Коли Учиха Мадара спіймав Дев’ятихвостого Десятихвістка, тіло монстра роздулося і за спиною самого Мадарі стало парувати шість сфер пошуків правди.
У цю саму мить Камігане Юя, чий чакра вже вичерпалась до останньої краплі, хто не міг навіть використати її, щоб витягнути золото зі свого запечатаного сувою, був уже не в змозі зупинити Мадару.
Він знав, на що здатний Учиха.
А Каґе обох світів, які зібралися в рядах Альянса, — ні.
Вони й досі задумувалися, чому Десятихвостий все ще тут і куди подівся « Золотне місто ».
Тіло Учихи Мадри вже вдягалося у ковдру Мудреця Шести Путій, за спиною висіли сфери пошуку правди, а на лобі прослизнув костяною надрост...
Все це говорило про те, що він досяг рівня Шести Путів.
« Мадри, що ширяв високо в небі, був сповнений поблажливої вищості, але у його погляді на Юя було прийнято. - Я визнаю, що твої сили і бойові навички перевершили всіх попередніх Хокаґе.
Але в кінцевому рахунку...
Переможцем залишуся я!
Мадара люто зревів і силою плескнув у долоні...
Десятихвостовий видав протяжний рів, і деревоподібні відростки на його спині кинулися вгору. Тіло монстра повільно занурювалось у землю, а з його спини неймовірно швидко взмивало до неба Божечене дерево на вершині якого вже формувався бутон.
Юя знав, що́ криється всередині цього бутона...
Великий серцемвина квітки, що несе в собі риси Шалінгана і Рінегана...
Все скінчено...
Юя підняв голову, дивлячись на височіє до хмар Божесте Дерево...
Тепер точно все скінчено...
Він без сили впав на землю, дихаючи і зануривши голову.
- Що відбувається? — Напружено запитала Цунаде, озираючись поле бою.
Потім вона обернулася і побачила Юю, який сидів на землі.
— Эй, Хокаге з іншого світу...
Цунаде підбігла до нього і квапливо запитала:
— Ты... Ти ж знаєш, що відбувається?
Юя лише підтиснув губи. Він не міг навіть відповідати.
А нагорі Учиха Мадра, дивлячись на нього зверху вниз, повільно вимовив:
— Здається, ти вже зрозумів реальність.
Медара побачив, що Юя так просто здувся.
Так, я на порозі тріумфу але ось так просто опустити руки ... Хіба це правильно робити Хокаґе?
Юя сидів на землі, хапаючи ротом повітря.
Він не те щоб здався, просто ...
Оскільки Мадарі все вдалося, значить, історія повернулася в своє початкове русло.
А раз так, то який сенс дёргатися?
Залишається тільки чекати, поки Наруто і Саске всіх врятують.
При цій думці Юя ненавмисно посміхнувся.
- Хе-хе-хе ...
Скільки років він прожив у цьому світі, і все одно нічого не зміг змінити?
Чому фінал залишився незмінним?
Він зробив все, що міг, навіть знищив Боже дерево на рівні самої його концепції, але...
Так от вона, ця так звана сила переданачертанного?
Ха-ха-Ха, до чого ж... паршиво. Неначе в лайно наступив...
Цунада здивовано дивилася на Юя. Помітивши гіркий вираз на його обличчі, вона зрозуміла: він точно щось знає.
Вона хотіла було допитати його, не гаючи ні секунди, але в цей момент...
Ту-ду-гу...
Мелодія « Канона» Памельбеля раптово розійшлася над полем бою.
Юя замер. Решта теж були приголомшені.
Навіть Учиха Мадра, що ширяє в небі, застиг на мить.
Потім він зіщурився, дивлячись на Юя.
Кемігане Юя...
Цей чоловік раз за разом викидав щось, що виходило за рамки всіх його очікувань.
Він навіть ледь не стирчав з обличчя Землі.
І що тепер? Ця раптова музика...
Знову якийсь фокус?
Поки Мадара з надзвичайною обережністю стежив за Юєю, той сунув руку за пазуху...
І дістав...
Телефон...
Коли Юя дивився на свій мобільний телефон, то відчув дивне відчуття.
Його останній телефон давно розлетівся на шматки під час битви, не кажучи вже про момент, коли він використав техніку П’яти Віршів, а тоді апарат точно перетворився на пил.
А зараз...
До Юя дійшло. Учиха Обіто використовував Ізенагі, щоб змінити невигідну для себе реальність.
Він « обгорнув» стан Ю. Золото зникло, але витрати чакри залишилися. Іншими словами, Обіто зберіг лише те, що Юя був повністю виснажений, а все інше повернув у вихідний стан.
І цей телефон - це доказ...
Тільки ось...
Це ж інший світ...
Чому...
Є сигнал?
Хоча Юя був збентежений, він все ж натиснув кнопку відповіді.
— Алло?
[- Ну що, паршивець, не плачеш там в кутці, побитий?]
Від знайомого голосу до серця Юя потепліло.
Но...
— Дядя Кагами... це... Інший світ. Звідки тут сигнал? — запитав Юя в трубку, придушуючи хвилю теплих почуттів.
У цей момент з телефону донеслися звуки боротьби:
- Дядько Кагами, дайте мені! Я хочу з ним поговорити! Алло! Алло! Милий! Ти в порядку? З твого поля бою донісся навіть сюди! Ти не поранений? Що у вас там взагалі відбувається?]
Голос Цунаде змусив Юя посміхнутися.
І в той же момент здалеку донісся нарослий гул.
Юя і всі шінобі Альянса підняли голови, озираючись в далеке небо...
З неба, залишаючи за собою вогняний хвіст, до них потрапив ракетоподібний об'єкт...
А потім...
Він з гуркотом врізався у землю на порожньому просторі між Юя і Мадарою...
Залізний корпус від удару розлетівся на шматки, і з нього почали вибиратись люди...
— Кхм... Я... Я не повинен був вірити цьому виродку... Дай, ах ти, сволочь... бу-е-э...
Учиха Фугаку вийшов з сталевої капсули, не стримався і його відразу ж стерпіло.
Сарутобі Хірузен, тримаючись за край люка, притискав руку до живота мучениками.
Акімічі Торіфу також вийшли за ними з капсули.
А потім, голосно гухоча, з'явився Майто Дай. Він впхав руки у бік і зично проголосив:
— М'яка посадка, м'який посадку! Я ж казав, все буде відмінно!
— Ах ты, псих! Ти що, нас сюди з гармати привіз? У тебе з головою не все гаразд? — Хьюга Гізаші лютував, вхопившись у комірець Майто Дая.
Майто Дай відвернувся і тихо пробурмотів:
- Але ж вийшло...
— Ах ты!.
Хьюга Хіаші поклав руку на плече брата:
— Заспокойся. Головне, що ми встигли.
З цими словами він подивився на Юя.
- Пане Хокаґе, ми не спізнилися?
Юя, дивлячись на прибулців, тихо розсміявся.
Він зовсім забув...
Те, що він змінив...
Був зовсім не цей світ...
Глава 282 ось вона, наша коронна комбінація. [Часть 2]
Обличчя Учихи Мадари затьмарене, коли побачили несподіваних гостей.
Піднявши голову, він побачив, що об'єднана армія шінобі, ще мить тому яка відступила на кілька чи більше років тому, почала обертатися і знову рухалася в його сторону.
— Вы... — Юя лише посміхнувся і похитав головою, дивлячись на новоприбулі.
Потім він піднявся на ноги, і обличчя його стало серйозним.
- Ви ж знаєте, що тут можна скласти голову?
Майто дай, не кажучи ні слова, показав Юя великий палець:
— Ми давно готові.
Юя важко видихає і знову пильно дивиться на Мадару, що ширяє в небі.
— Що ж... Час починати останню битву.
— У-о-О- о!
Майто дай рівився вперед, сильно відштовхнувся з землі і встромив у небо.
— Ви, жалюгідні створіння, прикуті до землі, як ви збираєтеся до мене простягнутися? — Холодно посміхнувся Учиха Мадара.
— А, так, ти маєш рацію. Ти справді ходиш на небо... — Юя занурився в ухмилку, показуючи на Мадару.
Цей самовдоволений усміхнувся. Добре, що хоч ти це розумієш, щеня.
— Но... — Пальчик Юя повільно змістився, — каже він. — Він не вміє літати. Більше того... у цій формі він і зрушиться-то з місця навряд чи здатний.
Мадара на мить завмер, а наступної секунди оглушливий рів пронісся полем бою. Майто Дай, пролетівши повз нього, з усієї сили врізав ногою по Божествному Дереву.
Обличчя Мадри перекосилося до невпізнання.
Чорт забирай!
Невже не можна по-чоловіки, один на один?
Раніше - гаразд, але зараз? Викликав підмогу — я і слова не сказав, але направив цю допомогу на Боже дерево!
— Грохот!
Як і сказав Юя, Десятихвостий чоловік у Древо був набагато вразливіший до своєї попередньої, хоча й незграбної, але рухомої форми.
Найбільший удар Майто Дая змусив нефілім кинутися, і від цього видовища Мадару пробив холодний піт.
Те, що Бог створив у лісі, було невразливим. Його міцність була жахливою — на рівні сили шести Путів, і більшість ніндзюцу були б безсилі проти нього. Щоб пробити цей захист, потрібна була колосальна сила.
Але у всього є межа.
Юя не знав, де знаходиться ця межа. Але це було і неважливо.
Досить було просто перевірити.
***
Вдалині, стоячи на даху однієї з бойових машин, Цунаде спостерігала за полем бою.
Вона привела з собою не лише Сарутобі Хірузена. З нею прибули елітні підрозділи, які Юя реформував роками, перетворюючись на подобу спецназу з його попереднього життя — із найвищими стандартами підготовки, устаткування та постачання.
Проте сьогодні ці загони, мабуть, не будуть застосовуватися.
Їхній ворог був Учиха Мадара, а для нього всі ці хвальонні спецрозділи - це не більше за пил. Він сам по собі був втіленням абсолютної бойової сили.
Але якщо шінобі з спецназу і не могли вступити в бій, це не мало значення.
Цунаде, від усього серця переживаючи за свого коханого, привезла з собою весь арсенал - всі найновіші і попередні моделі чакро-пшок, що були в наявності.
Якщо коротко, то загальна кількість зброї становить сто шістдесят.
Целься! — Вона голосно змовила, вказуючи на непорушне Боже дерево.
- Вогонь!
Якщо додати до них ті двадцять гармат, що Юя приніс спочатку, вийде сто вісімдесят. Уявіть собі, що таке одночасний залп сто вісімдесяти гармат?
Сьогодні Юя це побачив.
Оглушливий гуркіт вдарив перепонками, змусив голову розколюватися від болю.
Мадара, яка ширяє в небі, також відчула голос у вухах.
А потім він побачив, як міріади вогняних точок пролетіли над його головою і кинулися до Божественного Дереву...
— БУМ! БУМ! БУМ! БУМ!
Від нескінченної канонади очі Мадарі налилися кров’ю.
Він рвався до Древу і техніки Шінра Тенсей розвів клуби диму, щоб оцінити урон...
Мадара полегшено видихнув. Стовбур був висічений глибокими вибоїнами і кратерами, але Древо встояло. Крім того, рани почали швидко затягуватися. Хоч би як там було, захопивши сотні гармат і полагоджений, Древу вистачило б на повне зцілення.
Але не встиг він перекласти дух, як почув крик Юя:
— Друга Хвиля, готуйсь!
Мадара завмер, а потім змив вище, з палаючим від люті обличчям дивлячись на Юя.
- Досить! — зревёл он. - У тебе є хоч крапля гідності воїна? Покладатися на якісь залізниці... Який з тебе Хокаґе? Бийся зі мною чесно, один на один!
— Переваги? Що це таке? — Зимно посміхнувся Юя. - Я витратив майже тридцять років, щоб зробити Коноху великою і заможною. Цього досить! Хіба ж не борг Хокаґе в тому, щоб зробити своє село сильнішим? Особиста сила... Ти справді вважаєш, що вона важливіша за ціле село?
— Друга Хвиля! Готуйся!
- Проклятий виродок!
Мадара мітнувся назад до Древу і, розтягнувши руки з перекошеним від злоби обличчям проричав:
- А я подивлюся, скільки залпів ви зможете дати!
Нова хвиля снарядів впала на нього, але цього разу Мадара зміг відбити її за допомогою Шинра Тенсей.
Юя знову підняв руку:
— Усім загону, слухай мою команду!
Чи кілька з них роздались у своїх виступах:
- Перший спецвідряд на зв'язку!
- Другий на зв'язку!
— Третій на зв'язку!
- Четвертий на зв'язку!
П’ять Каґе цього світу мовчки спостерігали за Юєю, який стискав у руці незрозумілий пристрій і давав накази військам, що знаходяться на відстані багатьох кілометрів.
Як він це робить?
Вони не знали. Але вони розуміли, що ліпше їм просто стояти і дивитися.
— Вести вогонь по черзі! Вогонь без перерви!
Після наказу Юя гуркіт канонади став тихим, але замість нього почався безперервний і методічний обстріл.
Ледве Мадара відобразила одну хвилю снарядів, як на її місце відразу ж прилетіла наступна.
Мадарі та Учіхе Обіто залишилися тільки як приєднатися до захисту Дерева.
Вони відчайдушно прагнули дати оригіналові можливість піднятися до Місяця і активувати Нескінченне Цукуемі.
Але реальність була суворою: варто було Мадарі залишити свій пост і зайнятися активацією плану, як Божевільне дерево не протрималося б аж десять секунд під цим сталевим градом.
А Нескінченне Цукуемі не діє ні на гармати, ані на снаряди.
Якщо Древо рухне, про який спосіб "Глаз Місяця" взагалі може йти мова? Доведеться приносити ноги.
Серце Мадари стискалося від люті і нетерпіння, але Чорний Зецу нервував ще сильніше.
Його тисячолітній намір був так близько до сповнення, і тут така підлянка...
Але він не збирався здаватися.
— Нічого, — підбадьорив він Мадара. - Я знаю їхні гармати. Один снаряд у стовбурі, один наготове. Максимум три залпа, а потім їм доведеться перезарядка! І для кожного пострілу в руни потрібно наливати уйму чакри. Після трьох залів у нас буде шанс!
Мадара повірив. Його бойовий дух запалав, і він приготувався витримати три хвилі пекельного вогню.
Після трьох неперервних залпів він зренів:
— Зараз!
Він змив повітря, зірвав із голови кокосової нарост, і на його лобі відкрився третій очей.
Але як тільки він зібрався направити його на місяць, з неба посипалася нова хвиля снарядів...
— Ублюдок! Ти мене обдурив! — Мадара проривав, у безсилій люті кидаючись назад на захист.
Чорний Зецу і сам був у повному замішанні. Так не повинно було бути...
А в той час у таборі Об'єднаної армії Цунаде, схрестивши руки на грудях, холодно кинула стоячого поруч Хатаке Сакумо:
- Вогонь! Не припиняти! Я дійсно привела лише один спецбайон у сто чоловік, але не забувай, що ми маємо тисячі шінобі з об'єднаної армії. Чакра більше не проблема! Шинобі, які годують руни, не повинні відставати! Постійно живіть!
Вона перевела погляд на юя на передову, і кутки її губ прослизнули в усмішку.
Нарешті... Я змогла допомогти йому на справжньому полі бою...
***
А Юя дивився на Трійцю, що так шкода і марнотиво металася, захищаючи Боже дерево, і широко посміхався.
Так, Чорний Зецу, ти, звичайно, знаєш, що чакро-пушки треба заряджати.
Але ось чого ти не дізнався... Так це те, що тут зібралася майже вся армія шінобі цього світу!
Вони не беруть участі в нашому прямому зіткненні, а отже, їх чарів багато до кряків!
Саме так... Це і є комбінована атака двох світів шінобі. А тепер, Мадара, ковтай до дна! Насолоджуйся цим нескінченним градом снарядів!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt