— Кхм... Тобто, як тільки ти побачила, що рука цього хлопця стала прозорою, ти відразу ж приступила до мене? — З ноткою розчарування в голосі запитав Юя, дивлячись на Цунаду і Трійцю дітей.
Цунаде, хоч і відчувала себе трохи незручно, все ж кивнула і відповіла:
— Я не знала, що це таке. Хоча мій будинок неподалік від лікарні, я відразу зрозуміла: тут не медична справа...
Юя взяв Боруто за руку, його погляд став гострим.
Можливість бачити стать крізь передпліччі - ситуація, безумовно, нерядова.
Але ж... Тому що він не міг зрозуміти причини цього явища.
— Вы... Адже не з цього світу, так? — запитав Юя, дивлячись прямо на Боруто.
Цунада завмерла, але відразу ж довела:
— Ты... Ти хочеш сказати... що ці троє дітей...
Юя кивнув.
- Так, вони з іншого...
- Вони привиди? — Випалила Цунада з справжнім жахом на обличчі.
Юя: «...»
Ні, ну як її взагалі туди занесло?
Хоча, якщо вдуматися ...
Гаразд, його слова і впрямо могли навести на такі думки...
Боруто і його супутники просто розгубилися. Староста Суміре, трохи захитаючись, звернулася до Цунади:
- Ми живі.
- Тоді що з його рукою? — Не внімалася Цунаде, витріщившись на Боруто.
Староста Суміре відразу замовкла.
Юя кашлянув, щоб повернути увагу Цунаде.
- Я хотів сказати... що вони не з цього світу...
Зрештою до Цунади дійшло.
- Ти маєш на увазі, вони з того, іншого світу...
Юя кивнув.
Цунаде:
— Призраки з іншого світу?
Юя: «...»
Через п’ять хвилин, коли Цунада нарешті змогла вирватися з циклічного мислення про привидів, вона дивувалася на Трійцю.
— З майбутнього? На двадцять років вперед?
Сарада і Суміре з полегшенням випали. Краще нехай їх вважають гостями з майбутнього, ніж привидами. Принаймні в це легше повірити.
Врешті-решт, коли у світі з'явилися просторові розломи і цілі « друзі світу» який сенс лякатися людей із майбутнього?
І справді, на відміну від привидів і непокоєних душ, звичайні мандрівники в часі не викликали у Цунада ніякого страху.
— Хо-о... Отже, ви прибули з ... Що, виходить, для нас це сорок років у майбутньому?
Договоривши, Юя раптом про щось задумався і запитав Боруто:
- Дозволь поставити одне питання. У вашому світі я ще живий?
Цунада на мить поспішала і кинула яскравий погляд на Юя.
Боруто моргнув, здивовано дивлячись на нього.
— А? Звідки нам знати, живі ви там чи ні?
Тепер надійшла черга Юя розгубитися.
Сарада, засунувши руки в кишені, прийняла нарочито крутий вигляд.
- Ми тільки-тільки виїхали з Академії. У нас ще немає допуску до перетину простору.
Юя підтиснув губи. Дивлячись на позу Саради, він спіймав себе на думці, що не будь вона дівчинкою, а на її місці стояв би Саске з таким же видом, Він б від душі ввинив йому кулак у макушку!
Хоча... Чому б і ні?
Юя обома руками вхопив Сараду за щічки і м’яким їх стиснув.
- Поводься як дитина, якою ти і є.
На очах Сарада відразу ж почала плакати.
Коли Юя відчув задоволення, то змінив свій погляд на напівпрозору руку Боруто і посміхнувся.
— Якщо так, то ваш теперішній стан дуже простий і не існує?
Боруто нахмурився.
Юя підняв вказівний палець.
- Все елементарно. Ты... Схоже, скоро повернешся додому.
Боруто застиг, потім опустив погляд на свою руку і відкрив рот...
Але так і не вимовив ні звуку.
Юя зітхнув. Достатньо було лише трохи подумати, щоб дійти такого висновку - не може бути, що ці троє дітей самі не здогадаються.
Вони пробули тут два або три дні...
І якщо вони дійсно « не здогадалися...
Це могло означати лише одне: підсвідомо...
Вони не хотіли йти...
Боруто різко розгорнувся і вибіг з Резендації Хокаґе.
— Боруто! — Закричали Сарада и староста. Сарада відразу ж кинулася за ним.
Староста Суміре вже пішла за ними, та й піймалась, і обернулась на Юя.
- Дуже дякую за ваше пояснення.
І тільки після цього поспішила наздогнати друзів.
Юя з теплою усмішкою проводив її поглядом.
- Все-таки дівчата куди свідоміше.
Цунада кинула на нього косою погляд і тихо проговорила:
- Так може... Ще одного заведемо?
Рука Юя трогнула. Він відкаштувався і прошепотів:
— Ми в кабінеті... Поговоримо про це вдома.
Цунаді холодно хминула і теж вийшла.
***
Боруто мчав по вулицях Конохи, залишаючи позаду метушні натовпи людей.
Чому? Раніше він про це навіть не думав, але було варто сказати Юю, як до нього дійшло.
Він повертається?
Він так просто візьме і повернеться?
Так не піде!
Він ще не...
Він ще не встиг поговорити з батьком...
Не встиг сказати йому, щоб той не заривався в роботу, не перевтомлювався, ні...
Несподівано на бігу Боруто зупинився.
Сарада, яка переховувалась ззаду і дуже дихала, запитала:
- Що таке?
Боруто, розхитуючись вперед рукою, повернувся до неї і затинаючись вимовив:
— Той... Той чоловік... це...
Сарада теж зуміла застигнути, широко розкривши очі.
Наруто і Саска стояли на вулиці. Наруто, згинаючись під вагою величезної стопки книг, бурчав на Саскаці, чиє обличчя було наполовину приховано довгою чергою:
- Я серйозно, може тобі теж варто взятися за навчання?
— Не потрібно, — невтомливо відповів Саске. — Я - тінь Конохи. Моє завдання — стежити з темряви і тримати в узбіччі будь - які мрази. Цього достатньо.
Наруто з'їхав.
- Ти просто говориш так, тому що вся ця писанина для тебе занадто складна, правда?
- Мене на слабо не візьмеш. Сказав, не потрібно, значить, немає потреби.
- А що, якщо мені колись доведеться залишити Коноху? Я не зможу піти спокійно, якщо ти не будеш наглядати за селом.
Саске холодно посміхнувся.
- Якщо сам Хокаґе доведеться вийти на передову, значить село на межі життя і смерті. Ти впевнений, що в такий момент я не буду поряд з тобою?
Наруто задумався і зрозумів, що його слова мають резон. Він лише трохи надув губи.
- Гаразд, тебе не переперезати. І взагалі, я ще не став Хокаґе, так що не кажи дурниць.
Обличчя Саске залишилося безстрасним.
— А хто, крім тебе, може стати сьомим Хокаґе? Шостою, Джірая, є твій вчитель. Четвертий Хокаґе - твій батько...
— Я не хочу ставати їм з цієї причини, — з гіркотою перебив його Наруто.
Саске зітхнув.
— Добре, давай будемо реалістами. Хто з нашого покоління сильніший за тебе?
Наруто скручив губи.
— Раніше я, можливо, і думав так, але зараз... Зараз я вважаю, що Хокаґе - це той, хто може забезпечити мешканцям села хороше життя...
Боруто, Сарада і староста, дивлячись на Наруто та Саска, що йшли й розмовляли з навантаженими книжками, відразу сховалися за кут, як тільки Натан кинув погляд в їх сторону.
Але Наруто і Саске не переслідували їх.
Коли Боруто видаляється, він ніби щось зрозумів.
Здається, його батько...
Зовсім не був самотній...
Сам того не помічаючи...
Його рука...
...стала ще прозоріше...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt