Наруто розгубився, і він сидів на другому поверсі бібліотеки. Він уже встиг тисячу разів пошкодувати, що колись валяв дурня у Академії шінобі.
Кожен з них був знайомий йому особисто, але він запропонував їм зрозуміти значення. І це, як йому сказали, лише другий поверх — найгарячіші ази. Все по-справжньому цінне зберігалося на четвертому. Але без повного засвоєння другого і третього поверхів до тих книг можна було навіть не поступатися - все одно нічого не зрозумієш.
Наруто охопила небачена спрага знань.
Йому хотілося, щоб його рідне село стало таким самим.
Багатій. І могутня.
Але він добре розумів, що не може цього зробити. Ніяк не може.
Знав би прикуп... Найшвидше б гриз граніт науки в Академії...
Подібно до багатьох випускників, які усвідомлювали жорстоку реальність, Наруто дуже шкодував за тим, що не мали можливості. Звичайно, якби жаль могли щось змінити, у світі не було б стільки невдах.
Наруто не хотів бути невдахою. Він хотів, щоб Коноха стала справді сильною і заможною.
Тому зараз він був серйозно - вдосконалюватися справжні знання, а через рік, коли термін його перебування тут закінчиться, повернутися і застосовувати все, чого навчився, для розвитку рідного села.
От тільки задум був чудовий, а реальність ... Жорстока.
Він потрапив в питання з першою ж книжкою, що називалась « Математика для професіоналів". І найгірше те, що у вступі детально пояснювалось чому без неї нікуди.
Не знаючи математики, як ти будеш керувати селами без найменшого уявлення про її площу, чисельність населення і економічні показники?
Не маючи математики, ти не зможеш розібратися у звітних таблицях тих людей, які мають справу з великим будівельним проектом, скільки грошей вони запланують, коли це буде завершене, а коли - другий... Усе це вимагало точні обчислення.
І що ж було робити Наруто?
Що тут ще зробиш?
Якась математика?
Доведеться навчати...
Тільки й залишалося, що навчати. Справді, коли ти молода людина, то не можеш навернутися у старість.
Звичайно, не можна було звинувачувати одного Наруто. У звичайному йому світі шінобі все вирішувала особиста сила. Історії про те, як хтось один з них розчавлював цілі армії і вирізав ворожого генерала в гущі битви, були звичайною справою. Це підняло індивідуальну силу до неймовірних висот.
Але яка була реальність? Вся ця особиста доблесть вважалась такою нікчемною...
Побачивши тут чакро-почки, Наруто все зрозумів. Особиста сміливість є нічим у порівнянні з такою силою. За бажанням Юя — і він в мить перетворить його Коноху на пил.
Саме цього Наруто і боявся.
Якщо звідси дійсно вирішать напасти на його Коноху, як захищатися?
Звичайно, можна було сподіватися на краще. З огляду на характер, який продемонстрував тут Хокаґе Юя, він навряд чи стане вторгатися в інший світ.
Але хто поручиться за його наступника?
Хто гарантує, що наступні покоління правителів цього світу не будуть задумуватися про щось погане? А якщо не наступне, то покоління після нього?
Наруто був упевнений, що єдиний спосіб розірвати коло підозр — самому стати сильнішим.
Тільки коли їхній світ стане таким же могутнім, з ними почнуть ставитися до себе як до чогось іншого і двічі подумають, перш ніж планувати.
І в цьому він був правий.
Навіть Юя певною мірою боявся миру Наруто.
Чому?
Тому що якщо говорити про чисту індивідуальну силу, то Наруто і Саске з їх потужністю рівня Мудреця Шести Путій були зараз абсолютною вершиною бойової майстерності.
У лобовому конфронтації армій двох сіл така сила, може і не відіграла б вирішальної ролі. Але якщо б їхня мета не була цілковитою битвою, а диверсією та хаосом, то руйнування, яке вони могли б заподіяти, було б дійсно жахливим.
Так що там говорити, якби Наруто поставився за ціль рознести цю Коноху, ніхто б не зміг його зупинити.
Тільки те, що в Наруто теж було рідне село і він прагнув стати Хокаґе та зв’язався з близькими йому людьми, дозволяло двом світам зберігати лагідну рівновагу.
З'явися тут якийсь злий двійник Наруто з іншого виміру, і все, що Юю будував роками, могло бути знищено в одну мить.
Адже ламати — не будувати, це в тисячі разів легше.
Вузів було також виготовляють і з кайданів, а це справедливо для них обох.
Наруто не помітив, як у бібліотеку увійшла маленька триця, яка навмисно шукала саме її.
Боруто хотів знайти Наруто з чистої цікавості. Скільки себе пам’ятав, його батько був дуже зворушений тим, як він ставився до своєї матері, Хінаті. А цей Наруто... те, як він повністю ігнорував її, змусило серце Боруто тривожно окнути.
Він просто грав у гру з повним зануренням, а потім його перекинуло в інший світ — у минуле. І зараз він був у повному замішанні.
Переміщення часу — це одна з подій, які можуть вибити з колії будь - кого. Багато хто любить розмірковувати, як би вони поводилися, опинившись у минулому... але на ділі більшість людей ледве змогли б зберегти холоднокровність. Що вже казати про такого хлопця, як Боруто.
Про що думаєш в першу чергу, коли опинився у минулому? Звичайно, про те, як повернутися назад.
Боруто поняття не мав, чому опинився тут.
Але він подумав: « А що, коли саме його втручання і звело батьків разом? » Судячи з того, що він бачив, його батько, схоже, і не дивився в сторону матері...
З цими думками Боруто вирушив на пошуки Наруто, які привели його до бібліотеки.
Але не встиг він піднятися на другий поверх, як Наруто сам помітив їх.
Як уже згадувалося, колір пов’язаних з протекторами шинобі в Конохі Юя відрізнявся. Тож одного погляду на Боруто вистачило, щоб Наруто зрозумів: цей хлопчина з його села.
Наруто не хотів з’ясувати, як і чому діти його світу опинилися тут. Він лише хотів, щоб вони швидко повернулися.
Звичайно, Хокаґе Цунаде відправила сюди кілька молодих шінобі. Адже найкращий час для чотирнадцяти-п'ятнадцятирнадцятирічної дитини, щоб почати вчитися було десять років тому. Наступний найкращий момент - зараз.
Тому молодше покоління, як Конохамару та його друзів, було направлене до місцевої Академії шінобі. Отже, поява Боруто не була несподіванкою для Наруто.
Він спустився, підійшов до хлопців і, уперши руки в боці, строго вимовив:
- Вам тут не місце! Ви повинні готуватися до занять в Академії! А ну-ка живо від дому до дверей! Через пару днів у вас розподіл, ясно?
Боруто скричав губи.
- А чого там у цій Академії вчитися?
Наруто нахмурився і вже хотів було відчитати голця, але, подивившись на нього, раптом побачив в цьому хлопчисько туманне відображення самого себе.
Він важко зітхнув, присів на котточки і з посмішкою сказав:
- Знаєш, брате, як і ти, ненавидів вчитися. Але тепер я зрозумів, що без знань село може бути поганим. Інакше ти навіть не розумітимеш, що потрібно для будівництва.
Боруто подивився на нього. Навернення « бранець» від власного батька здавалося йому дивним. Тому він просто відповів у своїй манері:
- Ви про основи міського порядку і демографічний звіт? Так цьому і в Академії навчають.
Наруто застиг, на його обличчі стиснуло нерозумне питання.
?
Коли це в Академії шінобі встигли ввести таке?
І чому я не в курсі?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt