Перевірившись у лікарні, Кушіна та Наміказі Мінато вже зібралися додому. Аж раптом наткнулися на іншу пару, яка, мабуть, теж прийшла до мене оглянути.
Помітивши жінку з трохи круглим животом, Кушина відразу ожила і радісно вигукнула:
— Микото! Ми тут!
На тому боці доріжки стояли Учиха Мікото і Вчіхуха Фугаку, а поруч з ними - маленький учитеха Хорок... це Ітачі! Вони саме направлялися до шпиталю.
Коли Мікото побачила кушину, вона просяяла. Вона підійшла, подруги міцно обнялися і відразу защебетали.
— Кушина, ты тут... Заболіла? — З тривогою у голосі запитала Мікото.
Куша замахувала руками:
— Нет-нет, все в порядке! У мене те ж саме, що й у тебе, — пропеліла вона.
Мікото на мить завмерла, а потім, проглянувши за поглядом Кушіни, встрелений на її живіт, захоплено охнула:
— Кушина! Ти теж вагітна?
— Ага! Саме так! — Щасливо підтвердила та. Потім, з заздрістю глянула на живіт подруги: — Але ти мене випередила. Схоже, вже місяць чотири чи п'ять?
— Трохи більше чотирьох, — усміхнулася Мікото. — А ты?
— Всього два.
— Ну і що! — отмахнулася Мікото. - Зате мій малюк буде старшим братом або сестрою твого.
Кушеня відразу загорілася цією ідеєю і сказала:
Чудово, чудово!
Бідний Наруто. Через це, всі його дитячі сварки з Саске закінчуватимуться однією і тією ж фразою, від якої нічого не приховувати: « Я твій старший брат». Адже проти маминого рішення не потрапиш ...
Поки жінки захоплено базікали, у чоловіків зав'язалася розмова.
— Це твій старший, Ітачи? — запитав Мінато, дивлячись на хлопця, якого Фугаку тримав за руку.
— Так, мій первісток, — кивнув голова клана Учиха. — Скоро пойде в дитсадок.
Ітачі, не відпускаючи батьківської руки, ввічливо вклонився:
- Добрий день, пане.
Мінато відразу відчув, як на душі потепліло.
— Який слухняний хлопчик, — сказав він з легкою заздрістю, погладивши Ітачі по голові. Потім він з цікавістю звернувся до Фугаку: « Він піде в сільський садок? Чому? Хіба ви, Учиха, не навчаєте дітей у себе в клані?
Звичайно, Мінато мав на увазі традиційні кланові школи в кварталі Учиха. І нехай в останні роки учнів там ставало все менше, сама система не справджується.
Кутики губ Фугаку дёрнулись. Мінато, зрозумівши, що ляпнув непотрібніше, відразу спробував виправитись:
— Та це й на краще! Більше користі ніж те, чого вас навчають в клані...
Коли Мінато зрозумів, що це лише погіршило ситуацію, він соромився прикрив рот рукою.
Фугаку втомилося потер переносицю.
— Давай не будемо про це, — сказав він, змінюючи тему. - Я чув, ти взяв відпустку на рік?
Мінато відразу кивнув і з безмежною ніжністю подивився на Кушину.
— Да. У найближчий рік я не хочу займатися нічим, крім турботи про неї.
— Це правильно, — відповів Фугаку. - Але у мене до тебе є одне питання...
— Говори прямо, — відповів Мінато, хоча й був трохи спантеличений.
- Я не буду соромитися. Оскільки ти все одно збираєшся сидіти вдома, виходить, цілий рік залишишся без доходу. Шкода втратити таку можливість. У мене є думка... Може, допоможеш мені з однією справою?
Мінато насупився:
- Я не планував...
— Ні-ні, - поспішив перервати його Фугаку, — я не пропоную тобі роботу в поліції Конохи чи у нашому кварталі. Ти можеш залишатися вдома і дбати про свою дружину. Я говорю о... Відеоуроках.
- Відеоуроках? - Перепитав Мінато.
Фугаку кинув.
- Ти ж пам'ятаєш, як минулого року пан Юя, який виконує обов'язки Хокаґе, провів екстрене заняття саме таким способом?
Звичайно, Мінато пам’ятав. Цей випадок став легендою.
Минулого року один з викладачів університету Конохі по дорозі на лекцію кинувся рятувати двох загратих дітей від вивіски, що впала. Тіло шінобі може витримати багато, і серйозних травм він не отримав, але заняття безумовно було зірвано. Через особливий статус університету про інцидент одразу доклали Нара Шікая. Той прикинув, що найкращим рішенням була б заміна, але де її так терміново знайти? Чи не самому йому лекцію читати?
Зрештою Нара звернувся до Юя.
Вислухавши, той просто відповів: « А це? Пустяки. Нехай веде урок по відеозв'язку прямо з лікарні." Але відразу оглянувся, зрозумівши, наскільки бездушним експлуататором він виглядає. Людина врятувала дітей, ризикуючи собою. Вивіска не нанесла важких віщів, але розбила йому обличчя, а його змушують працювати.
Коли Юя подумав, що одна годинна лекція - це не проблема. Він сам справиться.
В результаті заняття він провів по відеозв'язку особисто. Слух про це рознісся миттєво, і аудиторія була забита студентами, які слухали його, затамувавши подих. Ще б, тому що темою лекції була програма з космічного простору, яку Коноха готувала до запуску.
Так, просто вивести ракету на орбіту для Дерені Ліста було вже пройденим етапом. Але Юя метил вище. Він збирався дослідити Місяць.
- Я хочу зійти на Місяць! - Грімів його голос з динамік. — Я хочу знати, що на ній приховано! Я хочу, щоб на Місяці був висічений символ Конохі!
Загалом, це була найсильніша мотивація. Його оглушували оплески. Що тут скажеш, задурити голову цим студентам виявилося простіше.
Новина про лекції облетіла всю Коноху, і тепер Фугаку посилався саме на цей прецедент. Сама по собі ідея була не новою, але вона дала деяким людям цікаві думки.
Зрештою, Мінато погодився обговорити пропозицію.
Поки вони розмовляли, Кушина і Мікото весело щебетали про свій.
Повернувшись додому, Мінато і Фугаку обговорили подробиці. Умови були прості: три рази на тиждень по одному уроці в день для Ітачі. Тему занять Мінато міг вибирати сам. Месячна плата - вісімсот тисяч рів.
Мінато хотів було відмовитися. Але ця запропонована Фугаку сума була занадто щедрою. Він здався.
Насправді, Фугаку було зовсім неважливо, чого саме навчиться Ітачі. Йому потрібно було лише одне...
Формальний статус учня і наставника між його сином та Наміказам Мінато. Так, це був його початковий обчислений.
Але одного дня наприкінці червня 51 року, незадовго до того як Мікото мала народити...
Учіха Фугаку занурився у глибокі роздуми, дивлячись на сферу з чакри в руках свого сина.
« Я лише хотів, щоб ви поладнали...»
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt