Візит члена клана Учиха був, по суті, формальністю. Він прийшов лише для того, щоб докласти ситуацію в Юя і між справою чітко натякнути, що пана Хокаґе чекатимуть на бенкет у канановому кварталі — звичайно ж, з відповідним подарунком.
Однак дарунки — це десятина річ, і вчителі не потребували грошей.
Проблема була іншою: клан роздратував внутрішні конфлікти.
Які саме? Та всі ті ж, що набили осіну.
Стара гвардія в обличчі старійшин клана.
І нове покоління на чолі з Учіха Фугаку.
Звичайно, молоді люди не хотіли вступати у відкритий конфлікт зі старшими людьми. Але іншого виходу не було.
Старі люди мертвої нестачі вчепилися у Військову поліцію Конохи і при цьому не дозволяли шинобі клана спонтанно залишати службу.
Виходило так: вся робота, чорт забирай, на нас, а ви, старі пні, тільки й робите, що сидите у тилу і роздаєте ідіотські накази, та ще й зудити без заручку, дістали вже! Хіба так роблять?
Після смерті найстаршого з старших Учіха Фугаку перестав танути і прямо заявив: військова поліція повинна розширюватись. Силами одного лише клана з таким обсягом роботи не впоратися.
Звичайно, старі люди дуже розлютилися.
А ось молоде покоління Учиха відгукнулося цю новину з ентузіазмом.
Старші люди без умолку говорили про колишню славу Учиха, їхню велич і те, що військова поліція є невід’ємною частиною їхньої прерогати.
Але для молодих шінобі, які народилися майже за двадцять років після приходу Юя до влади, ці промови звучали як порожній звук.
Та сама "слава Учиха" - це той час, коли клан ледве зводив кінці із кінцями?
Це ті часи, коли під вогнем Сенджу Хашіреми та Сенґу Тобірамі ви і пікнути не сміли?
Третій Хокаґе — людина м’яка, вона вам багато чого спускала з рук, так ви зовсім посперечалися? Коли у влади були брати Сенджу, ви сиділи тихіше води нижче трави, а тепер нам байки розповідаєте?
Зрештою, батьки цих молодих шінобі були ще живі, а не вимерли як динозаври.
Старійшини казали, що військова поліція не належить до Учиха. А на ділі це означало, що їхні власні діти вколювалися до півночі, щоб о шостій ранку знову бути на ногах. Серце - не камінь. Якщо не жаліти власних дітей, то кого ж тоді шкодувати?
І добре б ці зусилля були винагороджені, адже так не було!
Ви, старі хричі, намертво вчепилися у свої посади, загребаєте величезні гроші, і чи багато нам з цього перепадає? Лювинну частку кладете собі в кишеню, відгодовуєте свої тіла, а на потреби бокових гілок клана і дивитися не хочете. І після цього, ви також вимагаєте від нас самопожертви та завзяття.
Тьху! З мене досить!
Чи не так? Так, культура всередині клану Учиха зараз до болю нагадувала корпоративну. Верхня дівчина, яку пригодував Юя, купалася в розкоші і кілька співпрацівників витискали досухану дошку, тому пара вихідних здавалася їм нереалістичною мрією.
Коли здавалося, що надії вже немає, Учіха Фуґаку підніс бунт знамена і готовий виступити проти старійшин. Невже хтось у здоровому розумі не міг би його підтримати, щоб і далі орати як вол?
***
Звичайно, про все це Юя не знав.
Він дійсно поняття не мав, чим там Фугаку займався останній місяць - не цікавився, так і льодя було. Звичайно, він знав, що після смерті старійшини Фугаку вхопився за можливість змінити свою владу і в подробиці не виявив.
Проект Університету Конохі був надто сильним, а його ресурси були не безмежні.
Тому йому здавалося, що на нього дуже дивують численні здогади — шинобі.
Прийнявши офіційне повідомлення з запрошенням, Юя кивнув. Побачивши, що відвідувач не йде, він з подивом подивився на нього:
- Щось іще?
Шинобі-Учиха помедлив мить і похитав головою.
Хоча Юя була дуже здібною, більшість мешканців Конохі глибоко поважали його. І кланова належність тут ролі не грала.
Там, навіть Сарутобі Хірузен та інші великі клани захоплювалися ними.
Звичайно, захоплення — це одна річ, але коли справа додавала зусиль для захисту інтересів клану, вони без вагань були і кулаком по столі стукнути. Однак у приватному порядку немає претензій до Юя.
Розгляньмо приклад Сарутобі Хірузена. Він чітко поділяв роботу і особисте життя. Коли його ревізійний відділ натикався на що-небудь едаке - наприклад, матеріали для « тимчасового каналу», який вони таємно продюсували разом з Акімічі Торіфу, - він присилав їх Юя на ознаменування... кхм, тобто на обговорення і перевірку. Зрештою, чи пройде матеріал цензурі, вирішував одним словом Юя.
Отже, у неформальній атмосфері Юя чудово ладив з головами кланів. Але вони не перешкоджали всім разом бити по столах на щорічному аудітету.
Винятком був лише глава клана Шімура.
Шімура Данзо був одним з тих, хто багато про себе вражає, але мало що із себе являє. Навіть зараз, коли Юя вивів Коноху на небувалий рівень процвітання, Данзо так і не з'явився із повинною.
А Юя просив небагато: прийди, вибачся, випий три штрафні, і я тебе пробачу. І тоді шінобі твого клана теж отримають свою частку роботи і зможуть приносити користь селі. Але раз ти продовжуєш впертитися, що ж, клана Шімура доведеться залишитися за бортом.
Звичайно, те, що Данзо не визнавав поразки, не означало, ніби весь його клан був з ним одночасно. Як і Учиха, внутрішній поділ був для них старою доброю традицією.
Так чи інакше, для багатьох людей у Конохі Юя був людиною, яка заслуговувала щирої поваги. Тому той, хто стояв перед ним шінобі-учиха в результаті відмовився від думки вплутувати Хокаґе у справи свого клану.
Не було ніякої потреби.
Голова Фугаку безмежно відданий Третьому. Наступного року, коли у нього народиться син, пан Хокаґе прибуде в їх квартал з поздоровленням, і один цей візит розвіє будь-які чутки та здогади.
Юя кивнув, не придаючи цьому особливого значення.
***
Так було до тих пір, поки Джірая несподівано не з'явився і не поклав на стіл прохання про відставку.
- Знову залишаєш село? Ц-ц-ць, ну ладно. Тільки роман свій писати не забувай. Як закінчиш, відразу присилай мені. Я, кхм, допоможу тобі дещо підправити - з усмішкою подружив його Ю.
На його здивовання, Джірая на повному серйозності кивнув:
— Без проблем, братец. Будь спокійний, тобі пришлю в першу чергу.
Юя завмер і з підозрою подивився на нього:
- Ти сьогодні... Якийсь не такий.
Джірая, незважаючи на звичай, не заспівав і відповів на здивування:
— Та що не так? Все як завжди.
Юя вирішив не звертати уваги на це.
— Мабуть, здалося. Гаразд, йди. Гонорари тобі будуть згадувати раз на три місяці, як і раніше. Якщо є ще питання, давай вирішимо їх зараз...
Він хотів прочитати йому ще невелику лекцію, але Джірая з блискавкою, якою позаздрив би і Хірайшин, схопив підписаний дозвіл і куля вилетів із кабінету.
Юя залишився стояти з знаком питання на обличчі.
І чого це він сьогодні прибігав?
Похивши головою, він повернувся до Нара Шикая і запитав:
— Слухай, Джірая в останні дні... Знову щось наробив у селі?
Шикая замислився і похитав головою:
- Жодних промов на цей рахунок не було. Принаймні, мені не докладали.
- Оце і дивно. У нього сьогодні був такий вид, що за ним женуться.
Юя схрестив руки на грудях і вже приготувався під цим приводом трохи почепити, як у двері постукали.
— Увійдіть, — Нара Шіка вже звик виконувати обов’язки приставника.
- Пане Хокаґе, вас хоче бачити Узумаки Наґато з країни Водоворотів. Пустити його? - В кабінет увійшла короткостриженна дівчина з папкою в руках, її очі сяяли при вигляді Юя.
« Ура! Я знала, що навіть працюючи на ресепшені в Резденції, у мене буде шанс поговорити з паном Хокаґе! "
Юя недбало кинув:
— Так, нехай зайде.
« Буде виконано! » - Дівчина-адміністратор повоєному чітко віддала честь і, притискуючи до себе папку, вийшла.
"А-а! Я сьогодні говорила з паном Хокаґе! Мої друзі заздрять мені!"
Невдовзі в кабінеті з’явився Наґато. Побачивши Юя, він без обиняків запитав:
- Пане Хокаґе, де вчитель Джарія?
Юя швидко поспішав, а потім відповів:
- Він щойно пішов. Покинув село. А що сталося?
У його серці з’явилось погане передчуття. Невже...
Нагато помітно розхвилювався:
- Що? Вчитель поїхав? Що ж тепер робити? Сьогодні до мене підійшла одна дівчина... і заявила, що за домовленістю між її наставником та вчителем Джарейою, вона... Вона тепер моя наречена... Пане Хокаґе, ви ж старший брат вчителя. Він мені часто про вас розповідав. Можливо... Ви мені допоможете?.
Юя глибоко зітхнув, і його обличчя спотворила гримаса праведного гніву.
- ДЖІРА-А-ЕЯ!
***
У результаті Юя викликав до себе Наґато і ту саму дівчину, Надесіко Шизуку. Він довго і красномовно пояснював їм, що світ великий, і не варто зв'язувати себе якимись там клятвами та обіцянками, потрібно жити для себе.
На що Шізука відповіла:
— Я давно спостерігаю за Наґато. Він мені подобається. Я не проти.
У Наґато по шкірі повтікали мурашки. Він і уявити не міг, що така красива дівчина може за ним шпигувати!
Юя втомилося потерти лоб і врешті-решт вирішив плюнути на все і пустити справу на самоплив, запропонувавши їм для початку просто повеселитися і подивитися, що з цього вийде.
Нагато категорично відмовився. Шізука погодилася.
Тоді Юя знайшов компроміс:
— Жити разом вам не можна, але ви можете вчитися. Ви ж обидва приїхали до Коноху саме за цим.
Говорячи це, він і сам не був до кінця впевнений. Наґато, мабуть, приїхав до школи. А ось ця Шизука... М-да...
Гаразд, не варто забивати собі голову чужими проблемами, а то вони стануть ще більше.
***
Зрештою Шізука приєдналася до групи учнів з Наґато, Яхіко та Сасорі.
Тепер у цій групі була загальна мета: на перших в історії всіх учасників вступних іспитів, які пройдуть 46 року Конохі і будуть відкриті для усіх сіл та інших кандидатів за віком, отримати право на поступ до університету Конохі.
Перший набір в університеті цього року вже закінчився. Наступна спроба — наприкінці року, під час зимового набору.
У перший раз було зараховано лише 37 осіб. Невже другий раз пройде більше?
Так, ви не очули. З понад чотирьох мільйонів претендентів було прийнято лише 37 осіб. Хоча Юя планував набрати щонайменше чотириста.
Що ж... Можна сказати лише одне: коли планка складності піднята до певного рівня, той, хто не знає, - він не знатиме.
Але ці 37 щасливчиків швидко стають знаменитостями. Їхні студентські історії викликали у всіх сильну заздрість. Особливо тому, що викладачі в університеті давали надзвичайно корисні знання без жодної води. Завдяки цьому навчання народ знову здобув сили.
Цього року Яхіко, Наґато та інші не мали права здавати іспити, оскільки були в інших селах. Але наступного року це їм стане в пригоді.
Юя встановив досить м'які критерії. Якщо не соромитися, можна було завалити прийомну комісію десятком-другим тисяч абітуринтів, і тоді, дивись, один-два людини да проскочили б.
І Юя був би цьому тільки радий. Коноха так відчайдушно потребувала людей, що не доводилось збирати харчами. Приходьте, милості просимо, а вже я знайду, як зробити з вас першокласну робочу силу.
***
Щорічне зібрання голів Конохі наприкінці 45-го року.
Цього року, як і завжди, була повна кутерія.
Нара Шика з безстрастним обличчям дивився на те, як голови кланів, прання по столах, пеня в роті вибивали для себе більше ресурсів і привілеїв наступного року.
Він відчував у серці лише смертельну втому.
Цей прохвост Юя, коли одного разу спихнувши на нього свої обов’язки, повністю відбився від рук. Сьогодні він вирішив сидіти з вудкою на березі річки, щоб тільки не бути присутнім на цьому зборі.
Але, якщо чесно...
Якби тільки можна було ... Я б теж із задоволенням вів зараз рибу...
- Я не знаю, як важко один із старійшин клану Шімура піднявся на ноги. Його обличчя було блідим. Він звернувся до Шика:
- Будь ласка, пане секретарю. Передайте мої слова. Чи третій раз не ображає нас? Наші річні звіти показують спад уже третій рік поспіль. У цьому році наш дохід склав всього дев'ятнадцять сотень мільйонів р...
Коли старійшина закінчив, інші розділи перед тим сильно бризкали слиною, замовкли і втупилися на Нара Шікая.
Той і бровю не повів:
- Причина вам відома краще, ніж будь-хто. З розвитком технологій ваші стебла, меблі та складові мануфактури втратили свою унікальну особливість. Інші країни навчилися виготовляти те ж саме, і якщо ви не знизите ціни, ваші товари просто перестануть купувати. Знижувати ціну, коли сиру дорожчає ... Чесно кажучи, той факт, що ви взагалі отримали дев'ятнадцять сотень мільйонів, я вважаю жестом доброї волі з боку третього.
Старший Шімура замовк. Йому нічого було заперечити. Колись Шімура Данзо програв боротьбу за пост Хокаґе, і в якості компенсації Юя дозволив йому самому обрати на той момент прибуткові роботи. Але тепер...
Старший безпорадно опустився на своє місце. Сумління не дозволяло йому поводитись зухвало.
Нара Шикая нутрое розслабився. Хоч він не хотів тут перебувати, але провести збір... було нескладно.
Так і закінчився річний аудит 45-го року Конохі.
А що до клану Шимура... Може, комусь і було їх шкода, але ... Який у цьому сенс?
***
Настала наступний, 46-ий рік Конохи.
Юя стояв біля входу в квартал клана Учиха. Над воротами висів величезний транспарант: « Туризм на честь народження спадкоємця Учіха Фугаку». Він глибоко зітхнув.
Нарешті...
Він нарешті зустріне Учиха Ітачі!
А раз так...
Пора!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt