Світовий розвиток Конохі став на весь світ глибоким, дійсно тектонічним.
Особливо це стосувалося реформ, проведених Кемігане Юя. Будь-хто, у кого були очі, міг бачити, яку колосальну користь принесло село його перетворення і як сильно вони зміцнили централізовану владу в руках Хокаґе.
Що й казати, на сьогоднішній день Юя мав найбільш реальну і незаперечну владу в історії Конохи. І це не приховувало уваги людей з інших сіл, які постійно жили в Листі.
Це не були шпигуни в звичайному розумінні цього слова. Швидше вони походили на послів або атташе, як у попередньому житті Юя. Їхні резиденції були відібрані за особистим розпорядком Хокаґе. Так званий Кранд-отель Коноха Сполучених Штатів Америки був не просто окремим будинком, а розкішною 20поверховою готелею. Навіть якщо б кожна з Великих сіл прислала делегацію в сто чоловік, вони не зайняли б і половини номерів.
Однак, замість того щоб жити під явним захистом (і спостереженням) в готелі, більшість іноземців воліли знімати або купувати будинки у Конохе. Вони жили серед простого люду, щоб спостерігати, як функціонує система на самому низовиному рівні. Хоч би які укази видав Ю, вони завжди були представниками різних країн.
Наприклад, Внутрішнє місто Конохі тепер ділилося на чотири великі округи. Кожен округ був розбитий на шістдесят чотири житлових квартали сіткою з восьми дальніх і вісім поперечних проспектів, достатньо широким, щоб на них могли роз'їхатися 4 карети. У кожному кварталі діяло власне керування, куди люди самі виборювали представників для вирішення повсякденних питань і дрібних побутових проблем.
Розбіжності від Юя іноді брали до уваги в розділах управлінь, а деколи навіть оголошували по цілому селі через газети і недавно з’явилося телебачення. Звичайно, у ЗМІ вже потрапляли ствердні рішення. Люди просто повідомляли, що і чому буде зроблено. Іноді, не без цього, доводилося вішати локшину на вуха.
Звичайно, Юя мала добрі цілі. Наприклад, газети і телебачення оголошували, як він у бою сильно поранив Другого Райкаґе. Але насправді його самого переслідували так, що він ледве забрав ноги і мало не позбувся життя.
Але така « морська пропаганда» була необхідна.
Чи не міг він чесно визнати, що бився як побитий собака? Це б нанесло удар по престижу всієї Конохи.
Але ж...
Другий Райкаґе вже загинув внаслідок внутрішнього перевороту у Кумо. Щоб спростувати офіційну версію, його довелося б воскресити з допомогою Едо Тенсей. Але навіть у цьому випадку питання, кому б повірили люди: ворогу, який приніс Конохі біль і страждання, або своєму Третьому Хоказі, що веде село до процвітання та багатства.
Тому правдива історія тих подій, швидше за все, спливе лише в далекому майбутньому, у будь-якій неофіційній хроніці. Прочитавши її, потомка лише сплюне і презирливо кидає: « Що за маячня сивою кобили? Єдиний бог нашої Конохи, який зберігає мир, великого третього Хокаґе сміє ображати всяке відбиття? "
А потім викине з голови і забуде.
Не варто недооцінювати силу громадської думки. Іноді вона здатна на те, чого не може досягти і війна.
І досі багато хто в інших країнах вірив, що Коноха — це земний рай, де можна нічого не робити, лише попувати пополудневий чай, милуючись пейзажами і при цьому гребінню мільйони лопатою, стаючи елітою суспільства...
Але насправді життя Конохе вимагало працювати в поті обличчя, і лише наполеглива праця вела до хорошого життя. А післяобідні обіди та праздові форми були лише чудовою байкою.
Однак у байки іноді дуже хочуть вірити.
Принаймні...
Кожного року натовпи людей, які подолали тисячі років у пошуках раю, прибули до Коноху і були розчаровані. Вони чекали, щоб побачити казкову країну духовної енергії, де достатньо підняти голову, аби відчути подих небес. А знаходили тільки димючі труби заводів і завжди поспішаючих, зайнятих працею людей.
Але оскільки вже прийшли, то я не міг змиритися. Більшість з них мали таку владу.
А ще, навіть життя у місті Конохі було краще ніж те, звідки вони втекли. Отже, люди оселились у передмесках і не нарікали. Коли вони відкинули ілюзії і повернулися до реальності, то зрозуміли головне: голодна смерть тут принаймні не загрожує їм...
І більшість біженців прибували з однієї країни.
Країни Води.
Внутрішній бунт в Деревні Скритого Тумана розгорівся все сильніше.
Хоча "мітеж" - це не зовсім правильне слово.
Для третього Мізукаґе клани шінобі були бунтівниками. Але для самих кланів зрадником був він. Ніхто не повірить, що він зміг самотужки пробитися до влади. Таке по всьому світі шинобі вдавалося лише двом: одного звали Сенджу Гашірема, іншого — Учиха Мадрара. Третій Мізукаґе явно не мав їхньої сили. Якби це було так, він би давно вирізав усі неузгоджені клани, а не воював з ними так довго.
Очевидно, за спиною третього стояли впливові сім’ї. Однак вони підтримують його і сьогодні. По суті, громадянська війна в Киригакурі була демонстрацією двох коаліцій кланів за ресурси села. Переможець отримував все.
І якщо копнути до самої суті... У цьому винен Юя. (Юя: « А я тут при чому?)
Якщо б Коноху не зробив настільки заможного, Кірігакуре не отримала би таких баришок. А значить, внутрішня гризня кланів відклалася б на потім. Можливо, як і в початковій історії, вона вибухнула б лише через 10 років та привела до епохи « Кривавого Тумана ».
Тепер, завдяки Юю, Кірігакуру одержували від Конохи величезні прибутки. Мизукаґе мав право розподіляти ці багатства. Клани, що колись підтримували Другого Мізукаґе, але залишилися без політичного лідера після його загибелі в спільному перфомансі з Втором Цучінґе, були відтеснені від корминки прихильниками третього. Звичайно, їм нічого не перепало.
А як відомо, бачити людину, яка вчора була нікчемою, раптом багатіє і живе краще за тебе, іноді гірше смерті.
Тим більше, коли мова йде про такі гроші.
Якби не вони... Ми б отримали всі ці багатства.
Для порівняння: до приходу Юя до влади річний бюджет Конохі становив кілька мільярдів рей. З розвитком села попит на товари з Кірігакуруро ріс щороку, і тепер лише експорт морепродуктів приносив їм понад мільярд доларів у рік.
Хто відмовиться від такої страви?
Так і народилася думка...
Якщо його не стане... Чи не заживу я краще?
На жаль, так думали багато людей.
У цьому і була першопричина війни в Киригакурі.
Але це не мало значення.
Війна в Тумані йшла більше року, і у жовтні 34-го року н. е. Конохі третій Мізукаґе надіслав до Юя гонців звістку: мовляв, ми нарешті вирішили свої внутрішні проблеми, так що обіцяні вам копальні можна забирати.
Звичайно, Юя зрадів.
Хоча він і сам подавав зброю противникам третього Мізукаґе, тепер у цьому немає жодного сумніву. Зрештою, на тих клинках не було герба Конохі. Не можна ж обмовляти чесних людей!
Нехай інвестиції в одну сторону і проголосували, але перемога інша означала, що долучення окупиться.
Юя був у гарному настрої і відразу ж відправив своїх людей разом з посланцем Мізукаґе для інспектування рудників в країні Води.
Наприкінці жовтня розвідники повернулись до Коноху і сказали, що третій Мізукаґе — це людина слова! У переданих горах дійсно знайшлися багаті заліжі мідної та срібної руди, і навіть небагато золота.
Юя мало не поплескав від щастя і вже був готовий відправити туди робітників для здобичі та транспортувати руди.
Але саме в цей момент його розшукав офіційний представник Кіригакурі у Конохе...
***
1 листопада 34 року н. е. до села Конохі прибув чорний Зецу. Хоча Білий Зецу давав промови про стан справ, побачене перевершило його сподівання. Для Конохі було важко повірити в такий добробут.
У стародавні часи, коли Зецу ще служив Кагуї, села, що відстояли один від одного на багато людей, були нормою. Навіть коли Коноху заснували, він лише посміхнувся. Що в цьому такого?
Але за ті десятки років, що він провів з Мадарою, село перетворилося на невпізнання.
Після друкування Кагуї тисячу років тому чорний Зецу не сидів на місці. Він шукав реінкарнацій Індри та Асуру. І коли він побачив Учіху Мадару, то зрозумів - знайшов.
Після кількох маніпуляцій він зіштовхнув Мадару і Хашіраму. Але коли Мадара, осліплений планом "Глаз Місяця", програв бій, і він оцінив свою смерть ціною очей та воскресіння, Зецу зрозумів: щось пішло не так.
« Щоб тебе, Сенджу Гашірама! Будь ти проклятий, отродье! Ти, звичайно, реінкарнація Асури, але чи не занадто ти сильний?! Мамо, я не хочу вас воскрешати, але як ви можете боротися з цією імбою?»
Зродившись, Мадара пересадив собі тіло Гашірами. З часом цей шматочок розрісся на його груди в подобі обличчя Першого Хокаґе. І потім хтось скаже, що між ним і Гаширамою не було справжньої любові?
Після цього Мадара займався спорудою свого підземного сховища і масовим виробництвом Білих Зецу. Принаймні, він думав, що створює їх сам, не підозрюючи, ніби це біологічна зброя, створена Кагуєю для війни з її батьків.
На той час, як сховок був готовий, Мадара постарів. Понад 60 років він вже не був придатний для битв. Та й хто знає, раптом цей клятий Сенджу Хаширама все ще живий?
Мадара не міг уявити, що Хашірама помер невдовзі після їхньої битви в Долині завершення. Коли Мадара дізнався від Білого Зецу, що обидва брати мертві, то спершу відчув велике захоплення. Але це призвело до спустошення, яке він не міг ігнорувати.
Зрештою він наказав Чорному Зецу, якого вважав власним творінням, збирати для нього інформацію.
Чорний Зецу злився з тілом Білого і прикрив голову подоброю венеріною мухоловки, став просто «Зцем » та вирушив на завдання.
***
3 листопада 34 року н. е.
За кілька днів таємного перебування в селі Зецу зібрав багато інформації: хто такий третій Хокаґе, як він прийшов до влади, якими здібностями володіє...
Найвідомішим з його досягнень була перемога, в якій він одним ударом важко поранив Другого Райкаґе. І це, по чутках, в п'ятнадцять років!
"Якщо б я не був мертвий, то виліз би з могили і поламав кості всім цим пліткам-суким дітям!"
Дізнавшись про це, Зецу був шокований і в уяві помітив третього Хокаґе як мету найвищої небезпеки. Він знав, наскільки сильним був другий Райкаґе, який ще до заснування Конохі. Теперішній двадцятирічний Хокаґе має бути ще страшнішим.
Зецу відчув, як навалюється тривога. Чому в Конохі завжди з'являються якісь неймовірні монстри? Цей третій, мабуть, по силі як мінімум не поступається Сенджу Тобірамі, а також володіє видатними політичними талантами, раз довів село до такого стану...
Зецу хотілося плакати, але інформацію збирати було потрібно.
І невдовзі йому підвернула можливість.
***
3 листопада 34 року н. е. Конохі представник Кірігакуру здобув аудиенції у Юя. Після чергу льстиових компліментів він з підкреслено смиренним виглядом відвісив Хокаґе глибокий уклон.
А потім заявив, що захоплення третього Мізукаґе мудрість Третого Хокаге безмежно, як води великої ріки, і нестримно як розбухлий океан...
Юя наказав йому закінчувати з цією нісенітницею і переходити до справи.
Тоді представник Тумана виклав суть: його пан Мізукаґе вважає, що він навіть не може втрутитися у Коноху такою дрібницею, як здобич руди. Кіріґакуре пропонує свою допомогу на знак безмежної вдячності за підтримку та постачання зброї, без якої перемога була б неможливою. Їх люди самі добудуть руду і доставлять її прямо в Коноху. А що до витрат на транспортування ... Ну, якщо Коноха зіллє щось заплатити - добре, а не совизволить - так і не треба, забудемо. Як вам таке речення?
Після цього Юя не стримав від сміху злісні зауваження. Ось же сучий син цей третій Мізуказі! Вирішив віддати чорну невдячність і тепер намагається грати з ним у словесні ігри!
Поручити здобич людям з Тумана? Та дурню ясно, що вони загребатимуть собі ресурси і якщо з тисячі тонн мідної руди до Конохи дістанеться хоча б п'ятсот — це вже буде великою вдачі.
Звичайно, навіть п’ятсот тонн зброї було змарновано, а решту — чистий прибуток. Але віддавати половину Юя не збирався.
Він постукав пальцями по столу і холодно процідив:
— Ваш третій Мізукаґе що, забув, завдяки кому він виграв війну?
Представник Кірігакуре негайно впав на коліна.
- Що ви, пане Хокаґе! Усі ми в Киригакурі зобов’язані лише вам! Ваш великий образ...
Юя жестом обірвав його. На нього ці дешеві трюки не діяли. Чи ж приємні промови нагодують людей? А тут йшлося про ресурси, на які можна було купити цілі склади з продуктами харчування.
Але ж...
Третій Мізукаґе не відмовлявся від боргу. Це був благородний план: посилати людей, Конохе — це довго і незручно; нам потрібно устаткування для перевезення.
Юя добре розумів, що це лише хитрість. Мізукаґе теж це знав. Мета була одна — віддати якомога менше.
Юя не сумнівався, що потім Мізукаґе хвалитиметься: « Я тричі змусив третього Хокаре відмовитися від мільярдів! »
Допустити такого він не міг.
Юя прищурився, продовжуючи вибивати пальцями дроб по столу. Він довго мовчав, обмірковуючи ситуацію. Нарешті, кутки його губ повільно поповзли вгору.
— На эту умова... Я міг би погодитися, - вимовив він. — Но... у мене є зустрічне.
Він зробив паузу.
- Поки у вашій країні йшла... громадянська війна, ми в Конохе винайшли таку річ, як телебачення. Якщо ваша сторона підпише з нами угоду про розміщення телемережі в Киригакурі і трансляції нашого офіційного каналу... Я, мабуть, прийму вашу пропозицію. Більше того... — Юя витримав ще одну паузу, насолоджуючись моментом. — Я навіть готовий піти на поступку. Коноха добровільно відмовиться від трьох десятих своєї частки ресурсів. Як тобі таке?
Юя широко посміхнувся, і усмішка на його обличчі була точ-в-тогти як у хитрого лисиці, що заманює жертву в силки.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt