— Райкири!
Рука Какаші, обгорнена блискавками, прошила тіло Пейну, здатного випускати ракети.
Важко дихаючи, він вже збирався видернути руку і кинутися на допомогу до наступного вогнища битви, як раптом почув скрегот металу.
Какаші швидко звузилися. Прямо на його очах тіло одного з шести Пейтей Пейна, здавалося б, вже мертве, почало різко надуватися.
— Самопідрив? — Викрикнув Какаші, але багатий бойовий досвід змусив його діяти в той же момент, як він відчув неправильне.
Три томое в Шарінгані, пересадженому від Обіто, завернулися з шаленою швидкістю, перетворюючись у Мангекню.
Але відстань була занадто мало. Навіть Камуї не зміг повністю перенести епіцентр вибуху в інший вимір.
Оглушливий гуркіт — і тіло Какаші відкинуло далеко назад.
Він лежав на землі, а маска його обличчя була розорвана в клочику, одяг перетворилася у лахміття, відкривши обпечену шкіру.
— Кх... Кх...
Поява в думках зітхнув з полегшенням. Йому пощастило, що у нього було око Обіто. Якби не Камуї, який зміг перенести більшу частину тіла противника в інший вимір, він був би вже мертвим.
« Зламано ребер шість, берцова кістка... Опіки ісади... (Сміх) Якаші ледве дістав праву руку. Що ж, непогано, рука ще рухалася.
І першим же справою, поки він був здатний рухатися, Якаші потягнув залишки маски вище.
Незважаючи ні на що, приховати обличчя було для нього найважливішим.
Що до решти...
Нерухомий, він більше не був боєць.
- І все ж... — Крижа на землі, Какаші дивився на голубе небо і білі хмари. - Обіто, ти знову врятував мені життя...
Він повільно закрив очі. Какаші не знав, що в той момент, коли він занурився у безпорадність, поруч з ним спотворено простір, і з завухання вийшов людина в спіральній масці.
Він мовчки стояв у тіла Какаші, дивлячись на його понівеченне, нерухомого тіло, і нарешті зупинив погляд на ока зі шрамом, про щось роздумуючи.
***
Відчувши, що двоє з шести Пейтей Пейна втратили життєву силу, дорога Деви в тілі Яхіко нагмурилась. Він повернувся до Джірая, який стояв перед ним і сказав:
— В Конохе... Справді багато майстрів...
А тим часом шлях Звіра, який наглядав за такою зброєю, також згас.
Отже, трьох вже здолали...
Шлях Деви опустив очі, а потім знову подивившись на Джіраю, сказав:
- Але дороги назад вже немає. Віддайте нам Какузу і Хідана, і ми підемо.
Джирая мовчав. Цунаде підскочила до них, поламавшись зі своїм противником. Її обличчя було холодним як лід, коли вона дивилася на тіло Яхіко.
— Жоден Хокаґе до мене не йшов на компроміс ворогу, і я не збираюся ставати першою.
— Ось як... — Безсердечно висловився Пейн.
Джірая подивився на нього і спробував покликати до розуму:
- Яхіко, більше половини твоїх товаришів вже мертві. Здайся, у тебе немає шансів на перемогу...
— О? Невже? — Холодно кинув дорогу Дэви.
Джірая замер, щоб продовжити, але пролунав пронизливий крик. Коли Джірая і Цунада підняли голови, вони одночасно змінилися в обличчя.
- Що? Названий звір?
Та не просто звір, а той самий що тільки з'явився на полі бою.
Джірая і Цунаде поспішно відступили, щоб не напасти, і почали шукати ворога.
Однак пошуки не довелося, противники й не думали ховатися.
Побачивши знайомі фігури, Цінаде прошепотіла:
— Не можу! Я ж тільки що...
Те, що на їхніх тілах не було і сліду ран, перетворювало всі її зусилля в насмішку.
Поблизу з'явилися двоє інших переможених Пейта Пейна.
— А тепер, вчитель Джирая... Мої товариші повернулися.
Дивлячись на шлях Деви, Джірая помрів.
Зрештою, він прийняв рішення.
— Цунаді, затримай їх на короткий час, — звернувся він до неї.
Цунаде рішуче кивнула.
Джарія відразу ж склав руки в друк.
Не було сумнівів, що він хотів увійти в режим відлюдника.
Ось тільки його версія була недосконалішою: вона вимагала не лише багато часу на підготовку, але й допомоги двох жаб'ячих мудреців для стабілізації сили.
Шлях Деви нахмурився. Він не знав, що саме затіяв його колишній вчитель.
І він простягнув руку в бік Джіраї.
[Вселенське Притягнення]
Зіниці Джіраї звузилися, бо його тіло проти волі потягнуло до Пейну.
Цунада відразу почала рухатися вперед, закриваючи його собою.
Та ж сила тяжіння підхопила і її, захоплюючи до Яхіко.
Цього Цунада і добилася. Вона вже стиснула кулак.
Дороги Деви нічого не залишалось, як відштовхнути її за допомогою своєї сили.
Звичайна людина не пережила б удар Цунаде.
Тіло Яхіко було особливим для того, хто дёргав за нитки. Інші шляхи Пейна могли гинути будь-що, шлях Ада все одно їх воскресить. Але не Яхіко. Йому не можна було отримати навіть подряпини, і саме тому йому була дана міць шляху Деви, найсильнішого з усіх.
Цунаде відкинуло далеко в сторону. Вона замовила язика, розуміючи, що їй так просто не підібратися.
У цей момент вона як ніколи тужила за своїм двоюрідним дідом. Прості-часові технології Тбірами дозволили б з легкістю скоротити дистанцію.
Але його більше не було, а Четвертий, який успадкував його Хірайшин, теж загинув.
Цунаде не жалкувала, що сама не почала вивчати ці технології. Не кажучи вже про те, чи був у неї до цього талант, їх засвоєння означало б, що вона не зможе стати ніндзя-медіком. А значить, не змогла б зараз рятувати жителів Конохі.
Так, перед тим як вступити в бій з Пейном, Цунаде покликала мудру Кацову, щоб вона взялася лікувати всіх поранених у цій битві.
У цьому і полягала цінність в'язня, яка могла зменшити втрати до мінімуму.
Шлях Деви примружився, дивлячись на двох Саннінів. Він розумів, наскільки вони небезпечні.
Цунаде, яка могла знищити його одним ударом в ближній бою, і вчитель Джірая, який вдалеці затівав щось, чого ніколи не можна було допустити ...
Шлях Деви рішуче перейшов в атаку.
Він знову використав притягування, щоб схопити Цунаде.
Та готувалася до удару...
Але в цей момент збоку мітилися три тіні. Цунада розширила очі — це були три інші шляхи Пейн.
Вона стиснула зуби. Не можна дозволити їм дістатися до Джіраї!
Але "Вселенське Притягання" тримав її мертву лозу.
Цунаде вирішила: « Якщо я не зможу, то спочатку покінчу з тобою! »
Але, як і очікувалося, наступний Шінра Тенсей відкинув її геть.
Її швирнуло в сторону, і вона відразу ж кинулась до Джіраї.
Але було вже...
- Занадто пізно! — Змерзло, спостерігаючи за сценою.
І ось ...
Коли Цунада і Джірая вже стиснули зуби, а останній був готовий перервати свою техніку...
Коли Шість Пейтій Пейна з крижаною байдужістю дивилися в їх сторону ...
У повітрі пролунав свист...
Ш-шух!
БУМ!
Один удар. Лише один удар щільної, концентрованої чакри накрила всіх трьох Пейнів, а потім стріла з тієї ж енергії протягнула їх тіла по землі кілька десятків метрів.
Коли все закінчилось, три шляхи Пейна були мертві.
Шлях Деви нахмурився і повернув голову в сторону.
І побачив гіганта з синьої чакри.
Під ним стояв Учіха Фугаку з суворим виразом на обличчі.
А в його очах горів візерунок Мангекё.
«Сусано? Звідки... Як це можливо? Окрім Ітачі, є ще хтось?.." У цей момент той, хто стояв за всім цим, був у повному шоку.
Але ще більше вразили Цунаду і Джірая.
Вони і уявити собі не могли...
Що троє стажерів, посланих з іншого світу...
Буде настільки сильним?
Обличчя шляху Деви, нарешті, стало по-справжньому серйозним.
І Джірая тим часом закінчив приготування.
На його плечах з’явилися два жаби мудреців.
Вони вже збиралися розпочати свою звичайну перепалку, але відразу відчули дискомфорт.
- Малюк Джайя, ти впевнений... Що це Коноха?
Не дивно, що жаб’ячий мудрець був настільки спантеличений. Після ряду нападів Конохі залишились тільки руїни: десятки вулиць було знищено, а десята частина села перетворилася на попіл.
Звичайно, це Коноха цього світу. У світі Кемігане Юя село розширювалося вже багато разів. Внутрішнє місто росло, зовнішній майже не змінювався, але загальна площа була більше тутешнього раз в десять.
Як і населення, яке теж було приблизно в десять разів більше.
Тут, у Конохі, жило всього кілька сотень тисяч людей.
І хоча Джірає було вже за п’ятдесят років, він був немовлям у порівнянні з жаб'ячими мудрецями.
Джірая мислить на це прізвисько і дивиться на шлях Деви та похмуро промовив:
— Да. Ось ці хлопці перетворили Коноху на таке.
Мудрець Фукасаку подивився на очі противника, який був дуже серйозним.
- Ці очі... Ма, я пам'ятаю... Адже це, мабуть ...
— Да. Це очі Мудреця Шести Путів.
Лиц обох жаб’ячих мудреців стали кам'яними.
Джірая повернувся до Фугаку і глухий сказав:
Дякую за допомогу.
Фугаку, схрестивши руки на грудях, уже розвів Сусаноо. Він не був якимось "імбоєм", підтримання Сусаноо вимагало великої кількості чакри, і для нього це було серйозно.
— Не варто. Я не міг залишитися осторонь, коли побачив Коноху в такому стані, — відповів він.
Джирая замовк.
Поблизу Цухади не стрималися і вона тихо запитала:
- Ті двоє, що були з тобою... Вони теж сильні?
Джірая нахмурився:
— Цунаде!
Вона замовкла, але продовжувала дивитися на Фугаку з невблаганним викликом.
Фугаку ж посміхнувся. Він все розумів.
Нехай питання Цунаде і звучало грубо, майже відкрито висловлюючи підозри (Чи немає у вас якихось прихованих мотивів?"), але в цьому й була суть Хокаґе.
Так само, як і Юя. Хоч він і не мав жодних рахунків з іншими кланами Конохі, а глави багатьох з них були його добрими друзями, з якими він випивав, вечеряв та ходив у лазню, але коли справа до інтересів села, Юя діяв без найменших вагання.
Такой шлях Хокаге.
Зайнявши цей піст, ти багато в чому перестанеш належати собі.
Зайнявши цей піст, ти повинен вибирати між особистим і селом.
І в їхньому світі всі три лідери, які змінилися з моменту заснування Конохі, завжди вибирали село.
Очевидно, П’ята Хокаґе цього світу була такою ж.
Фугаку не відчував себе знудженим. Він міг би подумати про це раніше, не розуміючи нічого.
Але зараз він постійно вбирав знання з тих двох книг, що дав йому Ю.
Строго кажучи, він поки зрозумів лише найменшість, але навіть це дозволило йому поглянути на багато речей по-новому.
Цунада не могла бути такою.
Але, зайнявши пост Хокаґе, вона несла відповідальність за всіх мешканців села. Зрештою, вона і бойові шинобі на кшталт Джайї вже давно перестали бути просто друзями.
Просто жодна сторона не хотіла цього визнавати. Вони чіплялися за дитячі спогади, за спільне минуле, вірячи, що як і раніше залишаються друзями, а не начальником та підлагодженим.
Хоча насправді все давно змінилося.
Саме тому в початковій історії після смерті Джіраї Цунаде, хоча й сумувала, була змушена прийняти наслідки і відразу відкинути горе, щоб розшифрувати шифр, який він приніс ціною свого життя.
Вона була не просто його подругою. Вона була П'ятою Хокаґе.
Але, Фугаку не збирався нічого говорити, тому що ...
БУМ!
Сильний сплеск чакри змусив шлях Деви в шокі обернутися до лісу позаду нього.
А звідти вийшла пара братів.
- Вибачте, я побачив, як ці двоє там ховаються і вирішив, що вони задумують погане, тому втрутився... — Хіаші, активувавши Б’якуган, подивився на шлях Деви і опудало додав: — Але схоже... Я трохи перестарався.
Він кинув на землю тіло Шляху Ада.
Хізаші кинув поруч тіло Шляху Людини.
Ці двоє відповідали за підтримку з тилу: Шлях Ада відновлював тіла, шлях людини міг пересувати душі з одного мертвого тіла до іншого.
Можна сказати, що шість Путівей Пейна майже не мали зв’язку з ними.
Але самі вони не були сильними воїнами. Для братів Х’юґа та їхнього Бякугана це було як на долоні.
Шлях Деви навіть не подивився на трупи. Його увагу прикувала Хіаші.
Там повільно розсіялася драконяча форма з чакри.
Джірая посміхнувся.
Цунаде зітхнула з полегшенням.
Якби Хіаші і Гізаші мали таку ж силу, як Фугаку, то без сумніву не дозволила б їм супроводжувати евакуйованих мешканців Конохі в гори. Знову ж таки, вона Хокаґе і зобов'язана прораховувати всі ризики.
Але раз вони тут, все в порядку.
Пейн безпорадно зітхнув і обернув поглядом тих, хто його оточував.
Цунада, вчитель Джірая, невідомо звідки з'явився Учиха, неймовірно сильні брати і Бьякуган...
Якщо додати до цього Какаші і Майто Гая, який одним ударом восьмими Ворота вивів з ладу одного з Пейнів і тепер лежав без свідомості ...
Коноха...
Скільки ж тут талантів...
Що ж...
У такому разі мені більше нема про що турбуватися.
З цією думкою шлях Деви подивився на повільно змикаючих кільцев противників, поли його плаща заміталися без вітру, і він почав плавно підніматися в повітря.
- Що він задумав? — Нахмурившись, запитала Цунаде у Джіраї.
У Джіраї з'явилося погане передчуття.
- Що б це не було, зупиніть його! - Він проричав і повернувся до мудреців на своїх плечах. - Будь ласка, позичіть мені свою силу!
— Звичайно, малюк Джірая, без проблем!
"Ізбережений відлюдник" подумки застонав. Ну навіщо це "малу"...
Але зараз було не до цього.
Джірая і дві жаби одночасно склали печатки.
[Мистецтво відлюдника: Жабій Жир]
[Стихія вогню: Техніка драконячого полум' ]
Полум’я, доторкнувшись до жаб'ячого жиру, вирваного з ротів мудреців, розвернулося в десять разів сильніше.
Навіть цей пробний удар по могутності не поступався багатьом технологіям рангу А і навіть S.
Фугаку примружився. Він не розумів, як тіло Пейн могло просто так злетіти, але його охопило сильне зловісне передчуття.
Він вагався. Чи варто йому й далі допомагати Конохі цього світу?
За ідеєю, він давно повинен був відкрити сувій Інь-Ян і покинути це місце.
Але тоді б це виглядало так, ніби він втік.
« Це неприродно для мене» — подумав Фугаку.
І через це він, Хіаші та Гізаші пропустили свій останній шанс на порятунок.
Тому що коли полум'я фенікс наближається до Шляху Деви, той почав своє контрнаступ...
[Шинра Тенсей]!
Це був вже не той дрібний, відштовхуючий прийом, який він використовував раніше, щоб розкидати противників.
Епіцентром був шлях Деви, а метою...
Вся Коноха.
Беззвучна хвиля почала розходитись у всі сторони...
Фугаку розширив очі і в одну мить закликав Сусаноо.
Але десятиметровий гігант був ще далеко від своєї кінцевої форми. Вдарна хвиля з легкістю розчавила його, розбивши на шматки.
Хіаші та Гізаші переглянулися і водночас використовували Кайтен.
Але проти цієї абсолютної, всеохоплюючої сили небесного Вихра була безполезенна.
Всі могли тільки шоковано дивитися, як невідома ударна хвиля несеться прямо на них ...
Роздався скрегот ламаючих будівель і брязкотуючого металу...
Конохи...
Більше не було.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt