Усунувши з Цунади домовленість, розрахована на шість років, Юя залишив резиденцію Клану Сенджу.
Узумакі Міто наполягав на тому, щоб він залишився, але відразу ж з’явився шінобі з Анбу і сказав: « Праці, що будували фабрики в Кумогакурах, повернулися посеред ночі. У Юя запитали, чи він хоче зустріти їх особисто.
Звичайно, хоче. Відкидатися від таких випадків означає не звертати уваги на те, що ми маємо вагому підставу для зміцнення влади.
Оскільки на той час була мова про державну важливість, Міто лишалося тільки зітханням відпустити його.
Як тільки Юя зник з поля зору, вона натрапила на цеглу - носову ногу.
- Ну і чого ти так тупо хихикаєш? Я дуже налякалася, коли так грубо на нього накинулась.
Цунада миттєво прийшла в себе і, почервонівши від сорому та образи, обняла бабусю:
— Бaбyля!
« Будь обережним, — хмикнув Міто. — Юю, це мій хлопчик. Багато дівчат симпатизують. Якщо будеш такою грубицею, він зрештою одружиться з іншою.
Цунаде викинула голову і надула губи.
— Знаю я. З Учиха або Хьюга, так? Про це вже вся село шепочеться.
Мито на мить застигла, а потім з подивом подивилася на внучку.
— Учиха и Хьюга? Ти про Джу Учиха і Казуко Хьюга?
— Ага, — кивнула Цунаде. — Все в курсі.
Але Міто лише похитала головою.
- Про них можеш не турбуватися. Заміж за Юя вони не вийдуть.
Очі Цунаде загорілися.
— Правда? Бабуля, правда-правда? Розкажи, чому!
— Тому що одна з них носить ім'я Учиха, а інша Хьюга - з легким подихом пояснила Міто. — У цьому і вся причина.
Цунаде дуже похитнулася. Що це ще за причина?
Міто дала їй поблажливий погляд. ти ще зовсім дитина, нічого не розумієш. Йди додому. Тобі ж завтра знову потрібно вивчати медичну техніку?
Цунада застрелилася і вихрем вилетіла за двері, але в останній момент просунула голову у проём:
— Я через пару днів знову зайду, бабуня! Принесу тобі піченого батата з південної околиці!
Очі Міто спалахнули, але вона постаралася зберегти невтомність.
- Головне, що ти сама прийдеш. Не обов’язково ускладнювати себе подарунками.
— А, ну добре, тоді не принесу! До зустрічі, бабуню!
Узумаки Міто втратила дар мови.
Ось же нещасне дитя. І насправді нічого не розуміє.
Сьогодні Конохе купував м’ясо і рибу, якщо мав гроші. А от минулі, прості ласощі стали рідкістю. Прибули від них мало, тому й торговців майже не залишилось. Лише старші люди, яких уже не брали на фабрики і які не хотіли сидіти в домі їхніх нащадків, знаходили у цьому процесі спосіб швидко проводити час та підзаробити. Але таких людей було небагато, а тих, хто бажає возитися з піченим бататом - і того менше.
І треба ж такому статися, що тепер, коли на її столі щодня були риба і м'ясо, Узумакі Міто все частіше згадувала перші роки села, тоді як вони з Гашірамою тільки починали свій шлях. Коноха була бідною, і навіть печальний батат здавався справжнім делікатесом.
Від цих думок по щоках знову покотилися сльози.
Цей прохвост, Сенджу Гашірама взяв і залишив її зовсім одну. Через нього вона стала зовсім на себе не схожа - така сентиментальна, що готова була хандрити з будь-якого приводу. А їй всього-то п'ятдесят з невеликим...
Іноді Міто захопило бажання піти слідом за чоловіком, але варто було їй згадати, що вона ще не бачила весілля Юя і не тримала на руках правнуків, як потяг до смерті відразу ж злетила.
Треба жити далі. Можливо, їй ще доведеться зняти правнуків. І тоді, зустрівшись з цим бовдуром на тій стороні, вона зможе в деталях розповісти йому про все. Нехай завидить як слід.
***
Юя з великою теплотою зустрів робітників, які повернулися зі будівництва металургічного, водоочистого і текстильного заводу в Кумогакурі.
Що стосується електростанції, по ній переговори ще йшли. Ні, не зрозумійте неправильно, Деревня Скритого Хмарака вже дала свою згоду. Але де саме її будувати - чи то в країні Залізного скла, чи на території Снега -- вирішили зараз представники Юя і Кумо, продаючи товари урядам обох країн. Хто запропонує кращі умови, того і виберуть. Це могло зайняти час.
Звичайно ж, електростанція для Конохі та Суни відводилася в країні Рек. Після недавнього конфлікту ця країна була готова здатися на милість Песка, так що момент був ідеальний.
Тому будівництво там, а також на землях Іви почалося раніше. Якщо все піде за планом, до початку наступного року проекти будуть завершені. Якщо ви протягнете лінії електропередач, то перші електричні лампи зажмуть у Деревнях Скритого Камня і Песка.
Тоді Конохе більше не доведеться продавати туди свої вентилятори і грамофони, запаковують у комплект батарейки. А сам Юя може викреслити з зміни солідну статтю витрат. Електроенергії, що постачаються з країни Рек, Трави і із країн Залізного та Снігової вистачить для самої Конохи.
Звичайно, в самій Деревні Ліста також з'явиться своя електростанція і згодом її потужність буде тільки зростати. Але енергія з трьох сусідніх країн була призначена для інших поселень країни вогню. Покрити всю територію вони, само собою, не могли, але Більшого Юя зробити і не міг. Зрештою, він Хокаґе, а не Дайме країни Огня.
Усю осінь двадцять шостого року Конохі Юя присвятив рішенню питання, пов'язаних з електрикою в інших країнах. Дел було невпроворот, він був неймовірно зайнятий. А в кінці осені йому на стіл лягла донесення. Точніше, бойова зводка.
Молодий шінобі з країни Дощя на ім'я Ханзо Саламандра зіткнувся в бою з міфуном із країні Залізнез. Судячи з доповіді, обидва противники були на рівні джоніну, а то й елітного Джона.
Юя подивився на главу розвідки, Нара Шикая, і негромко запитав:
- Якщо судити за нашою тривимірною класифікацією джонінів, то який ранг ти б присвоїв кожному з них?
Ця система оцінки Конохе була введена не просто так: шінобі зі слабкими навичками не міг отримати вищого рангу.
Нара Шия на мить замислився.
- Міфуні, гадаю, відповідає рівня звичайного джона. Що ж до того, що кличеться Ханзо Саламандра...
Юя все зрозумів без слів. Ханзо, очевидно, здолав міфуну і навіть не викладав її на повну.
— Ясно. Скільки інформації вдалося зібрати?
— Дуже непогано, — відповів Шікая. — Хоч Ганзо не розкрив багатьох своїх здібностей, які вже мають дані, щоб розробити проти нього контрмери.
— Ладно. Віднеси до архіву, класифікуй і присвоюй справі рівень доступу B.
— Так, — відказав він і вийшов.
Коли Юя відкидався на спинку крісла, то замислився пальцями по столі. Ханзо і міфуні, значить...
Згідно з донесенням, конфлікт спалахнув через те, що Ханзо самосвідомо прийшов в країну Залізного моря. Схоже, у нього не було офіційного дозволу на перетин кордону і його перехопив міфуні.
Але в цій історії було кілька дуже підозрілих моментів.
Перше: з якою статією Ханзо самотужки поплив до Країна Залізного басейну?
Друге: якщо він збирався туди, то повинен був подбати про дозволені документи. Але він цього не зробив. Здавалося, що Ханзо кудись поспішав... Що могло змусити його так поспішати?
І третє: якщо це сталося, чому Ханзо не вбив міфуні? Звичайно, у звіті говорилося, що противники проникли в один одного і Ханзо помилував самогоуря з його майстерністю.
Але Юя не вірив, що тут все так просто. Очевидно, тут було друге дно.
Так що ж ... ризикнути?
Він глибоко задумався, а потім посміхнувся. Про що він взагалі думає? Я все-таки Хокаґе. Я й досі маю все, що міг би зробити сам.
Юя викликав до себе Учіху Каґамі. Передавши сувій, він зробив короткий огляд справи і підкреслив, що операція вимагає максимальної прихованості. І, звичайно ж, нагадав, що безпека — це перш за все.
Ставши Хокаґе, Юя отримав у своєму обов'язку куди більше людей. Але тих, кому він міг довіряти по-справжньому було небагато: Учиха Кагами, Сенджу Тобірама і Сарутобі Хірузен.
Хірузен входив до цього списку лише тому, що Тобірама був ще живий. Умрі другий Хокаґе, Юя не довірився б жодному з його учнів. Але поки вчитель був поруч, вони не посміяли б послухатися наказу нового Каґе, хоча б з поваги до наставника.
Однак, сьогоднішня місія була особливою. Вона базувалася тільки на його здогадці, і щоб зрозуміти чи вона правдива... Треба було відправити Учіху Каґамі на розвідку.
Пройшов місяць. Наприкінці листопада двадцять шостого року Конохі Каґамі повернувся. Принесені ним звістки змусили Юя заспокоїтись.
Його припущення виявились правдивими. Ханзо Саламандра готував у країні Дощу державну революцію.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt