Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 255. Третій! Ах ты, сволочь! [Частина 1]

0% of chapter read

По вибоїстій дорозі, підстригаючи на кожному кочку, тягнувся вантажівка. На його даху, спорудившись зручніше, розташувалися п’ять фігур.

Третій Райкаґе Ей, Четверта Казекеге пані Чіє, третій Хокаґ-Камгане Юя, Третій Цучішега Оноки та четвертий Мизуказі Ягура Карачі.

— Тц, — вигукнув він третього Райкаґе, терпець якого завжди висіло на волосинці в справі Юя. - Послухай, третій Хокаґе. Ти зібрав нас усіх в такій таємничій манері, притягнув до цього богом забуте місце, та ще й з двома сотнями елітних джонінів. Кажи, що ти збираєшся налагодити нам засідку і всіх тут прикінчити?

Райкаґе був досить різким. Перед від’їздом він уже подбав про наступника, який успадкує титул Четвертого Райкаґе. Звичайно, у сина є цей названий брат-бездарь, змішаний на репі, але подумавши, Ей вирішив, що так навіть краще. Цей репер хоч і сильний, але тільки розумом не блищить, а отже влада його сина погрожуватиме. Через відсутність турбот про майбутнє Райкаґе не бачив причин розважатися з Юєю.

Юя лише посміхнувся і заспокоював рукою:

- Спокійно, спокійно. Якщо б я дійсно хотів вас позбутися, навіщо мені тягтися в таку даль?

— А старому все одно, — повернув голову Четвертий Мізукаґе Ягура. - Якщо ти плануєш закінчити Райкаґе, я можу і допомогти. Звичайно, за хорошу винагороду.

Хоча в Ягури було лише 16 років, насправді його син вже готувався до весілля.

Третій Райкаґе відразу стиснув кулаки.

— Мизукаґе, ах ти!.

« Нехай буде вам, пане Райкаґе », — втрутився Онохі і помахав рукою. — Кому, як не вам, знати, що діється в Киригакурі? Врешті-решт, ваш Абу там найчарівніший гість.

Гнів на обличчі Райкаґе згас. Він був запальним, але протягом багатьох років навчився тримати себе в руках. Інакше він помер би від гніву. Онокі мав рацію. Відтоді як у Деревні Скритого Тумана вибухнула внутрішня війна, так звані сім мечників Туману передалися між собою, а третій Мізукаґе схлестнувся з кланами шінобі, село лежало в руїнах. Хоч третій здобув перемогу, перемога виявилася пірровою.

Згодом Юя прислав гуманітарну допомогу, але не безкоштовно.

Третій Мізукаґе думав закрити країну, повністю виліковувавши село — це було б прелюдією до епохи Кривавого Тумана — але технологічні прориви Юя, усі ці диковинні новинки, що з'являлися одна за одною, змусили його опам’ятатися. Він зрозумів, що Кірігакуре мусить припинити контакт з зовнішнім світом.

Та що там говорити, одну тільки чари-пушку Конохі вже намагалися скопіювати всі інші села. Невідомо, чи вдалося, але факт говорив про багато речей. Якщо Кірігакуре, і без того відірвана матеріка випаде з життя світу шинобі, то вона буде лише слабка. А коли стане достатньо, то перетвориться на шматок м'яса на роздрібній дошки решти чотирьох великих сіл. І тоді питання буде лише в тому, хто з'їсть його першим.

Третій Мізукаґе розумів, що коли він має владу, то кирітики ніколи не співпрацюватимуть з ним. Заради села він пішов на компроміс і поступився своїм постом Ягуре.

От тільки Ягура цього зовсім не хотів.

Чорт би взяв цю діру! Сплавити мені таке — хто ж повинен бути? Ні грошей, ні людей, ані ресурсів - все, що було давно продано Конохі, а решта шахти належали країні Води, не селі. Тільки безумець погодився б прийняти такий спадок.

Але третій благав його, і зрештою серце Ягури тремтіло.

А зараз... Через чотири чи п'ять років у влади, в голові Ягури билася лише одна думка...

Немає грошей...

У цьому проклятому світі за все потрібно платити! А у Киригакура казна порожня!

Від розчарування Ягура навіть відправив Семи мечників Тумана підробляти мисливцями за головами. Але навіть так, щоб відновити село після громадянської війни... Потрібно не менше десяти років.

Тому Ягура не упустив жодної можливості позичати гроші. Насправді, він приїхав сюди не стільки заради демонстрації чакро-пушки Юя ... О ні, на гармату він звісно подивиться, але його головна мета - попросити у Юя ще грошей.

— Гм, — зимно хмикнув третій Райкаґе, але не став заперечувати.

Всі вони були Каґе. Те, що ти знаєш, напевно відомо і іншим. Не варто було заперечувати те, що Анбу пересилала інформацію в села. Зрештою, це робили всі.

— Ну-ну, не напружуйтесь - з посмішкою помахав їм Юя. — У тому місці, куди ми їдемо, нас може чекати дуже цікаве видовище.

Четверта Казекаґе, пані Чіе, яка сиділа на краю прибудованого до даху дивана, обкинула очі розбиту дорогу і з ностальгією сказала:

— Така бруд під колесами... Скільки ж років я не бачила такого...

Решта також подивилися по сторонах.

У гарну погоду земляна дорога висихала і ставала твердою, повністю утримуючи вагу вантажівки. Але треба було пройти дощ чи просто підвищити вологість, як проїхати тут майже неможливо.

— І не кажіть, — посміхнувся Ягура, який сидів і схрестив ноги. — Навіть у нас, в Тумані, вже майже скрізь проклали бетон.

Слово за слово, і Каґе почали обговорювати проблеми та справи своїх сіл. Такі нагоди для обміну досвідом випадали нечасто. Порада Каге не є чимось, що проводять по клацанні пальців.

Юя подумки зітхнув з полегшенням. Якби ці четверо вчепилися у нього з допитом, він навряд чи міг би і далі водити їх за ніс. На щастя, тепер вони були поглинуті обміном управленим досвідом.

У цю розмову Юя, звичайно, не збирався зустрітись. Зрештою... Його село процвітало. Дістатися з іншими своїм успіхом? Він ще не був настільки безкорисливим.

***

Країна Залізника. Часовий штаб Об'єднаної армії шінобі.

— Потерпите ще трохи, вчитель Какаші... — Сакура тихо уговарювала, наклавши пов’язку йому на голову.

— Нічого, Сакура. Фізичний біль — не найстрашніше... — Не дуже позитивно відреагував Какаші, лежачи на операційному столі. Його єдине око розфокусовано дивився в стелю.

У тумані знеболюючі йому здалося, що до нього підходить Обіто...

— Просто... Вибач... Обіто... Я... не зберег твоє око...

Його століття повільно опустилося.

На камені сиділи Наруто і Саска. Обидва мовчали.

Через деякий час Наруто знервувався і, подивившись на Саске, сказав:

- Ти повернувся. Сакура, мабуть, дуже рада...

Саске іскоса глянув на нього і відразу відвернувся. Він мовчав.

Наруто трохи помовчав і знову заговорив:

- Насправді... Я теж радий. Просто... Краще б все це сталося не за таких обставин...

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter