Цього разу Юя знову вдався до публічної страти.
Звичайно, це було не зовсім так. Він лише зачитав докази злочинного зв’язку між нечистими торговцями та урядовцями Конохи, а потім оголосив: одні будуть страчені, інші розстріляють.
І під "розстрілком з гармати" малося на увазі саме те, що ви подумали: залоп із чашки-павушки щоб їх всіх рознесло до чортів.
Село Скритого Ліста з іншого світу перейняла цю систему, бо для деяких від’яснених негідників, чиї злочини перетиналися всі кордони, просте обезголовлення мечем шінобі або смерть від куна була надто легкою доля.
Тому Юя і створив так звані "сурові" форми страти.
Але на ділі смерть була швидкою — один зал, і від засуджених не залишалося й мокрого місця.
До слова, саме так в іншому світі був страчений Учиха Обіто.
Адже за все, що він наробив, його не те що з гармати - його слід було б крумсувати на шматки, піддавати повільною і болісної смерті! Це було б справедливо. І Обіто сам вважав би це заслуженим.
Але оскільки це видовище було надто жорстоким, брутальним для людей, які його бачили, то тільки в найпривабливіших випадках до нього вдавалися.
Але цього разу знайшлися ті, хто зміг вразити Ю.
Два мільярди.
Це ті, чия сума хабарів і хіщень перевищила два мільярди ре.
І хоча мова йшла про людей, які зайняли свої пости більше десяти років... але щоб за якихось десяти років навертати хабарів на два мільярди? Чи ж це не занадто критично для звичайних чиновників?
Поміркувавши, Юя прикинув в розумі: два мільярди розділити на ... Скажімо, двадцять років... Щороку виходить по сто мільйонів...
Хм... І ти, твою матір, за стільки років у влади вмудрився викрасти таку жалюгідну суму?
Та ти навіть красти не вмієш. Таким, як ти, тільки і місце під залпом гармати, чорт би тебе побрав.
І якщо з урядовцями повелися так, то чого було чекати торговцям?
Якщо купець здатний викласти два мільярди на хабарі, значить він отримає принаймні чотири користі.
Тут нічого казати: конфіскування майна і знищення клана.
Однак Юя був добрий і наказав стратити тільки злочинців, їхніх батьків, дітей та близьких родичів своїх жінок.
Те, що в народі кличеться винищуванням трьох поколінь.
Звичайно, Юя завжди був дуже незадоволений ідеєю покарання одного заходника.
Він вкрав і набрав хабара на величезні суми, його сім’я купалася в розкошах, використовуючи плоди свого злочину, а зрештою стратять тільки одного. Чи це попередження, чи заохочення?
Уявіть собі: якась мразь, знаючи, що карають лише главу, поставить вперед свого родича в якості виговорника, а сама залишиться у тіні і далі гребтиме багатство?
Дехто карає за це як нелюдське, але чи ті блага, що отримали сім’ї цих покидьків, взялися з повітря?
Отже, колективна відповідальність - це необхідність.
Найважче було працювати в домах торговців і чиновників.
Звичайно, їх теж чекала страта, але Юя розумів, що вони заслуговують жалю. Чи ці слуги мали велику вигоду? Хоч вони і були замішані, достатньо буде простого штрафу.
Звичайно, для управителів і особистої прислуги все було набагато серйознішим - їм світило років двадцять в'язниць, а то й довічне.
Так чи інакше, теперішні події призвели до великого очищення в Конохі.
Юя і Нара Шіка сподівалися, що арештувати таку кількість управлінців призведе до того, щоб департаменти села виявляться на межі хаосу, але цього не сталося.
Цей факт викликав змішані почуття — сміх, сльози та смуток, але він розумів, що так і повинно бути.
Уся справжня робота завжди тягла на себе ряд працівників: ті, хто отримував копійки, не мали влади і, незважаючи на так звану « стабільну посаду», ледве зводив кінці з кінцями.
Без так званих « управлінців » ці працівники успішно виконували свої прямі обов’язки.
Усвідомлюючи це, Юя заспокоївся.
Він вже збирався перевести частину армійських підрозділів Конохі на тимчасове управління, але тепер, здається, в цьому не було потреби.
Ну, так краще.
Хоча багато співробітників без проблем виконували свою рутинну роботу, це не означало, що вони впораються з потоком нових завдань, які Юя збирався розподіляти і запускати.
Отже, управлінці були потрібні.
Однак Юя відмовився від своєї початкової ідеї призначити на ці посади випускників університету.
Нехай краще починають з назв.
А що до звільнення керівних постів...
Що ж, на них висунуть людей з цих найбільш рядових співробітників.
...
Сьогоднішні події Конохе, по правді кажучи, наробили багато шуму.
Конфісковані та повернені до страти становили десятки мільярдів р. — це страхаюча цифра. Юя і не думав її приховувати, навпаки, він все зрадив оплаку. Інакше як довести, що ці люди самі стягли на себе смерть?
Коли новина дійшла до інших сіл, їх першою реакцією було недовір’я. Але після того, як послані ними лазутчики підтвердили інформацію, все як один ахнули.
Стільки грошей?
Кіріґакуре, незважаючи на свій успіх у житті, ледве виходила з річного доходу в сто вісімдесят мільярдів доларів!
А ці покидьки вгамували свій третій бюджет Тумана!
У Кумогакурі третій Райкаґе довго роздумував про промову, аж поки її несподівано не заінтригувало.
« Якщо цей хлопець, Юя, зміг... то чому не зможу і я?."
Юя і уявити не міг, що Третій Райкаґе виявиться таким... генієм.
Він бачив лише вигоду, але не побачив нічого поганого в тому, що Юя заарештував багатьох торговців.
Чому? Тому що торгівля - це двигун процвітання. Якщо перегнути палицю, всі купці просто розбігаються.
Коли Юя робив останні штрихи, йому сказали, що третій Райкаґе влаштував облаву на торговців у Кумогакурі.
Юя поспішав.
« Серйозно? Третій Райкаге, ти настільки безшкодний? Ти дійсно не боїшся, що в твоє село більше жоден торговець не зуткнеться?»
Після цього Райкаґе, наслідуючи Юя, публічно оголосив злочини торговців, стратив частину з них і наклав лапу майже на двадцять мільярдів рів.
Хоч це було менше половини того, що вдалося зібрати в Конохі, третій Райкаґе був більш ніж задоволений.
З такими грошима Кумомаре могла дозволити собі повну реконструкцію.
Звичайно, Райкаґе не збирався цього робити.
Спочатку все сталося так, як і передрік Юя: багато торговців у паніці втекли з Деревні Хмлака.
Але не минуло й двох місяців, як каравани знову потягнулися в Кумо.
Юя міг розвести руками безмовно. Він ще раз переконався, що купці завжди ганятимуться за прибутком. Кумогакуре, друге за багатством село після Конохи, безсумнівно, була ласим шматком для цілої ораві торговців.
Можна було з упевненістю сказати, що хоч би в якому світі ти жив і будь-якої доби, жадібна натура цих торгущих ніколи не змінювалася.
Однак Юя не була перед цим.
Через десятки мільярдів людей у руках можна було б відремонтувати дороги в селі.
І цього разу він змусить цих тварин будувати на найвищих стандартах.
Двадцять років гарантії? Чорта з два! Я буду приймати роботу за стандартами, розрахованими на всі двадцять п'ять!
...
Так пролетіли кілька місяців непомітно.
Настав новий рік, але Юя був не перед святами.
Він повинен був спершу довести до розуму дороги.
І саме після закінчення роботи він отримав повідомлення від клану Х’юґа.
Хьюга Неджі...
Народився.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt