На той час як Хатаке Сакумо і Майто Дай привели під конвоєм обох Орочимара, Юя вже стабілізувалася.
Не так давно, лежачи в стані несвідомості, він майже не відрізнявся від мерця — його дихання видало у ньому живого. Тепер же він виглядав майже зовсім здоровим.
Ця непередбачуваність зводила з розуму. Особливо Цунаде.
У цей момент вона з гіркою ясностю зрозуміла, що медицина не є панацеєю. У цьому світі основою було ніндзюцу.
Інакше як пояснити те, що відбувається...
— Так от чому моєму брату раптом стало погано! Це все твоїх рук справа? — Цунаді була розлючена, і її можна було зрозуміти.
Коли Юя знепритомнів, вона мало не померла від тривоги. А коли він, насилу прибувши в себе на кілька хвилин, першою справою прошепотів їй одне-єдине ім'я.
Орочимару.
Одного разу, коли Юнаде опритомнів і схопив її за руку й видихає три склади, Цеунда починав трясти.
Орочимару, опустивши голову, дуже зітхнув. Він похитав головою, визнаючи, що дійсно зайшов занадто далеко.
- Це був лише раптовий порив... Нам стало цікаво, чи зможемо ми за допомогою іншої технології заклику перенести в тіло слона хоча б частинку душі брата. Я не очікував, що все пройде так гладко...
— Незапний порив? — Звірела Цунаде, киваючи в нього товстою книгою. - Ти хоч розумієш, що через твої «пори» твій брат ледве не опинився замкнений в тілі цього клона навіки?
Він поспішно підняв руки, запевняючи, що більше ніколи такого не повторить.
Суть того, що сталося насправді була проста. Чи могло з затії двох Орочимару вийти щосьпле? Звичайно, що ні. Створюючи клон Юя, ці двоє здалися божевільної ідеї: а що коли спробувати зворотний заклик? Перенести лише частинку душі, щоб Юя зміг виявитися в цьому тілі.
Якщо б їм це вдалося, вони б фактично відкрили шлях до вічного життя!
Коли одному тілу підійматися до своєї межі, то ви просто переносите душу в нове клоноване. Чи ж це не безсмертя в чистому вигляді?
Теоретично - так.
Але на практиці сама ідея перенесення душі була вкрай сумнівною. Юя ледве не втратив цілісності своєї душі. Її розрив призвів би до трагічних наслідків. Навіть у разі успіху, душа ослабла б і тіло стало немічним.
Звичайно, ті, хто має лише ідею вічного життя, не хвилюються. Їм важливо лише одне: чи можете ви продовжити їхнє існування?
Цунаде ж підсумки цього експерименту злили найбільше. Вона присвятила своє життя вивченню медичних технік. А тепер що? Який-небудь багатій з невиліковною хворобою зможе просто змінити тіло, і все?
Чому ж тоді потрібна медицина?
Думки Цунади були вірні. Крім того, Орочимару можна було б перевірити. Не "зможеш стати", а обов'язково стане.
Для тих, хто має владу й гроші, можливість обманути смерть є занадто спокусливою.
Орочимару, понуривши голову, знову зітхнув. Він зображував каяття, але... Адже мова йшла про Орочимару. Щоб він так просто визнав свою провину? Неможливо.
Цунаде не почала досліджувати такі тонкощі. Дивлячись на його понівечений вигляд, вона лише зі подихом проговорила:
- Твій брат багато років кликав тебе до себе в помічники. Ти відмовлявся, і добре, у тебе свої цілі. Але привести ці свої цілі на нього самого... Чи ж це не занадто потворно?
Почувши ж Орочимару, сильно вкинув голову і з показною поспішністю випалив:
— Вислухайте мене, Цунаде! Насправді, я тут ні до чого!
Цеунаде нахмурилась.
- Про що ти говориш? Ти глава цієї лабораторії. Хочеш сказати, є хтось, чиїм наказом ти підкоряєшся?
все не так! Ти ж знаєш, що існує інший світ? Так от, тамошній я ... Я не міг знайти там роботу і прийшов до мене. Пропонував свою допомогу. Я вважав його дуже здібним і погодився. Це він підбив мене на цю справу!
Цю брехню... Юя розкусив би миттєво. "Дозбив"? Та хто, крім нього самого, міг змусити Орочимару робити те, чого він не хотів? Зрештою, саме Юя стверджував бюджет усіх його досліджень.
Юя знав Орочимару краще, ніж він сам себе. І Орочимару знав, що обманути брата цього разу не вийде.
Але він і не збирався.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt