Наруто й Хіната вже народилися.
Ось тільки вийшло все не зовсім так, як уявляв собі Ю.
Коли Наруто з’явився на світ, він став серед ночі будити Кушину і виводив молоду пару Наміказі. Після того як він закінчив навчання, подружжя вирішило покликати батьків Мінато. Тобто, дідусь і бабуся Наруто.
Що ж до батьків самої Кушіни... вони як і раніше були в країні Водоворотів під м'яким домашнім арештом, організованим людьми Юя. Мітокадо Гомура щомісяця присилав йому звіти про це. З розвитком зв’язку набагато легше підтримувати контакт.
Але оскільки більшість цих малюків ще не святкували свого першого дня народження, Юя лишився лише придушувати внутрішній нетерплячість. Ці крохи ще мали підрости, перш ніж він зможе використовувати їх як свої інструменти.
***
Час летить непомітно, роки проносяться як мить...
Але насправді минуло небагато часу.
Пройшов той же 52-й рік Конохі. Одного квітневого дня, коли Юя травив байки з Нара Шікаюкі, прийшло повідомлення.
На новій електростанції хтось влаштував заворушення.
Юя і Шика переглянулися. Юя ледве помітно кивнув у бік дверей.
Шикая з ображеним і в той же час смиренним видом поспішив до електростанції.
« Який ледар?» — дивувався він. - "Електростанції потрібно було будувати тобі, а як тільки почалися проблеми розбиратися відсилання мене?"
Хоч він і обурився про себе, то не посміяв Юя.
Невдовзі Нара Шікая повернувся.
Юя кинув через плече, не розбираючи документів.
— Ну як?
Шикая, залпом осушивши склянку води, махнув рукою.
- Дуже погано.
Юя нахмурився і підняв голову.
- Дуже погано?
— Ні, не те, що ти подумав, — поспішно поправився Шіка. — Просто справа взяла кілька інших обертів. Коли зачинники пішли, мене оточили представники інших кланів.
Юя зі сумним виглядом підпірок рукою.
— А, так от в чому справа.
— Електростанція добудована, - з важким зітханням вимовив Шикая. - Якщо в цьому році дохід Клана Учиха складе принаймні третину від минулого, я порахую тебе надзвичайно щедрим. Але йдеться про прибутки у сотні мільйонів, навіть якщо вони поділені на кілька відсотків. Було б дивно, якби інші клани не захотіли відхопити свій шматок.
Юя хмикнув. Річний ВВП Конохі вже підбирався до відмітки в шістьсот-сім мільярдів р. Загалом, базові показники були успішними. Але до столиць, як і ця сама « східна Сакура» було ще далеко, не кажучи вже про справжніх гігантів.
"Продовжуємо роботу" - тільки і міг подумати Юя.
Він подивився на Шикая і з непроникним обличчям сказав:
— У тебе ж онук народився, Нара Шікараму? Якщо так невмоготу, можеш йти додому, нянчись з ним.
Шия закочувала очі.
- Ти справді думаєш, що я за цих заступаюсь? — Он презирливо фыркнув. - Цих грошей вистачить, щоб прогодувати одну сім'ю, але кланів-то багато. Розділи на всіх - залишаться крихти. Я не знаю, навіщо вони взагалі лізуть.
— А хочеш, віддам все вашому клану Нара? — З посмішкою кинув Юя.
Шика від цього слова волосся на потилиці зашевелися. Він різко обернувся і, побачивши Юя, як ні в чому не було, продовжує працювати з документами, з полегшенням видихнув.
- Слухай, ти б далі так не жартував. До смерті налякати можна.
Юя з непорозумінням підняв голову. Помітивши переляканий погляд Шікая, він з посміхом похитав головою.
Ти все ще цього боїшся? Майже тридцять років працюєш зі мною, і до цих пір смієшся?
— Тільки не це! — Заткнувся Шикая. - Я ще хочу пожити спокійно старим життям. Якщо хочеш зробити добру справу, відпусти мене на пенсію. Буду внука виховувати.
- Я і сам на відпочинок не пішов, а ти вже губу розкатав, — відрізав Юя.
Шикая не образився.
— Якщо так, то принаймні припини відпускати ці свої страшні жарти.
З цими словами він розгорнувся і вийшов за двері.
« Ті, що бояться?» — гукнув про себе Юя. — І що тут лякає?
Він витяг з стосу паперів кілька листівок і, пробігши по них очима, дозволив собі легеньку усмішку.
"А ось це - дійсно моторошно."
***
Наступного дня Юя скликав голів всіх кланів шінобі на збори в Резіденції Гокаґе.
На загальне здивування, він з'явився особисто, тримаючи в руках стопку чернеток. Ця сцена була до болю знайомою.
Багато років тому саме так, стискаючи в одній руці такі ескізи, він обговорював з ними розподіл блага, і це дало йому змогу стати правителем без сучка, задирки та майже ніколи не заперечувати. (Ну, ми пам'ятаємо, як Данзо намагався протистояти і не добився нічого крім ганьби.)
Кожного разу, коли Юя приймав такий вид, це означало одне: тепер він буде ділити пиріг.
Глави кланів відразу ж підібралися і наволожили вуха.
Нара Шика почав роздавати аркуші.
Один розділ кланів з подивом дивився на зроблені папери.
Клан Сарутобі: перенеси Академію на нове місце, припинити набір виключно з дітей шіноби ...
Клан Х'юга: провести модифікацію і реконструкцію парку розваг...
Клан Учиха: заснувати університет з упертістю на інженерну справу і географію...
По суті, це були накази. І єдина вигода, яку могли витягти з цього клани... Здавалося, зводилася до доброго імені в очах простолюдинів.
Вони що, цього разу не отримають рівну вартість?
Помітивши їхні розгублені обличчя, Юя з усмішкою звернувся до присутніх:
- Не робіть таких облич. Повірте, якщо ви виконаєте все в точності, як я вам скажу, ваші імена навіки увійдуть у підручники історії.
« Хто з вас так і не здогадувався? » — думав кожен. - "Дай нам щось осиєне!"
« Звичайно, якщо ви цього не хочете, я вас не змусять », — продовжував Юя, але посміхаючись. — Вот тільки... Я просто заберу половину ваших щорічних прибутків і вкладу їх у будівництво цих об'єктів для поліпшення вигляду Конохі. Гроші будуть витрачені ваші, а ось слава... Залишиться мені самому.
Лица розділів кланів помричніли.
Прийом Юя не відрізнявся від нас. Це був класичний удар з самого заснування їх влади. Він примушував клани витрачати гроші на репутацію, але насправді його метою були їхні землі та люди. Будь - яке будівництво, будь-яке нове чи реконструкцію, вимагало землі. А як тільки територія буде задіяна, у Юя знайдеться тисяча і один спосіб розширити зону впливу своїх проектів та відхопити ще трохи землі.
Однак цього разу він вирішив перевірити і власний авторитет.
Звичайно, пізніше він винагородить їх не лише добрим ім’ям. Однак кількість людей, які мали і в якій кількості, залежала від їхньої теперішньої домовленості.
« Я стільки років пробирав гроші! Я подумав: "Чи не будуть вони мені хоч краплю поваги?"
Після перегляду підсумкового списку він хмикнув. Що ж, майже чверть кланів відмовилася дотримуватися його курсу.
"Так-так, дайте-но подивитися хто у нас тут..."
«Шимура... Гм, передбачувано. Пропускаємо».
« Дуже... недалекоглядні дурні."
"Хм-хм, і жодного великого клана..."
« Ну, тоді я спокійний".
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt