Наступного ранку Юя, за старою звичкою, прибув до резиденції Хокаґе ні світло ні зорі. Роки служби приставили його до ранніх підйомів.
Та й справи не чекали. Перенесення застарілих похідів углиб країни Огня — питання, яке не терпить оплакування. Як і створення нових промислових зон.
Серце будь-якого електронного пристрою - друкарська плата, а для її роботи потрібні міріадові компоненти. Строго кажучи, технологія їхнього виробництва не була чимось надзвичайно складним. Коли Конохе випустив на ринок вентилятори та телевізори, як інші країни, то закупивши зразки, вони напевно змогли б скопіювати їх протягом десяти років. Отже, Юя не вважав ці технології стратегічно безцінними.
Однак це не означало, що їх можна було розкидати по інших країнах.
Краще вже передати їх даме країни Огня, заодно вгадуючи про необхідність захисту від промислового шпигуна. Юя чудово знав, як насправді виглядають комерційні війни.
Як вони собі здогадуються, голови двох корпорацій елегантно ширяють удари один одного, вливаючи величезні гроші у хитромудрі схеми атаки та захисту.
Як вони виглядають насправді: хтось вирубує рубільник на заводі конкурента, краде креслення і підкупає ключових працівників...
Непробічні методи, суперечки немає. Але вони, чорт візьми, працювали, приносячи максимальний результат при мінімальних витратах.
***
З того часу як Юя одружився, він намагався повертатися додому щодня і не засиджуватися в кабінеті допізна. Він пам'ятав, як майбутній герой села, ставши Хокаґе, з головою пішов у роботу і через недбалість сім'ї втратив власного сина. У результаті в його домі був сформований кавардак.
Хоча за десять років Конохі, керуючись правосуддям, успішно влаштовувала залізницю і почала працювати у всіх головних службах. Він навіть заснував науково-дослідний інститут. І це не пощастило, бо директор був пронурою, яка вмудрилася втертись у довіру до Боруто і перетворити його на темні справи.
Юя твердо вирішив, що дослідницький центр він буде тримати під особистим контролем. Ця організація, що здатна вивільнитися, була справді страшною.
Звичайно, це була одна з найбільших проблем для сім'ї.
Місяць відпустки, які Цунада взяла після весілля, пролетів у безхмарному щасті. Коли бажання одружитися протягом років, то чи може бути інакше? Тим більше що спочатку вони з Юя домовлялися почекати ще пару років і повернутися до розмови про шлюб, коли їй виповниться двадцять. Але події закрутилися так швидко, що все сталося само собою.
Крім того, узумакі Міто і Сенджу Тобірама вважали, що Юя краще одружитися раніше. Вони відчували, що їхня сила швидко йде на спад. І коли Юя побачила сім'ю, то найбільше їх цікавило.
Кінець 30-го року в Конохі пройшов у звичайному рутинному підведенні підсумків. Після цього нещасного випадку Сенджу Тобірама передав частину функції Анбу.
Їхні співпрацівники тільки співчували. На них висіли практично всі брудні справи села, але через спеціфіки організації Анбу не могли діяти в відкриту, при світлі дня. Це була класична схема: вони пашуть, а всі лаври стають володарями. Коли ж стався провал, на них висікли вину.
Ідеальний інструмент, створений Другим. Що ні говори, а в цьому він був геній.
Однак, згідно з владою Анбу, вони мали великий вплив на ціле село. Але оскільки організація була теневою, шлях на пост Хокаґе з її рядів був замовлений. Подальша доля Шімури Данзо стала прикладом цього. Ровесник Сарутобі Хірузена, він все життя просидів у тіні і створив підпільний «Корень ».. але хто тебе взагалі знає, якщо ти ніколи не виходиш на світло? Так і прозяв в темних кутах, виношуваючи плани про захоплення влади.
Хоча в цій часовій лінії Данзо, здається, обірвав душевну рівновагу. На весіллі Юя та Цунаде цей кадр з’явився особисто і навіть дав подарунок.
Не те щоб Юя дуже турбували подарунки. Сам факт, що вічний затворник Данзо вибрався зі своєї нори, щоб його привітати, говорив про багато чого.
Хм... Хоча, якщо подумати, його затворство було дуже умовним. Як голова Клана Шімура, він напевно був по вуха в справах і турботах.
Кланова влада Конохе поступово переходила до нового покоління. І, як і планував Сенджу Тобірама, його учні вийшли на зручні позиції. Ці нововибрані розділи кланів слухались свого наставника без жодних слів.
Юя ніколи ще не відчував себе в кріслі Хокаґе так комфортно.
Під кінець року йому навіть не довелося нічого говорити, бо розділи кланів самі дали всі необхідні звіти. Це зекономило йому багато часу.
Щонайповнішу перевірку виявила, що валовий продукт Конохи за тридцятий рік нарешті перевищив оцінку у сто мільярдів р. Для Юя це були просто цифри, але для Сенджу Тобірами - сума, про яку раніше не можна було й мріяти. За десять років правління Юя збільшив цей показник у понад 10 разів. Справді неймовірне досягнення.
Але це була лише активна стеля. Щоб рухатися далі, до трильйона Конохе вимагалося одного — людей. Ріст населення. Якщо б у нього було десять мільйонів людей, П'я вже давно завалив би всю країну інфраструктурними проектами відбудувавши все голими руками. А так... Навіть у Внутрішньому місті вдалося завершити реконструкцію лише південного кварталу.
Сенджу Тобірама вважав, що поспішати нікуди. Переміни в Конохі, і так були видно всім. Лише шпигуни з інших країн, дивлячись на процвітання села, могли робити вигляд, що нічого не помічають, таємно скрипаючи зубами від зла.
Але для Юя, який точно знав, що і як робити далі, неможливість перейти до наступного етапу через брак мільйона жителів була справжньою занозою. Руки опустилися.
Але найгірше те, що війни припинилися, і тому потік біженців вичерпався. Заманювати жителів інших країн у Коноху виявилося занадто повільним і витратним процесом. Юя вирішив, що краще згорнути цю програму, а вивільні засоби направити щось більш важливе.
Тридцятилітній рік був таким спокійним. Якщо підсумуємо підсумки, то крім весілля самого Юя, ніяких важливих подій у селі не сталося.
Саме так має виглядати хороший розвиток. Звідки беруться такі несподіванки? Якщо в країні кожного року трапляється щось з ряду геть виходьче, значить, вона стоїть на краю прірви.
І на початку 30-го року село Скритого Тумана продемонструвало цей стан.
Протягом перших місяців нового року на Мізуказі було вчинено замах. Хоча вбивство провалилося, стало зрозуміло: порохова бочка, яка вже давно стала внутрішньою політикою Кірігакура, була цілком підпалена.
Зібравши всі дані, Юя зрозумів, що перед ним класичний випадок: клубок кланових інтриг і егоїстичних інтересів, який зрештою довів до відкритої та запеклої боротьби за владу.
Але довести внутрішні суперечки до такого рівня - це, звичайно, треба було заспокоїтися. В Киригакуре вдалося.
Згідно з розвіданим, Семеро шінобі-мечників Тумана розколювалися. Троє залишилися вірними Третіму Мізуказі, в той час як четверо інших з впливових кланів виступили проти нього. Колись між ними зберігався крихкий баланс сил - все-таки ім'я Семи мечників чогось так коштувало, а право розподіляти легендарні клини належав Мізукаґе. І нехай він не міг забрати меч силою, але офіційно клинок належав тому, кому його вручив. Навіть якщо новому власнику доведеться вбити старого, щоб забрати свою нагороду.
Однак внутрішні проблеми Кірігакури були лише однією стороною медалі. По-справжньому великий номер вони відкололи, коли...
Клан Песчаного вибуху з Сунагакуру якимось чином умудрився понюхати тих кленами Тумана, що виступили проти свого Каге.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt