місце будівельних майданчиків втікали місцеві жителі. Вони перемістили дорогу будівельної бригади і заявили:
- Ми готові сприяти будівництва залізниці, але ви працюєте на нашій землі. Не заважало б... заплатити хоч якусь компенсацію, а?
Почувши це, Наґато з лютістю вдарив кулаком по столі так, що той затремтів.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt