Звичайно, Юя, третій Райкаґе, непокоївся і вирішив перевірити.
І спосіб для цього обрав донезя простий.
Раз Юя стверджував, що йому плювати, якщо Райкаґе вистрілить зі своєї нової гармати в бік Конохи, то він так і зробить.
На високій горі біля кордонів країни Молені третій Райкаґе встановив знаряддя і приготувався відкрити вогонь по Девні Скритого Листа.
Звичайно, дурнем він не був. Він добре розумів, що коли снаряд і вперто долетить до Конохі, то між Облаком та Лістом обов’язково розгорнеться новий конфлікт, який може перерости у повноцінну війну. Тому його справжньою метою було лише територія країни Огня.
Але, хоч би як добре він продумав і розрахував траєкторію, снаряд не долетів навіть до країни Залізнезу, нічого вже й не кажучи про країну Огня з гуркотом врізався у землю на території самої Країна Молені.
Райкаге оскаженів.
У результаті Юя вирішив подивитися на світ з висоти, щоб знайти причину. Чим вище піднімешся, тим далі побачиш.
Він наказав шінобі піднятися на кілька сотень метрів у небо. Але навіть звідти вони все так само чітко бачили лінію горизонту.
Сам факт її існування вже пояснював багато чого.
Обличчя третього Райкаґе поморилося. Чи це означає, що його суперзброєння зовсім марно для залякування Конохи?
Чутки про затінку Райкаґе дійшли до вух інших Каге.
На той час Юя вже повернувся до села і готувався провести першу в історії Лігу. Почувши новини, він швидко поспішав.
"Ні, ні! Треба бути таким тугодумом, а третій Райкаґе?!"
Невже не можна було просто прикріпити камеру до повітряної кулі і відпустити його в вільний політ? Подумаєш, втратив би одну кулю і камеру. Навіщо ж було палити з власної землі?
А, ну так, він же вдарив по території країни Молнія, а не за самим Деревне Хмара. Тоді добре.
Цей інцидент, звичайно, привів у лють Дайме Країна Молнії. Але третій Райкаґе викрутився і сказав: « Пане, я навмисно зробив це. Хотів влаштувати тут озеро. Ви тільки подивіться, дно для майбутнього водосховища вже готове. І ніхто не постраждав. Ми, Селиня Облака, профінансуємо оббудову озера і в майбутньому ви зможете приїжджати сюди на відпочинок зі своєю сім'єю. Хіба не чудово?»
Почувши це, Дайме пробачив Третьому Райказі.
« О, це ж так! — подумав Юя. — Але не всі ці Райкаги бездарні. Є і розумні хлопці».
Коли Юя повернувся до села, то негайно зв’язався з Каґе інших сіл.
Оскільки вони підписали угоду про співпрацю, їм і самим було цікаво, у що виллється ця так звана Ліга. Якщо затія виявиться вдалою, то чому б не підтримати її?
А якщо ні...
Що ж, вони втратять лише рік підриваючи Конохе.
Оскільки перший турнір проводився в Лізі, долучення від інших сіл майже не вимагалось. Єдине, що від них вимагалося, — надіслати кілька осіб для участі.
І ось, на початку літа 40 восьмого року по льоту Конохі, десь наприкінці квітня - спочатку травня, Юя оголосив про створення Спортивного комітету Конохі, призначивши його головою Майто Даю.
Які таланти Майто Дая могли мати для цього? Та ніяких. Просто один його вигляд кричав про те, що зі спортом він на «ти».
Цей так званий спортивний комітет займався не тільки кіберспортом, але й гонками та турнірами для шинобі (переможець такого змагання випустився з Академії і відразу отримував елітний чунін). Навіть змагання з маджонг входили до його юрисдикції.
Чи цей комітет мав справжню владу? Та не особо. Людей він торкався багатьох, але якщо говорити про вигоду... Він і в підметки не був придатний, наприклад, Ревізіонному відділі Сарутобі Хірузена.
І це був тільки початок. Якщо Юя приходила в голову нові види змагань, він без вагань додавав їх у програму.
Турніри по маджонг, до слова, використовувалися певною популярністю. Ми хотіли взяти участь.
Ось тільки рівень гри... Залишав бажати кращого.
Зазвичай чемпіон одного року з п’єдестала вже літав наступного року. Гравців, які можуть домінувати протягом довгого часу так і не з'явився.
Можливо, справа була в суворому обмеженості того, що зробив Юя: до участі не припускалися особи молодшого 18 - річного віку та студенти університетів.
У всякому разі Конохе було відомо чотири кроки майстерності у маджоні: закладка Фундамента, перенесення Серця, Найвищий Ешелон і Длань Демона. Але місцеві гравці, здається, трохи освоїли першу. Отже, турніри не викликали особливого ажіотажу.
А вже про будь-який « темний маджонг» і мови бути не могло. Принаймні, поки Юя зайняв пост Хокаґе, він би такого не допустив.
І ось, під час підготовки до першої Ліги Юя з подивом виявив, що одна людина виявляє її щирий інтерес.
Хм...
Точніше, один паршивець.
Його син Юкі.
Коли Юкі дізнався, що батько збирається влаштувати якусь Лігу і навіть включити в неї відеоігри як окрему дисципліну з різними категоріями, то відразу знайшов його.
Метою було стати одним із учасників.
Юя ледве стримав сміх.
Батько — тигр, а син — щеня.
Відправили його в казарми на три роки. Інші після трьох років служби повертаються чоловіками, а цей ... Цей паршивий чоловік, не бажаючи вийти на волю, спочатку помчав у зал ігрових автоматів і навіть додому.
Просто обурливо.
Але ж...
Поставити цього цуценя на місце було не так вже й складно.
— Добре, — з усмішкою вимовив Юя, не відлучаючись від свого планшета.
— Правда? Тату, ти згоден? — Юки не вірив своїм вухам.
Кутики губ Юя поповзли вгору. "Синок, схоже, життя тебе ще по-справжньому не била".
« Гаразд, — подумав він. - Все-таки мій син. Не варто мучити його занадто сильно. Нехай спочатку трохи радітиме».
Звісно. Хіба я коли-небудь не тримав свого слова?
Юкі видав радісний крик і відразу почав мріяти про майбутнє, в якому він, великий майстер відеоігор, виграє один чемпіон за одним.
Коли Юя дивився на нього, то лише знущався.
« Якщо ти виграєш хоч один чемпіонат, значить твій батько змарнував пост Хокаґе".
Він знав, на що здатний його син.
Навіть якщо він мав талант, три роки без систематичних тренувань не пройшли даром. Йому не перемогти.
Хоча... Інші учасники також не пройшли спеціальної підготовки.
Але вони, принаймні, останні три роки тільки й робили те, що грали.
Юкі був у завідомо програшному становищі.
Ввечері, коли Цунаде дізналася, що Юкі дозволив взяти участь у цій дурній грі, вона прийшла в лють.
У Юї пішло багато часу, щоб заспокоїти її.
- Ти можеш мені гарантувати, що ця дитина нарешті зміниться і перестане грати у свої ігри?
Юя поспішно замохав руками і з посмішкою відповів:
- Він, мабуть, не перестане грати. Іноді можна. Але я покараю, що він залишить всякі думки про кар'єру професійного гравця.
Юя был сама впевненість.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt