Коли Камігане Юя та Хатак Сакумо, Майто Даєм і їхні загони повернулися до Коноху, Узумакі Кушіна й Нара Шікаку якраз обговорювали політику управління, яку вони випробували в іншій Деревні Скритого Ліста.
Без сумніву, ця « стажування » для Шикаку, Кушини та інших відбулася ідеально.
Вона дозволила блискуче розв'язати критичну проблему: через надмірний розвиток Конохі у цій країні не залишилося майданчика для спроб і помилок, щоб перевірити свої здібності на практиці.
І, звичайно, Юя думав куди далі. Зараз ці хлопці відтачували свої навички в іншій Конохі. Але в майбутньому, якщо з'явиться якась нова ризикована реформа Юя без найменших коливань...
Відправить її на обкатку в ту, іншу Коноху.
Кхм-кгм, так звані пілотні проекти для того і існують.
Так, це було трохи занадто, але що зробиш? Теперішня Коноха була одна і тижденьма, відрізати з неї шматок для "експериментальні зони" не було можливим. Крім того, для чистоти експерименту потрібен був масштаб, а на маленькій ділянці всіх проблем не роздивишся.
Інша ж Коноха була звільнена від цих мук. Навіть якщо там щось піде не так...
Кхм, ну, це ж не його проблеми, вірно?
Проте конкретні механізми такої взаємодії ще вимагали ретельної проробки.
***
Юя підбадьорив усіх парою напучених слів і розпустив команду. Звичайно, він поставив їм домашнє завдання після стажування:
Написати звіт про отриманий досвід.
Хоча Юя в шкільні роки ненавидів такі формальності, вважаючи їх показом, тепер він розумів їхнє справжнє значення. Основний звіт - це спосіб побачити, як людина думає. Зрозумійте, чи є в його ідеях прогрес або може він думати у тому ж ключі, що й ти. Якщо все гаразд, то коли ці хлопці підросте, їм буде пряма дорога в Резденції Хокаґе.
Здатність до такого аналізу сама по собі свідчила про винятковість. Юя не проти праці з молоддю, але спершу вона повинна була довести, на що здатна.
І нехай Юя в чомусь « перекрутився у того, кого сам колись ненавидів» були і відмінності.
Інші хренові начальники завалюють тебе звітами і підрахунками, які потім навіть не читають. Або змушують їх писати промови, а після успішного виступу приписують усі заслуги собі, ніби ваша кам’яна праця не має нічого спільного з ними. У таких випадках не могло бути підвищення або прибавки до зарплати.
Юя был не таким. Йому не перешкоджали таланти інших. Коноха розпачливо потребувала кадрів, і чим більше була людина, тим краще для справи. Юя був би тільки радий, якби таких людей ставало все більше.
Коли всі розійшлися, Юя пішов додому. Коли він переступив, Юкі та Юру вчепилися йому до ніг і навідріз відмовилися відпускати.
Перший брат і сестра так сильно розірвали стосунки з батьком, що їхній смуток був цілком природним.
Юя був задоволений - значить, він все ще важливий для своїх дітей.
— Тату, поки тебе не було, мама ніколи нас не водила... — Юкі публічно наябедничав.
Усмішка на обличчі Юя застила. Він обережно витягнув ногу.
Цей примірник, здається, в шлюбі. А ось дочка інша справа.
Щасливо підхопивши на руки Юру і демонструючи спантеличеного сина, Юя озирнувся:
- А де ваша мама?
— Мама в лікарні, — відповіла Юру.
Юя моргнув. Це ж трудоголик...
Ну що ж...
— Тоді ведіть себе добре, сидіть струнко. Через пару днів я знову зводжу вас погуляти.
— Ура! - Діти захвилювалися хором.
Юя теж був щасливий.
Це щастя тривало рівно до повернення Цунаде.
Вона змірила Юя крижаним поглядом.
- А ти все-таки звололив повернутися?
Потім її холодний погляд впав на дітей:
— Сьогодні ви ночуєте у дідуся з бабусею.
Юкі і Юру не посміли послухатися. Вони втекли так, ніби врятувалися від стихійного лиха.
Юя: «...»
Гаразд, схоже, не тільки син був одружений, але й дочка теж.
Устал. Все тлінне. Будь що буде.
Коли діти пішли, Цунада глянула на свого чоловіка і запитала:
— Та, інша я... як вона?
Юя на мить завмер, а потім подумав:
- Дуже непогано. Методи, звичайно, ще незрілі, і дистанцію з іншими селами та силами вона тримає занадто велику, майже не співпрацює, через що її село виглядає трохи ізольованим. Але якщо її ніхто не готував до ролі Хокаґе, вона чудово справляється.
Цунада поспішала, а потім не витримала:
- Ти ж розумієш, що я не про це... Я питаю, вона ... Вона красива?
— Їй вже за п'ятдесят. — Простодушно відповів Юя.
Цунади з полегшенням видухнула, а потім хижа тварина пригрозила:
- Твої миті ясні. Отже, коли я зістараюся, ти мене просто вирвеш?
- Останнім часом ти несеш все велику нісенітницю...
- Тоді доведи протилежне.
У результаті, щоб довести, що їх почуття сильні як ніколи, тієї ночі вони не зомкнули очей.
Перш за все тому, що Юя вирішив скористатися моментом і створити нового персонажа.
Оскільки Юкі і Юру безнадійно зіпсовані, можна спробувати ще раз.
***
Того дня не тільки в домі Юя. У домі Наміказі Мінато теж було оживлено.
Як уже згадувалося, Кушіна жила у величезному особняку зовсім сама. Співчуваючи її самотності, Мінато і Нара Йошино запросили жити в них.
За це рішення Йошіно ще й відчитала Мінато. Треба було додуматися, запросити дівчину жити до себе.
Мінато тільки безпорадно розводив руками. Він, звичайно, запросив, але само собою зрозуміло, виділив би їй окрему кімнату.
У всякому разі Йошино, який жив у Кушіні, тепер була сусідкою. Дві дівчини швидко стали найкращими подругами.
Коли вони повернулися додому, батьки Йошіно згоряли від цікавості, а Кушина і Йошіно нічого не думали приховувати. Коли батьки Йошіно дізналися, що їхня дочка та її найкраща подруга відповідали за відновлення цілого кварталу в іншій Конохі з іншого світу, вони просіяли від захоплення.
Але коли вони почули про проблеми, з якими зіткнулась їхня донька, їхні серця трохи стиснулися.
"Постій-но, наша донька виявила себе не найкращим чином... Чи не зіпсує це враження про Йошино у пана Хокаге?»
Батьки Йошіно занепокоїлися, але вона не помітила нічого незвичайного.
Увечері, після купання, дівчата взяли телефон і подзвонили додому до Учіха Фугаку. Він був їхнім наставником.
— А? Все ще в госпіталі? Хм, тоді завтра навестим вчителя... Що ви, що може бути важкою справою? Ми все-таки його учні.
Коли вони повісили трубку, мати Йошино глянула на Кушіну:
— Кушина-тян, ваш учитель... Він з клану Учиха?
Кушина кивнула:
— Да. І, кажуть, він недавно став новим головою клану.
Батьки Йошіно були вражені:
— Новим главом?
— Ой, а я вам хіба не говорила?
Батьки Йошіно переглянулися і помірковано промочали.
Клан Учіха завжди був власником, і про зміну голови у такому великому клані зазвичай було відомо сам по собі. Але батьки Йошіно вже давно залишили землю Клана Нара і не цікавилися справами Учиха. Тому вони не знали, що Фугаку — голова клану. Вони вважали, що він просто рядовий джонін.
Залишивши цю тему, батьки не противилися тому, щоб їхня донька та її подруга відвідали розділ Учиха. Зрештою, Фугаку був наставником Йошино більше шести місяців. До того ж, він був важко поранений на завданні разом з найсильнішими із нового покоління Х'юга. За всіма правилами, їм дійсно слід було його провідати.
І тієї ночі в тіні Конохі мигнула фігура... Блискуча фігура.
***
Наступного дня. Госпітал Конохі.
— Я заздрю тобі, Фугаку, — сказав Х'юґа Хіаші, дивлячись на Мінато, Кушина і Йошно вручають Учіхе Фугу кошик з фруктами. Його голос змішався із подивом, заздрістю та почуттям безпорадності.
Зрештою...
Їм також приносили фрукти учні з клану Х'юга.
Фугаку кинув погляд на тумбочки у ліжках Хіаші та Гізаші, завалені кошиками, подарунками і всілякими яблучками, і після недовгого мовчання запитав:
- Ми ж начебто непогано спілкувалися останні дні. Навіщо?
Прочитавши статтю « Відносна суперечність» і « Про класи», Учіха Фугаку зрозумів одну просту істину: потрібно заводити якомога більше друзів та якнайменших ворогів, а головний упертий вкладати на майбутнє.
Зараз у Конохі є старший рід. Клана Учиха мала свій голос, але не надто великий.
А що буде через десять років?
А через двадцять?
Майбутнє, в кінцевому рахунку, належало їхньому поколінню і молодшим.
Тому, спілкуючись з ровесниками Фугаку, я став щирим. Він був готовий говорити чесноту.
З молодшими він вирішив бути добрим і співчутливим наставником.
Лише зі старшими він одягав маску холодного зарозумілого, характерного для Учиха.
Ви можете називати його лицеміром, кажучи, що він не блукає ніякими засобами для досягнення мети. Але Фуґаку розумів: якщо він буде діяти по-старому - намагатися все вирішувати самотужки, не спілкуючись ні з ровесниками, ані молодими, приймаючи зарозумілі рішення, то ні через десять, ні 20 років, або за тридцять років ситуація калена Учіха не зміниться.
Фугаку не міг змінити старих. Ровесників він теж не міг змусити щось робити силою.
Тому він вибрав найважчий шлях.
Постарайся наслідувати їхній приклад. Налагодити контакт з мешканцями села. Короткострокова мета полягає не в тому, щоб змінити їхнє ставлення до клану, а аби вони знали його ім’я. Знали, що є один Учиха, не схожий на інших, і звуть його Вчіха Фугаку. Цього було б достатньо.
Що до довгострокових цілей... Фугаку міг лише вдихати. Проблеми між кланами були надто складними і складними, щоб вирішити їх за одну годину.
І цей візит Мінато та його товаришів, які принесли кошик з фруктами, був прикладом того, як він намагався - те, що він здався до навчання новачків.
У тих книжках також розповідається про це. Оскільки в них описано суперечності, ключ до одних дверей відкриває усі замки. Майже для будь - якої ситуації можна знайти рішення.
А діти — найщиріші. На відміну від дорослих, вони рідко коли керуються однією вигодою.
Тому Фугаку і зробив ставку на них.
Чесно кажучи, сам факт того, що Мінато приніс йому фрукти не викликав в його душі особливого тремтіння. Але книжки навчили його, що в такі моменти слід цінувати вчинок людини і робити висновок, ніби її зусилля не залишаються непоміченими.
Фугаку твердо вирішив, що буде грати цю роль, навіть якщо доведеться прикидатися все життя, а потім зосередить всі зусилля на наступному поколінні Клана Учиха.
На жаль, у більшості розділів світу шинобі була така. І Учиха Фугаку не був винятком.
Тож він, звичайно ж, сприйняв слова Хіаші як ехідство. Він отримав лише одну кошик, куди йому до їх завалених подарунками тумбочок.
Бачачи, що Фугаку все зрозумів не так, Хіаші не встиг і рота розкрити, як Гізаші холодно посміхнувся:
— Брат Фугаку, це не ехидство. Твоя корзина принаймні від щирого серця подарована твоїми учнями. А що до наших ...
Хізаші нехтував одним із кошиків, покропив на дні і з посміховище складену картку.
Хіаші з сарказмом похитав головою:
— Брат Фугаку не дурень. Думаю, ти розумієш, що означає, коли в кошик для хворого підкладають такі речі.
Фугаку зрозумів. Але він відразу подумав:
— Невже ви двоє займаєте таке високе становище в клан Х’юґі? Інакше з чого б комусь... Гм... спеціально підкладати візитки?
Хіаші розсміявся:
брату Фугаку не варто ходити навколо. Це лише підхалісми, які намагаються нам услужити.
Сказавши це, він серйозно сказав:
— Коноха під керівництвом пана Хокаґе змогла позбутися гнітючої атмосфери, безсилля і застою. І цього добитися не тим, що сліпо дотримувалися правил...
Фугаку застрелився. Його зацікавлення, викликане ввічливістю та бажанням спілкуватися з братами Х’юґа, вперше стало щирим. Раніше він відверто грав, ставлячи очевидні запитання, щоб підтримати розмову. Він не був настільки проникливий. Але такі люди, які вміють спілкуватися, зазвичай не викликали ворожості.
Але тепер йому стало по-справжньому цікаво...
Невже...
- Це правда. Якщо б хтось був таким, як другий чи перший, Коноха й досі не могла забезпечити всіх їжею та одягом, то Невзнай обронив Фугаку.
Сьогодні Конохе хвалити третього Хокаґе, Камгане Юя, ще не стало правилом хорошого тону. У устах школярів він і взагалі був головним злодієм вселенського масштабу. Але на цьому все і закінчувалося. Коли учні сварили Ю, дорослі люди лише глузували і не сперечалися.
Спочатку дехто боявся, що чутки дійдуть до Хокаґе, а хтось щиро поважав його і не дозволяв дітям поносити його та відразу їх карати. Але одного разу Юя, повертаючись з роботи, зіткнувся з одним таким зареваним учнем. Коли він запитав, за що той його так ненавидить, дитина схлипнув, що найбільше на світі ненавидить математику. Юя тільки посміхнувся, погладив його по голові і сказав, що як би він не ненавидів навчання, потрібно терпіти до випуску, після чого пішов своєю дорогою.
Відтоді люди перестали так гостро реагувати на дитячі прокляття в ім’я Хокаґе.
З того часу репутація Юя зросла ще більше.
Отже, хоч це й не було політично правильним, то Юя вже ніколи не хвалитиме себе.
Хіаші не знайшов у його словах нічого поганого і продовжив:
— Саме так! Завдяки реформам пана Хокаґе село стало таким великим і багатим!
Фугаку погодився. Юя справді зробив село кращим. Це лише частка великих кланів - як в економіці, так і у зайній території -- постійно скорочувалась. І це також був факт.
— Тому ми з братом дійшли згоди... Коли Хіаші відривав старі кози, то знайшов собі шлях до нового життя і подивився на Фугаку палаючими очима.
Фугаку застиг, а потім з недовірою перевернув погляд на нього:
— Нову... Життя?
Цього разу він був по-справжньому вражений.
— Так, брат Фугаку, — спокійно вимовив Хіаші. — Ми з Хізаші все вирішили. Ціль всього нашого життя... Створити...
Новий клан Хьюга.
Фугаку завмер з відкритим ротом, не в змозі вимовити ні слова.
А от Хіаші та Гізаші не могли стриматися від крижаного спокою. У них не було ані тіні жартів.
І це була правда. Вони хотіли створити новий, оновлений клан. Клан, в якому на тебе не поставлять проклятий друк "Птах у клітці" тільки тому, що ти народився на секунду пізніше.
Новий клан.
І, без сумніву...
Вони не приховували своїх намірів. А ті, хто присилав їм ці кошики з фруктами... Неважко здогадатися.
Це були їхні прибічники, ті, хто хотів їх задобрити, або люди, які хотіли переманити їх на свою сторону.
Але вони...
Чи їм потрібні були ці кошики?
Ні.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt