Відверто кажучи, Орочимару не хотів сюди приходити.
Але лист від Джіраї знайшов його, і сам не знаючи чому, він таки піддався. Той, інший Орочимару з іншого світу, чітко застерігав його: « Ти йдеш на землю Конохи », і дороги назад не буде. Цей Юя, нинішній Хокаґе, хлопець собі на думці, хитрий і підступний. Ти не зможеш вирватися.
І все одно він прийшов ...
Орочимару був упевнений, що діяв надзвичайно приховано, але Юя його все-таки виявив.
...
Того дня Юя з комфортом насолоджувався церемонією, дозволяючи Джірейє підносити йому чай і вино на знак пошани. Ледве він осусив чарку, як його гострого відчуття уловили присутність Орочимару.
Він використав Техніка презирства, звернувшись до одного з вартових біля воріт, але одну деталь не зміг приховати.
Запах.
Його лабораторія, при всіх найвищих і строжах до стерильності, неминуче просочила його одяг та шкіру легким, але розкритим ароматом антисептики.
І тут виникло питання.
З якої статі вартового на весіллі Джірайї орнути подібним чином?
Спочатку Юя грішною справою подумав на Цунаді, але відразу ж відмів цю думку. Його дружина вже місяць не була в лікарні, вони готувалися до третьої вагітності, а тому від Цунада такого специфічного запаху не могло з’явитися.
Але він був. Отже, джерело - хтось інший.
Так Юя і вирахував підозрілого сторожа.
Але головним проколом стала поведінка. Решта охоронців часто кидали на нього, Хокаґе, цікаві, здивовані або благоговійні погляди. Їхні обличчя мінялися, висловлюючи цілу гамму емоцій. І тільки один вартовий стояв з обличчям, гладким і спокійним, як поверхня стоячого ставка. Якщо б у ньому не було підвоє, це було б набагато дивніше.
У результаті Юя просто зажадав Орочимару в куті.
Після обміну чайками Джірайю та Хіміко чекали весільного бенкету, де молодята мали обійти всіх гостей. Але і це було не все. Оскільки наречена була родом з далекого села Надшико, то звичай вимагав від новоодруженої йти трикратним обходом головними вулицями міста. Прогулянка повинна була зайняти не менше години, так що розслабитися в цей день Джірая і Хіміко не світило.
Юя і Цунаде, які виступали в ролі посаджених батьків, були у куди більш вигідному становищі. Вони мусили вручити па́ру молодят на замовлення персів і особисто одягти їх на пальці новоодруженої особи. В інший час вони могли відпочивати.
— До слова, цей звичай виник з поваги до старших. Батьки або голови кланів, які благословляють шлюб зазвичай у віці. Заставь їх носитися по селі цілий день, і чого доброго, радісної події обернеться трауром. Звідси і таке поблажливе ставлення до тих, хто сидить на чолі столу. —
Як би там не було, зараз це було на руку Юя.
Зловивши Орочимару, він розплився в хижій умилці...
...
Сцена знову змінилась. Орочимару, зітхнувши, сидів у тому самому залі, де тільки - но проходила церемонія.
— Я прийшов тільки для того, щоб привітати Джіраю. Я не збирався залишатися, - вимовив він, звертаючись до Юя і Цунаде.
Юя посміхнувся. « Мірошко, — подумав він. — Якщо ти тут, то хіба ти думав, що зможеш піти? Пора повертатися на пост глави відділу досліджень і розробок!»
Цунада теж усміхнулася, але їй довелося заговорити, як усмішка зіповзла з обличчя Юя.
— Орочимару, а ти все такий же зарозумілий, як у дитинстві. Ти ким нашого старшого брата вважаєш? Думаєш, без тебе Коноха не житиме? І ти ще смієш від нас ховатися?
Цунаде і справді злилася, але злість її була викликана образою. Вона засмутилася, коли вирішила, що Орочимару не прийде. Як би там не було, вони втрьох виросли разом. Але після її одруження з Юєю все пішло шкереберть: Орочимару вигнали із села, а Джірая, гонячи за міфічним « Діючи з пророцтва», майже не був удома. І ось тепер, коли Джірая повернувся і одружився, Орочимару все одно не з ними... Звичайно, її це зачепило.
Юя, що стояв поруч, обшахрував її словами. « ЖІНКА, що ти несеш? Відділ розробок з Орочимару і без нього — це дві великі різниці! Я думав, що він допоможе мені запустити 4G! Як тільки швидкість мережі дозволить, можна буде впровадити стільки всього нового: відеоплатформи, Відеозвуки..."
Сьогодні Конохі Юя може витиснути максимум на добу технологічного рівня, аналог старої « Деенді ». Про всякі там Leagends або CCS:GO можна було і не мріяти. Не вистачало швидкості, хоча з інфраструктурою все було в порядку... Юя, коли будував нові квартали, передбачливо проклав кабелі, але останні десять років їх використовували лише як телефонні лінії.
Хоча, якщо подумати ... В його попередньому житті телефонні лінії теж використовували для виходу в інтернет... Правда, потрібно було підключити спеціальну послугу, а швидкість... Господи, від тієї швидкості хотілося кров'ю плакати.
Хоча ні, це зараз, озираючись назад, вона здається черепашею. А тоді він був у повному захваті. Як мінімум, можна було сидіти в « присягі». Юя все ще пам'ятав свій юний псевдонім, якого набрали якимось дурним « виробником» з спецсимволами: `~°Хто_Поймёт_Мій_Боль °--00.
Та вже ж, бурхливу молодість варто тримати в таємниці. Якщо хтось дізнається про таке темного минулого, його репутація буде знищена назавжди.
Кхм, він відволікся. Головне зараз те, що Цунада одним махом порушила всі його плани на LOL і CCS:GO!
— Кхм, Цунаде, насправді Орочимару для Конохи...
Цунаде змірила його поглядом:
— Хіба я не права? Що, таке велике село, як Коноха, зникне без однієї-єдиної людини?
Юя вкинув руки, здався.
- Не те щоб пропаде, але ...
"Але з його допомогою все пішло б набагато швидше!"
— Ось і все, - відрізала Цунаде, уперевши руки в боці з найвагомішим видом.
Юя втратив дар мови.
Орочимару і уявити собі такого подарунка долі не міг. Він відразу закинув, висловлюючи цілковиту згоду з Цунаде. Звичайно ж, ти маєш рацію.
« Не змушуй мене повертатися, — думав він. - Можете хоч нічим назвати, мені все одно."
Чому? Тому що зараз у своїй лабораторії в країні Трави Орочимару був сам собі господар. Так, мені довелося щомісяця ламати голову над фінансуванням - Юя виділяв фіксовану субсидію в мільярд три на рік, а решта мусив заробляти самому.
Зате свобода!
А повернутися в Коноху, у той відділ розробок, щоб Юя знову гнати його до хвоста і в гриву? Орочимару й досі з жахом згадував ті молоді роки, коли він не шкодував свого здоров'я вдень орав на Юї, а ночами пролетів над своїми біологічними експериментами. Він вставав раніше півнів, а лягав пізніше бродячих псів.
Лише його молодість і витривалість допомогли йому витримати той марафон. Якби його тіло хоч трохи слабшало, він би до сьогодні точно не досяг...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt