Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 284. Майбутнє належить до живих

0% of chapter read

Майбутнє належить до живих. До того часу я буду мертвий, так яке право я маю мати, щоб вказувати світові, як йому жити?

Юя спокійно дивився на Учіху Мадару.

— Ти остаточно збожеволів. Якщо вже помер, залишайся у світі мертвих. І що з того, що ти провернув стільки інтриг для воскресіння? Твоє так зване Безскінченне Цукуемі - в моїх очах не більш ніж посміховисько.

Гнів, який стікав у груди Мідари, спалахнув незнищенним полум’ям.

— Посмішище? Що ти можеш знати, не переживши війни? Не пройшовши через ті жахливі...

« Саме війна зробила мене вигнанцем, — знівечив Юя. Саме через неї я опинився у Конохі, де мене підвозив мій наставник, перший Хокаґе Гашірама.

Слова застрягли в горі Мадри. Він справді забув. Юя прибув до Коноху через кілька років після її заснування. У ті часи... Світ був далеко неспокійним місцем...

Мовчання Мадари стало найкращим підтвердженням правоти Юлія.

Піднявши голову, Юя продовжив, дивлячись йому прямо в очі:

що я випробував її на собі. Я знаю, що реальність потрібно змінювати власними зусиллями. А ты... ти повірив росіянам Чорного Зецу, повір у те так зване Безкінченне Цукуемі. Невже ти дійсно не розумієш, що воно з себе представляє? Білі Зецу, яких використовували як пушене м’ясо в цій війні, — хіба ж вони не його головні жертви? У своєму ілюстраному світі вони проживають фальшиве життя, а в дійсності їх тіло поступово перетворюється на безликих клонів. Ось заради чого ти готовий знищити цілий світ?

Вираз обличчя Мадари змінився з похмурого на відверто брудне.

Він, звичайно ж, знав.

Після активації Нескінченного Цукуемі Божественне Дерево проростає крізь землю, опустивши корені весь світ. Подібно до плодів, люди повиснуть на гілках і дерево поступово зверне їх у Білих Зецу. Іншими словами, ті сотні тисяч, якщо не мільйони білих фігур, що ховалися під землею, колись були живими людьми.

- Признай, Учиха Мадара, ти одержимий. І ще одне. Віддай мені Чорного Зецу. У мене з ним свої рахунки.

Мадара стиснув зуби. Через мить він зірвав з себе покрив Мудреця шести Путів.

- Я не визнаю поразки! Ти лише учень Хаширам! Невже я, програвши йому, переможу ще й тобі?

До Мадарі натрапляє шалений потік чакри. Усі присутні були вражені жахом. Серце Юя ухнуло вниз. Невже цей божевільний вирішив підірвати себе? Чорт, з нього станеся!

Але згодом фігура Мадри зникла.

І з'явилася знову між Наруто і Саска...

Їхні долоні, позначені печатками сонця і місяця, вже торкалися його тіла...

Мадара відчув, як чакра всередині нього застигла. Він раптом подивився на двох хлопців по обидві сторони від себе...

А потім зустрівся поглядом з Саске і все зрозумів...

Так ось який хід залишив Мудрець Шести Путів ...

Що ж...

Уж краще програти Мудрецу шесть Путей...

...Чим учениці цього прохвоста Хашірами...

У повітрі з'явився примарний силует Мудреця...

Він звів долоні, затиснута Мадару між ними, і з силою плескнув ...

Мадара повільно закрив очі.

А з його рукава з спотвореним від жаху обличчям визирав чорний Зецу ...

Він намагався вирватися, але друк Шести Путей був створений Наруто і Саске, намертво заперла його всередині...

Строго кажучи... Це була випадковість.

Техніка Саске, Аменадотзікара, поміняла місцями з маленьким каменем між ним і Наруто. А Чорний Зецу...

Він просто пішов удачу ...

І хоча доля його здавалася незавидною, згадуючи все, що він наробив ...

Такий сумбурний і до абсурдності безглуздий фінал ... Мабуть, був найкориснішим завершенням його повної негідності...

***

Тиждень потому. Коноха з іншого світу.

Юя і Цунада, взявшись за руки, прогулювалися вулицями. Селевю, майже стерту з лиця землі після нападу Пейн, вже практично відновили.

З усмішкою сказала Цунаде, що рука Юя міцніша. — Сподіваюся, що візити в цей світ проходитимуть спокійніше?

Юя подивився на неї і м'якіше посміхнувся.

- Я більше не приходитиму сюди.

Цунада завмерла, невпевнено подивившись на нього:

- Чому?

— Цього разу ми позбулися основної загрози в обличчі Мадари. Тепер наші світи можуть почати повноцінне повідомлення, з хитрою умилкою відповів Юя, прикидаючи йому, як би переманити людей цього світу в свій.

Помітивши вираз його обличчя, Цунада висіла з сміху і потягнула далі вулицями Конохі.

Цього разу вона прийшла одна, залишивши будинки цих двох спиногризів, Юкі і Юру.

Вона збиралася як слід насолодитися часом, проведений тільки вдвох.

У новому будинку Резденції Хокаґе:

— Хлоп!

П’ята Хокаґе розірвала на стіл документи.

- Це що ще за витівки з боку резиденції Дайме? Ми щойно пережили війну, а вони вимагають віддати їм наші чакро-почки за які ми заплатили цілий стан? Та ще й хочуть забрати їх, не заплативши ні ре? З якого дива?

Порадники, Утатане Кохару і Мітокадо Гомура, втупилися у хмари.

Двоє старих людей все ще перетравлювали той факт, що Цунаде з іншого світу вже одружена. О, і у неї двоє дітей... Вони й досі не могли повірити в це, хоч би що там було.

Випустивши пару, Хокаґе виставили радників за двері.

Потім вона важко опустилася у своє крісло і зітхнула. У пам’яті не раз спалахнула зустріч з іншою Цунадою.

« Вона молода...»

Насправді, її друк був нічим не відрізняється від тієї, що була в неї. Теоретично, вона теж могла б виглядати так само молодо...

Але варто було їй згадати всі проблеми, пов'язані з її нинішнім становищем...

Хокаге знову зітхнула.

Чому їй ніхто не допомагає?..

Хм? Стривайте...

Хокаґе раптом декого згадала...

- Гей, хто-небудь! Розшукати Джіраю! Нехай негайно тягає свою дупу назад в село! Що це за справи, коли Шестий Хокаґе цілими днями десь шляється?

***

Долина завершення.

— Ти ж розумієш, — сказав Саска, дивлячись на Наруто, - що якщо ми зараз зійдемося в бою, то вже не зможемо зупинитися.

— Все одно я хочу повернути тебе додому, — серйозно відповів Наруто.

Саске посміхнувся і похитав головою.

- Ти не зможеш мені перешкодити. Те, що в нього було на чолі з Даремою, запечатало Учіха Мадара і розсіялося десятиріччями. Їхня сила не повинна бути в руках інших сіл.

Наруто завмер, в замішанні дивлячись на Саске.

- Про що ти? Помішати тобі? Я просто... Я хочу повернути тебе в село. От і все...

Почувши слова Наруто, Саске на мить розгубився...

Просто... Повернути його в село... і все?

Він подивився на друга, потім криво посміхнувся і миттєво перейшов у форму Мудреця Шести Путей.

- Хочеш повернути мене... Розгляньмо, чи ти достатньо сильний.

***

— З-з-с...

— А-а!

Раптом в одному з переулків відбудовуваної Конохі спалахнула просторий вихор...

З червоточини на землю вивалилося кілька маленьких фігурок...

— Боруто! Про що ти тільки думав? Ти знову вплутався у халепу! Нас точно виключать!

— Сарада, перестань лаятись. Встань, ти ж на старості впала!

— А-а! Прости, прости! Я не навмисне!

— Все... Все в порядку...

- І де це ми?

— Боруто! Не намагайся змінити тему!

—...

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter