Юя был ошарашен. Треба було так вляпатися - раз догодити у переплив з усіма чотирма великими державами.
Сенджу Тобірама і сам був збитий з пантелику. Такого ще не траплялося на його столітті.
Але ще більше його спантеличили відповіді Юя.
Подумаєш, кілька десятків мільярдів три. На думку Тобірами, у сховищах Банка Конохі лежало стільки золота, що його можна було безболісно пустити в хід малу частину.
На це Юя був категоричним відмовою.
Золото в банку — це неприскупний запас. Його не можна чіпати до найбільшої катастрофи.
Тобірама належав до породіль людей, що звикли грати на картах. Але цього не було потрібно. Навіть ті ресурси, що Коноха виявляла відкрито, з ліхвою вистачало, щоб перевищувати інші села. Навіщо викладати на стіл всі козири? Як же ліпше приховувати туз у рукаві пару, щоб противник не ворожив і не опускав рук.
Щоб вирішити цю раптову кризу, Юя провернув випуск річних... Хм, сільських облігацій з доходом в п'ять відсотків.
Звичайний внесок у Банку Конохі приносив приблизно три відсотки вкладників. П’ять відсотків, запропоновані Юєю, були настільки вигідними, що селянам навіть не потрібно було сидіти за обрахунками — вони скупуються.
Але насправді Юя була вражена.
Як клани Сарутобі, Шімура і Х’юга скупили весь випуск на п'ятдесят мільярдів рів.
Вклавши сьогодні п'ятдесят мільярдів, через рік вони отримають 50 два з половиною. Це при тому, що банківські три відсотки давалися лише на довгостроковий внесок — десять років чи більше. За щорічний внесок давали у ліпшому випадку один відсоток.
Отже, крім перших кількох років після відкриття Банку Конохі, коли виснажені бідністю мешканці Внутрішнього міста несли туди кожну копійку, прості люди перестали зберігати гроші в банку. Який сенс заморожувати гроші на рік заради жалюгідного одного відсотка, якщо не можна зняти їх раніше строку? Простіше тримати готівку під рукою або на рахунку до вимоги.
Отже, Юя говорить про те, що Конохі має гроші, а банк не мав.
Жоден банк у світі не витримає, якщо всі вкладники прийдуть за своїми грошима. Резервів просто не вистачить. Зазвичай банк тримає в ліквідації близько п’ятої суми грошей, що достатньо для звичайних операцій.
Але є один виняток.
Банківська паніка.
Жоден, навіть найбагатший банк не зберігає гроші мертвим вантажем у сейфах. Він попустить їх у обіг, інвестує, видасть кредити — змусить гроші робити.
Саме в такій ситуації опинився Банк Конохі. Річ не в тому, що їхні кредити стали неповоротними, а в тім, щоб повернути їх до життя кілька місяців або й півроку. Юя лише мала протриматися цього часу.
Випуск короткострокових облігацій був ідеальним розв’язанням.
От тільки Юя ніяк не очікував, що три великих клана вступлять у зговор і поділять між собою всі п'ятдесят мільярдів.
Це не зникло, і багато мешканців Конохі були незадоволені тим, що побачили.
Наступного дня, коли Юя прихопив курячий бульйон з цинади, він став резиденцією Гокаґе. Поповзли чутки, що випуск облігацій на 50 мільярдів — це змова Хокаґе з вершиною кланів. Інакше як ще вони могли бути розкуплені за один день?
Вислухавши це, Юя не розсердився. Він лише посміхнувся.
І наказав Нара Шікае дати пояснення. Звичайно, під « поясненням » мали бути прості люди: « Хто не встиг, той запізнився. Самі винні, що вчора миттю". Це був перший, пробний запуск системи державних кредитів, і чекати від нього досконалості було безглуздо. Але це не давало нікому права кидатися звинуваченнями.
Але насправді Юя скреготів зубами від злості на три клани.
« Мати вашу... Від цих кланів більше шкоди, ніж користі! Я що, вам грошей не виділяти? У такий момент ви повинні були бути щедрими і поступитися цим вигодам простим мешканцям Конохи! Якого біса ви кидалися відбирати в них шматок хліба?»
Однак Юя звинувачував себе і себе, не маючи досвіду. Треба було заздалегідь встановити обмеження на великі клани. Скажімо, не більше десяти мільярдів в одні руки.
Що ж, на помилках вчаться.
Нара Шика пішов вирішувати справу, а Юя, відкинувшись на спинку крісла, потерти переносицю. Він вирішив більше не забивати собі цим голову. У майбутньому, коли ви прочитаєте облігацій, вам просто слід бути більш охайними.
А цього разу...
Якщо ви йдете на п’яту і відбираєте куплене, то втратите обличчя. Нехай ці троє набивають черево.
Однак...
Якщо ви вже спали моє, будьте ласкаві принести якусь користь.
Того ж дня після обіду Юя відвідав клановий квартал Х'юга. Він довго розмовляв зі старійшинами про різні речі, але лише кілька тисяч доларів згадав про купівлю облігацій.
Але на іншому питанні було поставлено ще одне запитання: щоб багато членів клана Х’юґа переїхали з пологових земель до Конохі, що в Внутрішньому місті.
Обличчя голови Клана в той момент позіхнуло.
Цей хід Юя, по суті, руйнував коріння клана Х'юга.
Однак, він займався цим вже давно.
Коли Юя прийшов до влади, Внутрішнє місто Конохі постійно розвивалось і перестрашувався. А ось кланові квартали великих сімей, таких як Х'юга, він свідомо не чіпав.
Не треба, щоб Юя не знав, як домовитися з кланами про поступку земель в обмін на певні блага. Причина була іншою. Існування цих кварталів створювало яскравий контраст. За десять років, крім прокладання водопроводу та електрики, ці землі майже не змінювалися. Порівняно з справді титанічними реформами Внутрішнього міста, старі родові гнізда виглядали застигли в часі.
Люди завжди прагнуть кращого життя. За часів війни кланові квартали були надійним захистом. Але коли Сенджу Гашірама заснував село, цю захисну функцію взяла сама Коноха. Якщо Коноха впаде, уявна безпека, яку можуть забезпечити клани, - це не більш ніж жалюгідний фарс.
Тільки сила інерції, звичка кланів триматися разом, стримувала Юя від застосування особливих заходів.
Але інерція поступово занепадала.
Час не стоїть. Сьогоднішні правителі кланів Сарутобі, Х’юґа та Шімура здебільшого були виховані старшими чоловіками, які пройшли через війну і так чи інакше несли на собі вплив світогляду своїх батьків.
Нове покоління цих кланів було дітьми мирного часу до мозку кісток.
Так і народжується прірва між поколіннями.
Розгляньмо простий приклад — Узумакі Кушину. Її батьки, перейшовши в Коноху, щодня навчали її про велич країни Водоворотів. Але вчилася Кушіна в Конохі, її друзі були з Конохи, все що вона бачила і знала, було пов'язано із Конахою. Як же тоді вона могла вразити батьків? А якби ті намагалися навмисно спотворити факти, щоб зростити ненависть до Листу... Що ж, Абу, приставлені для охорони ... Кхм, захист Кушини, теж недарма їли свій хліб.
Якщо цей приклад здається недостатньо об’єктивним, розгляньмо Наміказі Мінато. Його батьки зустрілися і одружилися вже в Конохі, після її заснування. Він народився через кілька років після закінчення війни і не мав жодного уявлення про неї. Його життя складалося з нудних уроків в Академії і веселих ігор після неї. Такі діти не могли збагнути, що таке жорстоке криваве поле бою, про яке говорили дорослі. Вони віддавали перевагу розвагам.
Якщо це не переконливо, і ви скажете, що він простолюдин, то подивіться на сина Нара Шикаї, Наара Шікайку. Він теж є вихідцем з клана, але хіба це перешкоджає йому носитися зі своїми друзями після уроків аж до вечора? Дітям більше подобається бавитися зі своїми однолітками, ніж слухати нудні нотації.
Граючись разом, це покоління неминуче формувало подібні погляди на життя.
І коли ви намагаєтеся розповісти цим дітям, що виросли в мирному оточенні, діти з кланів шінобі про жорстокість війни, про необхідність триматися разом, це робить на них набагато менше враження, ніж просте нагадування: « Ми всі одна сім'я, ці твої дядьки і тітки." У таких випадках стосунки з батьками будуть кращими.
А коли ці діти виростуть, вони зіткнуться з дуже серйозною проблемою.
Створення родини.
Юя перебудував нові райони міста, але не кланові квартали.
Коли діти живуть з батьками, проблема не така вже й погана. Але коли вони подорослішають - скажімо, через десять років - їм доведеться замислитись...
Куди вони пішли після весілля?
Родинні землі кланів вже були порізані Юєю. Сьогоднішнє покоління потребує місця для притисків. Але як тільки молоді люди доведеться обзаводити себе власними сім'ями ...
Домів у клані на всіх не вистачить.
Сарутобі, Шімура і Хьюга - всі розуміли це. Вони знали, що корінь проблеми - це перенаселення земель.
Здається, що існує вирішення — перебудувати кланові квартали на образ Конохи.
Але цей шлях був ще складнішим.
Навіть не в грошах, вони були готові вивертати всі кишені заради виживання клана.
Проблема була в тому, що... Не всі цього хотіли!
Взяти той же клан Х'юга. Глава клана, без сумніву, був готовий до перебудови. Але його підтримували б не всі. Деякі старійшини десятиліттями жили по-старому. І тут їм кажуть, що заради майбутнього клану їхні будинки знесуть а на їх місці підведуть багатоповерхові місця для молоді.
Можливо, також були б мудрі старші люди.
Але, безсумнівно, були б і вперті люди.
Та й справді, лише Г’юґа — це велика проблема. Якщо голова клана наважиться її торкнутись, його розшарує натовп солодівців.
Але це тільки внутрішній опір. Юя теж не сидів склавши руки.
Він не просто так відрізав шматок за шматком. Все було розраховано. Вирахувати, скільки землі потрібно для того, щоб старіше покоління було комфортно, але не залишалося ні п’яди вільної землі, — просте математичне завдання. А з математикою у Юя все було в порядку.
І раз вже він прорахував це, невже він не передбачав, що рід Нара Шикаку і Акімічі Чоза, коли вони виростуть, ніде буде створювати сім'ї?
Неможливо.
Тому, навіть якщо б клани досягли внутрішньої згоди, Юя знайшов би, як вставити їм палиці в колеса.
Лише система заставних внесків, яка може допровадити клани перед тим, як їх буде випущено. Хочете перебудувати квартал? Будь ласка. Спочатку внесіть заставу. А як інакше ви докажете свою платоспроможність? Не говорячи вже про наступні заходи: перебої з поставками будівельних матеріалів, брак робітників (ути навіть викрадатися не потрібно), достатньо лише перекинути всі бригади на інші об’єкти — у Конохі завжди бракує робочих рук.
Юя була лише одна: виманити нове покоління шінобі з кланових кварталів.
Звичайно, в кланів був один вихід.
Вічний принцип: « Один спадкоємець в поколінні ».
Рожати тільки по одній дитині. Тоді місця, мабуть, вистачить.
Якщо клани підуть на таке, Юя не стане заперечувати. Він не прагнув цілковитого знищення таких людей. Він лише виштовхував їх з родових вогнів. Якщо хтось упреться і не захоче йти, Юя не буде змушувати. У будь - якому випадку таких буде меншість.
У Внутрішньому місті було комфортніше життя, ніж багато разів у кланових кварталах. Юя вірив, що коли прийде час, діти зроблять правильний вибір.
Г'юґа, голова клану Хьюга був розлючений від цієї відвертої розмови, але водночас відчував і своє безсилля.
Він знав, що Юя говорить правду.
Насправді, не потрібно було чекати і десять років. Два генії нового покоління Х'юґа, 11-річні роки на той момент Хіаші та Гізаші були найсильнішими у своїй віковій групі. Їхнє майбутнє було визначене: один візьме головну гілку, а другий — бічну.
Но...
Спочатку Юя відтягав біля клану шматок землі під парк розваг, який тепер приносив Х’юґа більше мільярда рі на рік.
Потім відрізав ще шматок під ясла, які пізніше розширилися до повноцінної початкової школи - однієї з чотирьох у Конохі.
Гроші - це добре, але що залишилося від пологових земель після цих трьох ударів? Чи брати Хіаші й Гізаші, очолюючи свої гілки, зможуть зберегти теперішній стан справ?
І що ще важливіше...
Побічна гілка була незадоволена головним.
Щоб ризикувати життям заради головної гілки, багато шінобі з побічної сім’ї таємно шукали шляху присягнути на вірність Третьому Хоказі. Під його крилом їх, принаймні, не будуть використовувати як ланцюгових псів, вимиваючи « проклятий печаток" за найменшу неслухняність.
Лише одна з них зупинила Юя й досі не давала їй чіткої відповіді, і вона підтримувала його у роздрібних ділових стосунках з головою Х’юга. Це викликало підозри в побічної гілки. Вони боялися, що Третій Хокаґе і голова клану однаково. Якщо вони перемітаються, їх чекає жорстока розправа.
Але й Юя, і глава Х'юга чудово знали: між ними немає ніяких особливих відносин, лише чистий взаємовигідний розрахунок.
Юя не приймав присяги з власної простої причини: час ще не настав.
Прийми він їхній бік, йому потрібно було б забезпечити їх усім необхідним. І тоді вся його багаторічна стратегія по витісненню шинобі з канових кварталів перетворилась б на фарс. Він мав створити прецедент, прийняти першу групу і вилинути до нього переміщені люди. А клани, які тільки - но страждали від перенаселення, зітхали б полегшенням і навіть заохочували своїх людей служити Юві вірою та правдою.
Переживши цю кризу, вони чекали б поки Юя піде у відставку або помре від старості, і їхні клани поступово повернуть собі те залагоджене становище під час Конохі. Юя, навіть при всій своїй силі, проживе ще 50-шістьдесят - всього три покоління. Цю ціну вони були готові заплатити.
Тому, поки нове покоління масово не виїхало з кланових кварталів, Юя ніколи не міг прийняти присягу від жодного клана. Він розчищав шлях для майбутнього Конохі, і добре розумів, що на кону.
Голова клана Х'юга у свою чергу, звітливо розумів наміри Ю.
Але що він міг зробити?
Нічого.
Чи Юя застосовував насилля? Ні, він завжди підкреслювали шінобі з великих кланів.
Чи він використовував якісь брудні прийоми?
Теж немає.
Хіба що спокуса вигідна.
Але це спокуса...
Глава Х'юга гірко посміхнувся про себе. Чи могли вони встояти перед таким великим шматком торта?
Неможливо...
Зрештою голова клана Х'юга схилив голову. Він офіційно оголосив, що члени побічної гілки відтепер можуть покинути свої роди і придбати власність у Внутрішньому місті Конохи. Клан дасть їм усю необхідну допомогу.
Не дивно, що в домах побічної гілки почалася радість. Люди, радіючи, передавали звістку з уст в уста.
Це був лише перший крок.
Хьюга дає клану передишку, дозволивши частину людей піти, і відразу підслусти пилюку.
Наступного дня Юя оголосив, що клан Х'юга має направити делегацію для стажування у новоутвореному Суді Конохі.
Оскільки голова клана виявив добру волю і дарував деякі частини своїх людей свободу, Юя не заперечував поділитися з кланом Х’юґою толикою реальної влади.
Вірити долі Конохі самотужки було, звичайно, приємно, але ...
Чортовски стомлює.
Однак...
Суд є.
А кому дати повноваження прокуратура?
Юя прищурився, і його погляд кинувся на північний захід Конохи, де лежали землі іншого великого клана.
Клана...
Шімура.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt