Проблема Узумаки Кушини і Намаказі Мінато була найпрямішим шляхом: Міні відшукав Фузукі Шізуку та все їй пояснив.
Як і слід було сподіватися, щирість - дійсно убійний прийом.
Коли ж з цим було покінчено, в село, зірваний терміновим листом Юя із курортів країни Волн, прилучився Джірайя. І, звичайно ж, Юя отримав від цього жахливу порцію слова.
Джірая, сидячи в сідзі на підлозі, зовсім не розумів, що відбувається.
А Юя кружляв навколо нього, вириваючи потік звинувачень.
Одному небу було відомо, як він прожив цей останній тиждень.
Якби Фузукі Шізука розговорила про домовленість з Мінато, Юя боїться навіть уявити, що б почалося.
Що? Ви скажете, це всього лише непорозуміння? Особиста домовленість між Джіраєю та тією жінкою, Фузукі Хіміко?
Ха-ха. Повірте, коли на кону особиста вигода, ніхто не упустить шансу вхопитися за таку можливість.
А тим часом Коноха була надзвичайно привабливою для чужинців.
Тільки раз прочиніть ці двері, як потік проблем з’явилися б нескінченною низкою.
Отже, Джірая, сама того не з'їдаючи, ледве не пробив у оборонній політиці Ю.
Не можна відкривати ні в якому разі. Так, у короткостроковій перспективі це збільшило б населення Конохи, а чим більше людей, тим більш можливо зробити.
Однак, сумний досвід одного „держава-маяка" в минулому житті підказав Юю, що насильно сганяти людей з різної культури та світогляду - це правильний шлях до катастрофи.
Юя зовсім не хотів, щоб Коноха спочатку розкололася зсередини. Це був би справжній головний біль.
Саме тому він і не думав про відкриття будь-яких шляхів для переселення.
Ось що насправді його турбувало. Саме тому він так люто відчитував Джіраю.
Зрештою, коли Джірая, оглушений нескінченним потоком війни, остаточно перестав розуміти, чому він взагалі тут, Юю видихся.
Він махнув рукою, вель Джарейє забиратися геть.
Той, наче отримав амністію, схопився і кинувся до виходу.
— Не забудь пояснитися з тією дівчиною! — Пикнув Юя йому вдогонку.
Здалека донеслося нерозбірливе бормотіння Джіраї.
Юя стомлено зітхнув і відкинувся в кріслі. Було у нього передчуття, що Джірая рано чи пізно вляпається у щось справді серйозне.
Ех, от би йому зараз Техніку Далекого видіння Сарутобі Хірузена...
З цією думкою Юя взяв зі столу сувій і заглибився в читання.
Це був звіт, кілька днів тому доставлений Наґато і Конан.
Не ті діти, що жили в Конохі.
Наґато і Конан з іншого світу, яких Юя... Гм, переконав...
Хоча, ні, не зовсім переконав. У всякому разі, не тільки.
У всякому разі, Юя доручив їм стежити за кожним, хто у цьому світі міг би сіяти суму і загрожувати миру.
Він і сам не очікував, що вони так скоро зіткнуться з Обіто та Чорним Зецу зі свого світу.
У сувої детально описувалося їхній бій.
Без сумніву, Наґато з іншого світу був не в кращій фізичній формі, але Обіто, через якусь невідому причину, відчайдушно уникав прямого зіткнення.
Якщо можливо, він утікав.
Якби не одна дивина, яка відволікла Наґато і дозволила Обіто вислизнути в інший вимір, він міг би його зупинити.
Або принаймні зірвати з нього маску.
Наґато не знав, хто ховається за цією маскою.
Хоча він назвався Учхою Мадарой, але хто в здоровому розумі повірить у таку нісенітницю?
Наґато, звичайно ж, не повірив і доклав про все Юя.
Але причиною цього стало те, що він побачив двох Чорних Зецу.
Юя прищурився.
Отже, Чорні Зецу з двох світів вже об'єдналися?
Ось це поворот...
Юя похитав головою і продовжив читати.
Але дві Чорні Зецу - не така вже й проблема. Їхні бойові здібності були, відверто кажучи, жалюгідними.
Якби в момент, коли Зецу намагався поглинути когось своєю чорнило-чорною слизою, йому хоч хтось перешкодив, у нього не було б жодного шансу на успіх.
Отже, ця новина не була надто стурбована Юєю.
Куди цікавіше було інше...
Наґато і Конан, здається, дуже серйозно поставилися до свого статусу радників та виконували своє завдання з повним запалом.
Хм, невже його дар віри настільки сильний?
Хоча, якщо подумати, все логічно.
Конан і Наґато все своє життя намагалися зупинити війни.
Але реальність була така, що села шінобі постійно воювали один з одним.
Хоч їхні методи радикальні, навіть наївні, то такі ідеалісти — це найкращі цілі для вербування.
Тим більше, що Юя дійсно показав їм новий світ.
З цього погляду їхня ревність у пошуках Чорного Зецу вже не була такою дивною.
Але все ж...
Юя відклав сувій вбік, вирішивши поки не відповідати.
Зараз головним було створення першого в Конохі університету.
До його будівництва все інше могло почекати.
Юя піднявся з крісла, поліз і глянув із вікна кабінету Хокаґе на розтягнений внизу пейзаж сталевих джунглів. У його очах промайнуло самовдоволення.
Це його твориво.
Його незаперечне досягнення.
Без сумніву, це досягнення сповнювало його найглибше задоволення.
***
Тим часом Джірая, вискочивши з Резендації Гокаґе, обернувся о стіну, важко дихаючи.
— Мало не помер... Ох, і коли це Братець навчився так лаятись? Я ж не навмисне... Звідки мені було знати, що вона сприйме все серйозно?. — Тихо бурчав він собі під ніс.
У цей момент за його спиною пролунав боязкий голос:
— Вы... наставник?
Джарія обернувся і побачив молодого Наґато.
Він оглянув хлопчика з ніг до голови і, покопавшись в пам'яті, нарешті згадав його.
— О! То це ти, той пацан з клану Узумаки! Давненько не виделись! Ти теж тепер у Конохі?
Очі Наґато загорілися. Він рішуче кивнув.
— Учителя Джирая! Я вже вивчив багато базових ніндзюцу! Ви казали, що є і більш складні технології, можете навчити мене?
Джірая, дивлячись на хлопчика, згадав, як колись відправився в країну Водоворотів збирати матеріал для свого роману і натрапив там на Наґато.
Тоді хлопчику було років п'ять-ша. Джірая надовго затримався в цьому селі, і між справою навчив його кількох найпростіших технологій.
Звичайно, талант молодого Наґато був відмінним: він вже в дитинстві звик до звичайних ніндзюків.
Тепер він підріс, і Джірая припустив, що хлопчик, мабуть, оволодів іншими технологіями.
Він привів Наґато на західні болота Конохі.
Колись ця місцевість була однією з головних причин будівництва великого мосту. Влітку та восени тут дозрівало багато ягід і росло чимало їстівних рослин.
Раніше мешканці Конохі дуже любили цю місцевість.
Але з того часу, як стали налагодити поставки із Івагакурі, у фруктах і овочах не було нестачі. Крім того, навесні тут майже нічого не росло, що також призвело до спустошення.
Заболочений парк став винятком у тісному внутрішньому місті Конохі.
В основному тому, що навесні і взимку земля тут була занадто мінливою. Будь геологічні умови хоч трохи кращі, Юя б давно все осушив, засинав і збудував.
Але для промислових об’єктів не було жодної придатності.
Але перетворити її в парк також було непоганою ідеєю. Юя взагалі любила створювати місця, де люди могли б збиратися разом.
Хай навіть багатолюдно тут бувало тільки влітку і восени.
— По воді ходити вмієш? — запитав Джірая, подивившись на молодого Наґато.
Хлопчик кинув.
І вони обидва вирушили до зеленого острова в центрі болотастого озера.
Коли Джірая досяг крихітного острова в самому середині парку, то з похвалою кивнув:
— Непогано. Добирався сюди, не збивши ні кроку, ні дихання. І фізична форма, і запас чакри на висоті. Ну, я навчу тебе технічною технікою більш серйозно.
Очі молодого Наґато спалахнули.
— Правда? Оце здорово!
Вдалеку, на дротах стовпа електропередач сидів голуб. Його очі мали блідо-лиловий спіралеподібний візерунок - Рінеган.
Спостерігаючи за тим, як його молода версія вчиться у Джіраї, Наґато з іншого світу тихо зітхнув.
- Щось не так? — запитала Конан.
— Нет... Нічого, — після недовгого мовчання відповів Наґато і закликав шлях Деви.
Його Рінеган завжди був тягарем. Щоб підтримувати його, чакра втекала безперервним потоком. Раніше, коли чакра закінчувалася, очі починали поїдати його життєву силу. Сьогодні стан виснаження Наґато безпосередньо пов'язаний з Рінеганом.
Відхилити силу Рінегана?
В принципі, можливо...
Але тоді Яхіко більше не міг би існувати у своєму нинішньому вигляді...
Що тут скажеш, у Наґато було набагато менше інформації, ніж у Учіхи Мадари.
Мадара знав, як повернути до життя померлого.
Теоретично, для Ріні Тенсей потрібно лише добре збереженого тіла в межах досяжності техніки. Тоді, ціною життя заклинача, можна було недавно воскресити померлого.
( У початковій історії Обіто не помер відразу після використання Ріне Тенсей завдяки силі шести Путів, клітинам Гаширами — дійсно божественний дар і, що важливіше, сила Ян від Наруто. Це дало йому можливість протриматися деякий час, хоча ми знаємо, що кінець його був передречений.)
Але Яхіко був мертвий вже дуже давно.
А Наґато не здогадувався про лазівку: спочатку воскресив померлого через Едо Тенсей, а потім застосував на ньому Ріне тенсей, обійшовши правила і повернувши його до життя у повному розквіті сил. (Напринаймні, Мадрара провернув саме такий трюк).
Він знав про це, Наґато віддав би своє життя для того, щоб воскресити Яхіко.
І зараз, дивлячись на того хлопчика, що вчився у Джіраї...
Його думки неминуче повернулися в ту печеру у країні Дощу...
У той час, коли вони втрьох були учнями Джіраї...
На жаль...
Минулого вже не повернути...
Конан, побачивши вираз обличчя Наґато, якого підтримував шлях Деви, також занурився у мовчання.
Потім вона струшилась. У будь-якому випадку, у цьому світі в країні Дощу не було війни, хоча...
Її клан все одно був знищений силами Дайме Країна Огня ...
Але вона вже давно не відчувала ненависті.
У її світі 12-ти захисників-синобі Дайме Країна Огня, загрузнувши у внутрішніх розрахунках, врешті-решт розпалися.
А коли Дайме залишився без захисту, він впав з руки найманого вбивці.
Конан ледве помітно усміхнулася. У тому, іншому світі, вона вже помстилася, а отже не носила на обличчі сильної ненависті.
Але її версія з цього світу...
Конан подумала про те, як вираз обличчя дівчинки з’явився у її розумі.
« Невідомо, чи історія повториться у цих двох світах... Але якщо ти станеш сильною, то навіть якщо охоронники не розпадуться, я вірю, ти зможеш помститися сама."
Конан і Наґато залишили околиці Конохі й рушили далі.
Їх чекала довга подорож, під час якої вони побачать красу цього світу і разом зітрут в порошок всякі дурниці, що посміє загрожувати з такою працею на планеті.
За нього варто було боротися...
***
- Вау! Моє волосся стало твердим! — Він вигукнув молодий Наґато, склавши печатки і захоплено подивився на Джіраю.
Той відразу ж загорівся:
— А можна їх вистрілити? Спробуй, постріли!
Нагато знову склав печатки, його обличчя почервоніло від натуги. Зрештою він опустив руки і похитнувся. Джірая відразу підхопив його.
На обличчі хлопчика відображалося розчарування і вина.
— Простите, наставник, я...
Джірая тільки безтурботно відмахнувся:
— Не торопись. У мене теж не вийшло з першого разу. Ходімо, давно ми з тобою не вечеряли. Сьогодні наставник пригощає.
Молодий Наґато з радістю закричав.
По дорозі в місто Конохі він запитав у Джираї:
- До речі, наставнике, коли я звільню цю техніку, мені теж доведеться відростити таке довге волосся, як у вас?
На вітрі рознісся раскатистий сміх Джайї:
— Ха-ха-хо! Якщо хочеш бути таким же ефектним, як твій наставник, можеш відростити хоча б до п'ят! Але взагалі, це справа твого смаку.
- ... Ось як. Я зрозумів, наставник!
Сонячні промені освітлювали дві фігури, велику і маленьку. Їхні тіні, що йшли пліч-о-пліч були схожі на тінь батька і сина...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt