З того часу як на світ з’явився Учіха Шісуї, Юя зачастив у гості до Учихи Кагами, і це було досить важко.
« Це мій онук! Мой!»
І хоча формально Каґамі був підпорядкований Юя, його візити до внука через день да кожен день... Признаюся, вибивали старого з колії.
В основному тому, що Юя не просто дивився, але й відпускав усі скаб'язливі жарти в дусі: « Швидше будеш на мене орати". Такими словами у Каґамі дёргалося око.
Мій син породив мені онука тільки для того, щоб той став тобі тягарем?
- А що такого? — Учиха Масако, навпаки, дивилася на речі простіше. — Пану Хокаґе приглянувся Шісуї, і це добре.
Каґамі тільки безпорадно зітхнув. Для нього, чоловіка, який перші десять років правління Юя мало чи не щодня мав з ним справу, а тепер тільки тимчасово відійшов на другий план через справи клану Учиха, Юлія був просто здібним юнаком із нового покоління. Як правило, Каґамі і тепер міг приймати рішення стосовно багатьох справ Абу — право на виховання дітей.
Але для більшості мешканців Конохи на Юя діяв немивний « ровер Хокаґе ».
Адже за його правління село сколихнуло небачений стрибок. Лише за двадцять років він перетворив Коноху на справжній сучасний мегаполіс. Для багатьох людей стара закалка була немислимою.
І Масако, без сумніву, був той самий "ореол" перед очима. Вона була щиро вдячна Ю. Зрештою, якби не він, вони з Кагами, можливо все життя так і прозяли б в клані Учиха.
А як би прозябали, можна було б побачити на прикладі Учіхи Фугаку.
Глава великого клана, що всім серцем бажає змін. Але стара гірдія, яка засіла в клані ще до заснування села, лагодила йому всілякі перешкоди. Будь - які реформи завжди торкалися їхніх інтересів, і тому їхня протидія була цілком природною. Не можна ж покусатися на чужому шматку пирога і чекати, що тобі не дадуть по руках. Так не буває.
Тому багато людей, які залишили Клан Учиха були по-справжньому вдячні Юю. Лише після того, як вони відчули вигоду у своїй кишені, їм вдалося від усього серця радіти змінам.
Це, звичайно ж, було дуже контрастом з предками Учиха.
Ви тільки подивіться, як розкішно тепер виглядають володіння клану. Зарослий бур’яном край Фугаку наказав облагородити робітників. І саме завдяки такій репутації, як в клані й за його межами, він злітає до неба. Навіть мешканці Внутрішнього міста Конохі заговорили про Фугаку.
Причина була проста. Протягом тих двох років, що Фугаку стояв на чолі клана, він мав забирати левну частку прибутку, залишаючи старійшинам лише малу частину. Але він повівся інакше. Фугаку не тільки розподілив доходи між старійшинами згідно з попередніми частками, але й також витратив свою частину на благобудівництво кланових земель. Він найняв бригади Конохі, щоб вони вичистили зарослі бур’яном околиці і перетворили їх у паркову зону з величезним газоном.
Це коштувало цілий стан, але ефект був миттєвим. Територія стала не тільки приємнішою за око, але й набагато легшою. На решту грошей Фуґаку наказав відремонтувати дороги.
По суті, вся вигода, отримана за два роки його правління, була вкладена у розвиток пологових земель.
І, як кажуть, все пізнається в порівнянні.
Одному погляду на полегшення, з яким зітхають ті, хто залишив цей квартал Учиха, було достатньо, щоб зрозуміти: всередині клана гнівається. І це нормально.
Учиха Фугаку всього за два роки перетворив землю на клана. А чим ви, старійшини, займалися протягом останніх 20 років? Кожен з вас відбудував свої доми, а також по кількох кам'яних левів біля воріт поставив. Та одні ці леви коштували двісті мільйонів ре! Чорт забирай, транжири ви першовідносні.
Витрати хоч десяту частину цих грошей на нас, ми б і слова не сказали. Але ви вирішили спустити все на власну розкіш, не поділившись з нами ні копійкою. Чи слід дивуватися нашому незадоволенням?
Саме тому багато Учиха зітхнули з полегшенням, поки не залишили клановий квартал. Навіть тепер вони не хотіли повертатися, бо бачили зміни в їхній рідній землі. Вони знали, що гроші третього Хокаґе щорічно виділяють клянуу. А раз так, на що сподіватися? Просто йди.
Але реальність була така: простолюдину залишити квартал Учиха, будь ласка. Шинобі з клану Учиха?
— Не можна!
У військовій поліції і так нестача людей! Якщо ви, шінобі, підете, від Служби Охорони залишиться одна назва!
Ці старійшини не могли повірити, що їхня служба вже давно стала державною. Не тільки прості селяни не довіряли їм, але й ті, хто навіть полишив клан Учиха через проблеми, спочатку йшли до місцевої влади. А люди з поліції...
Хех.
З цієї точки зору, батьки Обіто у свій час прийняли абсолютно правильне рішення. Коли вони поставили перед собою своє майбутнє і змирилися з тим, що протягом усього життя їм доведеться працювати рядовими чужинами на фронті, то дали синові можливість піти геть.
Так було сьогодні в Клані Учиха.
Кагами чудово розумів, з чиєї вини все дійшло до такої точки. Але Масако цього не знала. Звідки вона, домогосподарка, чиї турботи зводились до приготування їжі та підтримки домашньої затишності? Сказати по правді, однією лише думки про те, що приготувати на сніданок, обід і вечерю, вистачало, щоб у неї розболілася голова. Колись вибір був не з чого, тепер же він такий великий, що можна було б цілий місяць харчуватися різноманітними і жодного разу не повторившись. Однак, на такі „щасливі" труднощі ніхто не скаржився.
Тому Каґамі знав: якщо він продовжуватиме говорити про Юя в поганому тоні, Масако сьогодні ж відправить його ночувати на диван.
« Що ж, нехай так. Майбутнє... Хай Шісуі працює на Ю, так навіть краще. Юя своїх не образить."
А що до клану Учиха... Хай про це голова болить у Фугаку.
Хоча, судячи по всьому ... Фугаку справляв дуже непогано.
Протягом багатьох років на чолі з Анбу під початком Ю, Кагами, навіть якщо спочатку не розумів політичних ігор, тепер все чудово зрозумів. Протягом останніх двох років Фугаку прагнув здобути репутацію. Досить було подивитися, як за підтримки "добрювачів" громадська думка про нього і старійшин розійшлася по двох крайніх полюсах, щоб зрозуміти, яку гру він веде.
І як тільки сьогоднішні старійшини почнуть виходити в світ інший - не обов'язково все, достатньо одного-двух, — Фугаку зможе діяти.
Цей метод був повільним, але вірним.
Однак, старші теж мали нагоду зірвати його плани. Було досить часу, щоб витрачати на добрі вчинки кожного року — це просто купівля собі репутації. Так можна було зруйнувати всю інтригу.
Однак... За двадцять років щорічного збагачення ці звички в’їлися в їхнє тіло та кров. Кагами був упевнений: коли прийде час розкошешатися заради доброго імені... Старійшини, мабуть, пожмутяться.
« А втім, що я маю до цього робити? Я не один з них".
Кагами, покатавши головою, вирішив, що сьогодні ввечері загляне в лавку клана Яманака у південно-західному кварталі, купить пляшку фруктового вина, з радістю пропустить пару стаканчиків і ляже спати.
А Шисуї...
« Дивись на нього, Юя, скільки влізе. Не вірю я, що ти зможеш змусити дитину, якій і року немає!»
***
І Юя дійсно не міг.
Він і справді лише доглядав. Просто Шисуі був занадто важливою фігурою. Не кажучи вже ні про що інше, одна його здатність, Котоамацуками, була чисельністю вищого рівня.
Шкода, що Юя не мав техніки підглядання Сарутобі Хірузена, інакше він би також запровадив собі кришталевий шар і цілими днями з кабінету Хокаґе... кхм, дбав би про психічне і фізичне здоров'я таких важливих персон, як Шісуї.
Ми ж не Хірузен, такі брудними справами не займаємося!
До слова, Хірузен, схоже, стільки їх наробив, що і його смерть була такою жахливою. Так, вірно.
Мисливно підготувавши собі виправдання, Юя без найменшого докорів сумління пішов до Сарутобі Хірузена. Мета візиту - дізнатися, який ефект зробив фільм, ідея якого він запозичив зі свого минулого життя.
Юя ретельно розгорнув сюжет, перетворивши його в історію про музиканта з Кумо, який приїхав до Коноху на гастролі, і місцевого жителя із Внутрішнього міста, котрий став його водієм та охоронцем.
Хоча деякі моменти адаптації виглядали нарочито, у теперішній період кіноспорту з’явилися дедалі частіше.
І не тільки в Конохі, а й у інших селах фільм також зробив фурор. Наприклад, у Кумогакурі багато людей сказали, що мають два стереотипи про жителів Ліста: по-перше, вони завжди тримають слово і доставляють справу до кінця, а по - друге, в них дуже сильна бійка.
Що ж, щодо "сили в бою" - тут не посперечаєшся.
Так чи інакше, на цій хвилі культурної експансії Юя озолотився. А що до касових зборів... Гроші були другорядною справою.
Куди більш значущим наслідком стало те, що тепер багато жителів Внутрішнього міста Конохи, хоч і відчували в глибині душі свою вищість, але все ж були готові знизитися до того, щоб вислухати приїжджаючих та зрозуміти їхні потреби. У торговельних стосунках обидві сторони поступово почали займати рівні позиції.
Все це були позитивні зміни. Але Юя розумів, що у короткостроковій перспективі більшого досягти не вдасться. Щоб зберегти цей ефект надовго, потрібно було або видати відповідні закони, або періодично знімати подібні фільми.
Обидва методи мали свої переваги і недоліки. Юя вирішив залучити обидва. У всякому разі, поки він має владу, то не допустить жодних кричущих випадків дискримінації.
А що буде після його смерті...
Що ж, доведеться повірити в мудрість майбутніх поколінь.
***
На початку 40 - го року Конохі, яка вже була традиційною країною, прибули нараду про співпрацю за щорічними контрактами.
Новина про це, опублікована в « Віснику Конохи» не викликала ні найменшого ажіотажу у селі. За останні двадцять з половиною роки всі звикли до подібних повідомлень. Якби інші села не приїхали підписати контракти, це стало б новиною.
А зараз...
Для мешканців Конохі ця новина була набагато менш важливою, ніж їхня власна подія.
А саме...
Натуп... Щорічний... перший день в Академії...
***
Юя дивився, як його дочка з ранцем за спиною входить в браму Академії ніндзя, і, помахавши рукою, крикнув:
— Вчися, якщо в голову лізе! А якщо ні, то ти ростеш і мусиш думати про себе!
Юру жахливо закривала обличчя руками.
Мешканці Конохі, які також прийшли проводити своїх дітей, привітно розсміялися, дивлячись на третього Хокаґе.
Атмосфера вміґ стала надзвичайно теплою і дружньою.
Юя подумки поставив собі галочку.
« Ось що значить Хокаґе, який вміє бути єдиним з народом! » — подумав він із видом переможця, відкидаючись назад.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt