На високому майданчику одного з будинків, недалеку від того місця, де Нохара Рін і пачкою листівок в руках шукали, щоб їх роздати, застигли дві фігури.
Один з них — Какаші середніх років, маска на обличчі і протектором, що просунувся на одне око — дивився внизу на двох безтурботних дівчат. У його погляді мигнула тінь скорботи. Він повернувся до свого партнера Обіто, чиє обличчя було наполовину спотворене.
- Ти все-таки побачив Рін востаннє перед смертю. Нехай... і не з нашого світу. Але цього ж достатньо, правда?
Обіто мовчки кивнув.
Після закінчення останньої війни Учиха Мадара, який воскрес з допомогою Едо Тенсей, знову був відправлений у потойбічне життя, а той Мадара, що повернувся до життя через Ренне Тенсей, запечатав силою шести Путей. Самого Обіто схопили.
За все, що він вчинив, смертний вирок був передречений.
І його останнім бажанням було ще раз поглянути на Рін.
Нехай навіть на Рін з іншого світу.
- Як же добре... — Прошепотів Оіто, дивлячись на Рін, яка з найщасливішим видом сиділа на електричному. — У цьому світі вона така жива і енергійна.
Сім'я Нохара Рін була найсвіжішою родиною з Внутрішнього міста Конохі.
Як би це сказати... Колись її предки втекли до Коноху від війни, і їм дуже пощастило: коли на двадцятому році існування села пан Юя розділив його на Зовнішнє та Внутрішнє місто, дідусь і бабуся Рін разом з батьками опинилися в потрібному місці. Так вони стали мешканцями Внутрішнього міста.
А далі їм пощастило ще більше. Їхні сім’ї виділили два доми. Батьки Рін приглянулися один до одного, і виявилося, що вони обидва з Внутрішнього міста. А це що означає? Що ж після одруження у них буде чотири будинки!
Так вони і одружилися. Кілька років тому дідусь і бабуся Рін померли, але перед смертю вони відписали свої домівки до внучки через упередження. Так що, суворо кажучи...
Нохара Рін була маленькою богачкою з станом у десятки мільйонів рей.
Хоча, звичайно, нерухомість так не вважають.
Кілька років тому батьки Рін народили їй молодшого брата, але вони не робили різниці між сином та дочкою і досі дуже любили її.
А на довгих канікулах вона вирішила просто допомогти своїй сім’ї з грошима.
Якщо вже на те пішло, одне те, що Нохара Рін змогла вступити в Академію шінобі, уже робило її видатним талантом.
У нинішньому Конохі в Академію аби кого не брали.
Тим, хто не мав таланту до ніндзюцу, було замовлено дорогу туди.
Отже, життя Рін і насправді складалося на заздрість добре.
Дивлячись на таку Рін, Какаші на даху будинку відчував, що його місія виконана.
Саме тому він і вимовив ті слова.
Але він ніяк не очікував, що Обіто раптом випаде:
— Нет, не досить!
Какаші завмер і здивовано подивився на нього.
Знівечена половина обличчя Обіто змінилася ще сильніше, перетворившись на потворну гримасу.
Він впивався поглядом у фігурки внизу: в себе самого і в іншого себе.
— Я... Я... Чому... Чому цей я такий слабак! Чому він не піде і не зізнається Рін? А що, коли вона нарешті обере Какаші? Ні! Так не піде! Дожени її! Ти повинен її наздогнати!
Обіто розпався все сильніше. Якаші, якого вразила хвороба, швидко затиснув йому рот ставним кляпом.
Крик Обіто перетворився на мича, що здуває.
Какаші витер лоб.
Він обіцяв Джірає, Хоказі з іншого світу, що дозволить Обіти перед смертю побачити Рен.
Він не міг дозволити, щоб той наробив справи.
***
Унизу молоді Обіто і Какаші підняли голови, але нікого не бачили.
Обидва відвели погляд. "Почулось, напевно..."
Пройшовши ще трохи, вони підійшли до розвилки. Какаші махав рукою:
- Обіто, працюй як слід. Не дочекаюсь, коли питиму за твій успіх.
Обличчя Обіто скручене. Він поняття не мав, як підступати до цієї справи про чорний ринок, який на нього звалили.
Чорт забирай, до чого ж нестерпний цей глава клана!
Невже дітям обов’язково доручати такі заморочені місії?
Хоча, чесно кажучи, місія була не такою вже й складною. Люди з чорного ринку - звичайні простолюдини. І крім організаторів, всім іншим учасникам роботи світило від сили три-п'ять років. Заради такого ніхто б і не подумав нападати на шинобі типу Обіто - це вірна смерть.
***
Пізніше, в тому, іншому світі.
Какаші проводив Обіто в останній шлях. Дивлячись на свого найліпшого друга, він трохи помелив, але все ж спитав:
— Ти маєш останні слова?
Обіто з найбільш серйозним видом подивився на Какаші.
- Не поспішай помирати. Ми з Рін хочемо бути разом у потойбічному світі.
Какаші втратив дар мови.
Нарешті, він відвернувся. Решта націлили на Обіто чакро-пушку.
У свою останню мить Обіто відчайдушно проревів:
— Загляньте в той, інший світ! Довідайтеся, кого Рін обрала! Я вірю, що вона точно вибере мене!
БУМ!
Під гуркіт зброї по щоках Какаші заплакали сльози. Він чув його останні слова.
***
Місяць по тому.
Одного разу Какаші з іншого світу раптово сів у своєму ліжку.
— Чёрт! Обіто, це серйозно!
До нього раптово дійшло... І бажання побути з Рін удвох, і впевненість в тому, що при нормальній розкладі Рена обов'язково обрала б його своїм партнером життя...
Усе це було сказано від щирого серця!
Погана справа! Невже... Це правда?
Якаші раптом охопило непереборне бажання поїхати в той світ і дізнатися, кого ж зрештою обрала Рін...
***
Коноха, сорок дев'ятий рік, березень.
У Академії шінобі почався навчальний рік. Обіто, Какаші та Рін стояли на церемонії вступу.
За традицією, пан Юя цілу годину ніс якусь нісенітницю, після чого оголосив про початок занять.
Однак я не знав, що Юя зрештою став людиною, якої сам ніколи не терпів.
Останнім часом йому все більше хотілося проводити час з цими юнаками.
« Невже я і справді старію? Ха-ха-Ха".
До речі, цього року був випускний ще один видатний хлопець.
— Отримуй!
Майто Гай наніс удар ногою з розвороту, від якого Какаші звернувся з легкою легкістю.
Обіто лише похитав головою, дивлячись, як Гай знову лізе до Какаші на рожен.
"Який репродуктор"!
***
Того ж дня, коли почалася навчання, дружина Учіхи Фугаку, Вчиха Мікото, привела свого сина до воріт дитсадка « Юго-Східний».
Якуші Ноно виглядала дуже збентеженою.
— Простите, госпожа... але так не можна ...
Мікото, вчителька в одному з боків і не хотіла сказати:
- Чому це не можна? Мій син що, звір якийсь? Чому ви не приймаєте її?
У цей момент дівчина почула слова Мікото. Вона підійшла, глянула на неї, потім на маленького зірванця, який змирився поруч.
І ось вже рудоволоса дівчина теж впирала руки в боці і приєдналася до суперечки:
— Саме так! Ви ж минулого місяця листівки роздавали, мовляв, приводіть дітей в дитячий садок "Юго-Східний"! Чому це ви тепер його не берете?
Під напором двох бійців, Кушини і Мікото, Якуші Ноно мало не плакала.
— Но... Но... але вашому синові всього два роки... Він же ще зовсім крихта...
Маленький Учиха Ітачі відчайдушно боровся зі сном.
« Так втомився... так спати хочеться... Хочу молочка...»
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt