Мрії — одна річ, а не жорстока реальність.
Спротив цих старих упертців... Це викличе у всіх Конохі ще більшу антипатію до клану Учиха.
Там Конохі, навіть у тих Учиха, що жили в внутрішньому місті, викликає лише огиду.
Навіщо Камігане Юя потребувала нової електростанції?
Потім, що споживання енергії в Конохі зростало не по днях, а годину.
У колишні часи в будинку була від сили одна лампочка, чорно-білий телевізор, старий холодильник так, може, пральна машина. І все.
А тепер?
Телефони, комп’ютери, кондиціонери і сучасні телевізори та великий натовп інших електроприладів.
Не говорячи вже про парк розваг на землях Клана Х'юга, який постійно обзаводився новими атракціонами і пожирав левину частку електрики.
Їхня стара електростанція була гідроелектричною. Так, відновлювальне джерело енергії, але її потужності стало катастрофічно мало. З енергією від спалювання викопних решток вона і поруч не стояла.
Час від часу в Конохі навіть траплялися планові роз'єднання для економії - зазвичай глибокої ночі, але ж і вночі електрика комусь потрібна.
Думаючи про це, Учіха Фугаку злився все сильніше і печінка починала тягти з новою силою.
Юя було оголошено про будівництво і розповісти, що буде після його закінчення, як... Знаючи характер цієї людини, він міг би навіть знизити тарифи на електроенергію! Якби Конохі дізнався про це, то був би дуже вражений.
А якщо б вони знали, що настільки вигідно для всіх начинання зірвалося через упертість Учиха, їх гнів ... Одна думка про це лякала.
— Эх-х...
Він не міг нести цей тягар аж до дня.
— Отец...
Двері зі скрипом від'їхала в сторону, і до кімнати, спотикаючись, убіг маленький Ітачі. Він підбіг до Фугаку і, гордо піднявши вгору малюнок, проліпив:
- Я сьогодні... на-намальовував...
Фугаку нахмурився і повернувся до сина.
Але коли він побачив на листку неумло намальовану сім'ю з трьох чоловік, його брови розгладились.
Важко зітхнувши, він підійшов і взяв Ітачі на руки.
— Итачи... Сподіваюся, в майбутньому ти станеш мостом між нашими родовими землями і внутрішнім містом... — З усмішкою подивився на сина і запитав: « Малюк Ітачі, це ти намалював папу, маму та себе?
Ітачі, широко відчинивши очі, похитав головою.
— Нет. Це двоюрідний дідусь, це бабуся, а це я.
Фугаку завмер.
Усмішка зіповзла з його обличчя. Він мовчки опустив Ітачі на підлогу і почав розстеляти ремінь.
Ітачі, зрозумівши, що відбувається, перелякано злив і кинувся геть із кімнати.
Він дивився йому на ноги і процідив крізь зуби.
— Ублюдок! Вже і до мого сина добрався?
***
Госпітал Конохі.
— Пані Цунаде... Не варто було так утруждатися... — Смощено проговорила Хіміко, лёга на лікарняній койці.
— Все гаразд, - заспокоїла її Цунаде. - Якщо ми вже розробили цю технологію, треба ж її використовувати, вірно? — І, знизивши голос, додала: - Зараз на це УЗД все одно черг немає, то чому б тобі не пройти? Джарія все одно платить за все.
Випадки на обличчі Хіміко відразу застигли. "Н-надо платити? Я тут зворушилася до глибини душі, а ти мені - про гроші..."
Снаружи слежной.
Джірая нервово мерехтів кроками коридор.
Юя, що стояв поруч, витягнув сигарету і вже зібрався її запалити, як Джірайя підскочив до нього:
— Братец, паління шкодить вагітним.
Юя іскоса глянув на нього. Твою мать, це твоя дружина там, а мені, значить, і покурити зовні не можна?
Хоча...
Пам'ятаючи, як сам не знаходив собі місця, коли Цунада була вагітна... Гаразд, зрозуміти можна.
Юя зі подихом забрав сигарету назад до пачки.
- Брате, чому ти зітхаєш? — відразу ж напружився Джарейя. - Щось не так? Можливі ускладнення?
— Жодних ускладнень, — закотив очі Юя. - Просто про свою дитину подумав.
Він знову зітхнув. Чорт візьми, він, людина з бездоганною репутацією, породив цього Юкі. Цього року цей цуценя знову провалився.
А питання на екзамені на цивільну посаду цього року були не такими вже й складними!
Юкі стукнуло вісімнадцять, і тепер у нього залишилася лише одна спроба здати випускні іспити.
Звичайно, Юя називав їх випускними, але в Конохі всі знали - це іспит на державній службі. У селі, де було тепло, студенти поступово передавали Академію з вищою освітою. Звичайно, старших працівників не звільнили, але й у штати не зарахували. А різниця між штатним співробітником і вільнонім тут пояснювати не потрібно.
Загалом, якщо чиясь дитина вмудрявся здати екзамен до вісімнадцяти років, це був привід для величезної радості і бенкету на всю околицю.
Але на жаль...
Його, Юя, блискуча репутація була потоптана в бруді цим непопутним сином.
До слова, Юкі зараз відсидівся в військовому гарнізоні. Мабуть, боявся батьківського гніву.
— Брате, - випалив Джірая, не подумавши, — хоч Юкі і той ще обболтус, але він все-таки твій син...
Юя окинув його косим поглядом і, помітивши, як Джірайя то й справа кидає погляди на двері оглядовий, знову закотив очі.
— Хочеш увійти - так увійди.
Джирая почав прати руки, точ-то як муха.
— А це... це буде зручно? — З сумнівом запитав він.
Юя тільки фиркнув і, штовхнувши двері, увійшов всередину. Він просто хотів, що вийти покурити. Якщо Джирая не дає, що йому ще робити? Чекати в коридорі як ідіот?
Побачивши, що Юя зайшов, Джарія поспішив за ним.
У оглядовій жінці-врач водила датчиком по обнаженому животу Хіміко, то притискуючи його, тобто пересуваючи на нове місце.
Джірая дивився на круглий живіт своєї дружини з безмежною ніжністю.
Раптом лікар здивовано вигукнув:
— У цього... у цієї дитини чотири руки і чотири ноги?
Обличчя Джіраї миттєво змінилося.
ШЛЕП!
Цунаде відвісила лікареві підзатильник.
- Це подвійна! Які ще чотири руки і чотири ноги!
— Ох... — Ображена дала та й продовжувала обстеження.
Вираз панічного жаху на обличчі Джіраї змінився нестримним захопленням.
Оспект закінчився. Стан Хіміко був чудовим, оскільки передбачав дату пологів через три з половиною місяці. Звичайно, що не можна було тримати її запертою з Джірейєю.
Джирая знову потирав руки, з розумінням кивнув. А потім спитав у Цунади:
— А можна Хіміко залишиться тут до пологів? Якщо що станеться, лікарі відразу будуть поруч!
Цунада моргнула, здивовано дивлячись на нього.
— Помірковані фізичні навантаження також важливі для вагітних. Що це за ідея - замкнути її тут?
— Я можу забезпечити її навантаження прямо в лікарню, — сказав Джарія.
Цунади уперла руки в боці.
— А гроші? Навіщо так витрачатися?
Джірая гордо плескнув себе в груди.
— У мене! Є ДЕНЬГИ!
Юя схвально цокнув язиком.
Це була чиста правда. Пікантні романи, які написав цей проходець Джірая, принесли йому цілий стан.
Так, величезне багатство.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt