— Кха, добре! — Юя з радістю поставив чарку на стіл.
Він не був цінним пияком, як пиво чи саке, але ось від доброго фруктового вина ніколи не відмовлявся. Саме тому зараз він і сидів за одним столом з Учхою Кагами, потягуючи терпий напій.
- Дідусю Хокаґе...
Хлопець, що сидів поруч, ледь встиг почати, як Юя відразу виставив перед ним долоню.
ти як до старших обвертаєшся? - Він обурився. — Який я тобі дід? Мені всього-то сорок з невеликим стукнуло. Дядей клич!
Учиха Шісуі поспішав і поставив запитання на свого справжнього діда.
Той тільки голосно розсміявся, дивлячись на Юя.
— Ну і влип же ти, — зі сміхом докорив він Хокаґе. — Цей малий кличе мене дідом, а тебе - дядько. То ким же ти тоді приходиш мені?
— У кожного свій рахунок, — відмахнувся Юя. — Він кличе мене дядьком, тебе - дідом. А між нами все по-старому. Ти мені в дядьку годиться!
Каґамі з посміхом похитав головою. Він знав, що підчепити Юя можна лише на словах. Попроси у нього чогось істотного, і він, що доброго, та впрямий дасть ... От тільки Каґамі такого "подарунок" не хотів. Тому що за кожен такий дар рано чи пізно доведеться платити.
Пам'ятати хоча б, як він "одержував" майбутніх розділів кланів, коли ті ще були дітьми. А що тепер? Клани Акімічі та Інузука, які колись були гордими прізвищами, фактично втратили свої землі і влилися у міську інфраструктуру: одні займаються зерносховищами, інші — центрами для розведення тварин. А тоді Юя подарував їм усього 10-двадцять фунтів золота. Воістину, який править економікою, не упустить жодної монети.
Або ж взяти недавню історію з Хіаші. Голова Х’юґа викликав Юя на таємну розмову, вважаючи, що зможе зберегти їхню зустріч у таємниці. Але Коноха - це село, нехай і велика. Зміст розмови можна приховати, але не сам факт зустрічі.
Звичайно, Юя не намагався нічого приховувати.
А коли Хіаші вмовив Хокаґа, то послав своїх членів у розросту тюрму, і Кагами зрозумів: цього дурня Гіаши Юя обвів довкола пальця.
Звичайно, Каґамі не знав усіх деталей їхньої розмови. Знаючи їх, ти би зрозумів, що це була лише угода, яка вигідна обом. Хіаші перевірив, наскільки далеко готові прийти старійшини Клана. Без сумніву, він був задоволений. Він зміг відвоювати толіку влади. До відміни Птахів у клітині було ще далеко, але саме так, по крупинках, і збирається дійсна сила.
годі про це. Давай до справи, — сказав Каґамі. - Навіщо ти сьогодні прийшов?
Юя скривився.
- Дядько Кагами, що за слова? Я не можу відвідати тебе просто так?
— Кончай грати комедію, — відрізав Каґамі. - Ще пан Тобірама, світлячи йому пам'ять, готував мені, Кохару та іншим, що ти собі на думку. Просто так ти в гості не ходиш. І сьогодні не свято.
Юя посміхнувся. Його репутація мало хвилювала.
— Ех, дядько Каґамі, не добре так, — вимовив він і покосився на Шисуї. - Тим більше... при дитині.
Маленький Шісуі надув губи. Від цього він став виглядати ще миліше.
— Я так і знав, що твій візит не принесе нічого доброго, — зітхнув Кагами. — Ладно. Ти тут через Учіхи Фугаку?
Кутики губ Юя поповзли вгору. Він осушив чарку одним махом.
— Якщо ви вже самі запитали, — простягнув він з широкою посмішкою, то я відповім.
Вираз обличчя Каґамі став серйозним. Він кивнув:
— Кажи.
- Дядько Кагами, чого ви так напружились? - Піддобрив його Ю. - Я ж не звинувачую вас за те, що ви розповіли Фугаку про мої плани на нову електростанцію. Це не така вже й важлива інформація. Я прийшов до вас з іншого приводу. І це стосується Шисуї.
Рука Каґамі, яка тримала чашку, здригнулася. Він кинув косою погляд на внука. У величезних очах хлопчика плескалося чисте, незатемнене дитяче здивування.
— Шисуи? — З сумнівом перепитав Каґамі.
— Йому вже шість років, — сказав Юя з хибною легкозвісністю. — Пора в дитсадок. Я покладаю на нього великі надії, і тому вважаю, що він повинен вчитися в кращому закладі Конохи.
Кагами замовк. Усмішка повільно зійшла з обличчя, губи стисувалися в тонку, жорстку лінію.
А Юя тільки дивився на нього, і обличчя його сяяло найбільш щирою посмішкою.
Кагами раптом тихо розсміявся, але в цьому сміхі не було і краплі веселощів.
І справді... Хіба він міг відмовитися?
Ні. Це було неможливо.
« Добре », — кивнув він, і в голосі його не було тепла. — Завтра ж запишу його в дитячий садок при клані Сарутобі.
Шисуї неочікующе моргал. Що відбувається? Чому його раптом відправляють в садок? Хоча... Це, мабуть, навіть добре. Інші хлопці, з якими він возився в багнюці на подвір'ї говорили, що у садику весело, там навчають співати і танцювати. Танцювати він не любив, а ось співати - дуже.
Юя задовольнено кивнув і, підозривши Шісуї, лагідно з'їв його темне волосся.
- Дивись, не хуліган там у садку, добре? - Він сказав з тією ж посмішкою.
Кагами мовчки спостерігав за цією сценою, не знаючи, що і відчувати.
Несподівано Шісуі підняв на Юя свої величезні, чисті і до глупоти чесні очі.
- Дядько Хокаґе, а можна мені в Південно-Східний дитячий садок?
Кагами завмер. Рука Юя, яка мала волосся хлопчика, застигла в повітрі.
Усмішка на обличчі Хокаґе стала натягнутою.
— Це... Чому? — запитав він. — Сад Сарутобі - це найкращий сад у Конохі.
Шисуї негативно помотав головою.
- Але сестрёнка Югао каже, що в Південно-Східному садку дуже весело!
Юя мовчав.
У очах Каґамі мигонув гострий вогник.
— Шисуи! Слухайся дядька Юя! — Нарочито строго кинув онуку.
Юя хмикнув.
— Та годі вам, дядьку Кагами, не будемо робити вигляд, що ми не розуміємо один одного. Добре. Нехай буде південно-Східне. Но... — Він зробив паузу, — тільки цього разу. Виключень більше не буде. І, сподіваюся, мені більше не доведеться відвідувати вас у неврочний час.
— Звичайно, — поспішно кивнув Каґамі. - Я особисто відведу його до Південно-Східного саду.
Тільки тоді Юя задовільно кивнув.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt