Коли Юя повернувся після виклику, колишній керівник клану Х’юґ не міг скликати своїх людей.
У цей час в маєток два чотирирічні брати-близнюка, Хіаші і Гізаші, тільки неуважніше спостерігали, як їх батько та дядьки збираються по імені старшого. Дитячі думи прості: обидва хлопці чекали не дочекалися, коли батько нарешті піде і можна буде влизнути у парк розваг.
Перед відходом старий глава Клану кинув погляд на юних спадкоємців і віддав останній наказ.
Тієї ж ночі Хіаші випив води зі снодійним і, коли забувся важкий сон, його перенесли у заховану святиню Клана Х’юґа...
***
Резіденція Гокаґе.
Юя вислухав донесення Учіхи Каґамі і дуже зітхнув. Отже, клан Х'юга все-таки пішов на це ...
До « Проклятої печатки нижчих гілок» - цього варварського винаходу — Юя, зі своїм сучасним мисленням, міг відчувати лише зневагу. Заявлялось, що друк необхідний для захисту Б’якугана головною віттям, але чи це перешкодило ніндзя з Кіригакур викрасти і пересадити собі ці очі? Принцип один: так звана « Пташка в клітині» була не більш ніж фікцією.
Гірше того, вона розбещувала. Коли пальці натискали палець, то кожен член гілки обов’язково мав змогу обрізати життя своїх господарів. Юя ніколи не переоцінював людську природу. Він був прихильником теорії про вроджену розбещеність людей.
Людина, подібна до Сенджу Гаширама, була надзвичайно сильною і готова на все заради припинення війн - один на мільйон. Всі інші, навіть великий Сенджу Тобірама, в очах Юя були лише підтвердженням його правоти.
Юна звик не покладатися на інших. Він ніколи не чекав, що хтось прийде і допоможе йому. Прохання про допомогу сам по собі ставить людину, яка просить допомоги у вразливий і залежно від її становища. Краще вести справи мовою взаємної користі.
Але це правило працювало з іншими селами. Що ж робити з Х'юго?
Він не міг просто прийти до старого розділу Клана і сказати: « Я дам тобі стільки-то, а ти відміняй свою "Птицю в клітці". Старий Хьюга його і слухати не буде.
— Ладно, — відмахнувся Юя. — Залиш Хьюга в спокої. Нехай самі розбираються. Зосередься на країні Трави. Про всі зміни долучено негайно.
- Так.
Кагами вчищались у тінях.
Юя витягнув з стосів сувій. Критерії щомісячної атестації джонінів після реформи. Він потер переносицю. Справа була нескладна, але донезя муторним.
Крім того, хто ще в Конохі, крім нього самого, міг би взяти на себе оцінку інших джонінів?
Хм-м...
А що сказати про одну людину?
Наступного дня Сенджу Тобірама, у якого на чолі з лютістю розлютилася вена, скинув Юя поглядом.
- Я і три місяці не просидів у відставці, а ти вже який раз мене викликаєш? Тепер ти Хокаґе, так що вистачить бургати мене по кожному дрібничку! Я зайнятий! Розробка другого покоління чакра-пушок зайшла в глухий кут, у мене людей катастрофічно не вистачає, а ти мене сюди тягнеш! Ти що, хочеш щоб оборонний потенціал Конохі залишився на попередньому рівні? Я тобі кажу...
Юя стояв і з нерозумною ухмилкою слухав нескінченний потік впреїв. На пенсії другий, здається, став більш балакучим.
« Подумай, що я викликаю тебе раз у кілька днів попрацювати. — Ти ж так жив останні десять років. Я просто даю тобі можливість згадати минуле, що не так? "
Хоча, зізнаюся, це було не надто по-людськи. Але у Юя не було вибору. Оцінювати джонінів, окрім нього, діючого Хокаґе, міг тільки Гоказі попередній. Якщо б хтось інший взявся за це, то люди, які посміли б поставити оцінку нижче "B", піддалися би справжній бунт.
А що ж Юя? Він платив їм зарплату. Які заперечення вони можуть мати?
Навіть якщо і станеться, вони випаруються в ту саму мить, як тільки наприкінці року їм зрадять премію. Уяви собі, що ти працюєш у конторі і начальник каже тобі, ніби ти лінивий, але зарплата є правильною, а під Новий рік виписує премію в розмірі напівгодового окладу. Будеш на нього злитися? Звичайно, що ні. Заради вісімнадцяти зарплат за рік ти готовий сказати: « Так, так, ви абсолютно праві, буду старатися з усіх сил".
І все ж ганяти Тобі туди-сюди кожні три дні, коли він офіційно на спокій було трохи занадто. Він вів себе так, ніби до цих пір на посаді.
Вислухавши тираду, Юя поспішив його заспокоїти:
- Дядько-наставник, цього разу без вас було ніяк не обійтися. До того ж... У мене є на приймете ідеальний кандидат вам в помічники. Він розвантажує вас, і ви зможете вдихнути вільніше.
Тобірама вкинув брови:
— О? І хто ж це?
Орочимару, на ім'я Юний без жодних вагань:
— У Сарутобі Хірузена троє учнів. Джірая - той ще збоченець, про Цунаду і говорити нічого. Орочимару - це самородок, справжній талант.
— Ось як? — Зацікавився Тобірама. — Сильний в ниндзюцу?
— Е-е, цього не знаю, — простягнув Юя. — Але він любить розробляти дивні та незвичайні техніки.
Тобіра зрозуміло кивнув. У молодості він і сам захоплювався такими дослідженнями. Але після того, як йому довелося вийти на поле бою пліч - о - пліч з старшим братом, вектор його вискань різко змінився. Тепер він вивчав лише одне: як за короткий час знищити якомога більше Учиха.
Зрештою Тобірама затримався в Резіденції Хокаґе на цілий тиждень, допомагаючи Юю розібратися з атестацією кількох сотень джонінів.
За цей місяць група Х'юга - десять елітних шінобі їх клана, ще 10 джонінів, вибраних особисто Юя, і команда інженерів, навчених навернення з чакра-пушками, — рушив до кордону. З ними був також особливий вантаж: десять найновіших знарядь.
Коли Косакаґе, намісник Деревні Скритої трави, дізнався про силу Конохи, він просто розхвилювався. У нього, можливо, не було багато джонінів, але в ньому налічувалось більше тисячі дітей. Він був упевнений, що зможе затиснути ворога числом, просто кинувши їх у бій як пушене м'ясо.
А потім армії зійшлися.
І військо Дерені Трави було зметене в одну мить.
Звідки цьому Кусакаґе було знати, що таке чакра-пушки? Юя запрошував на демонстрацію тільки лідерів Великих Деревень. Куди вже було Деревне Сховано трави тягатися з ними?
І ось, він вперше побачив цю зброю в дії.
І цей "Каґе" просто впав у ступор.
Щоб транспортувати гармати, їх розрізали на частини і запечатували в сувої. Вони були неймовірно важкими і, що гірше, не підлещувались до друку. Здавалося, що активні руни чакри, виграні на механізмі, стиралися при контактах з фуендзюцу сувою і перетворили знаряддя у непотрібний мотлох — майже як живі істоти, котрих також не можна було запечатувати.
Тому гармати зазвичай не використовували для наступальних операцій. Але це правило діяло лише для П'яти Великих Держав. У них була стратегічна глибина, величезні території. А що було у країни Трави? Нічого.
Шинобі Конохі розвернули батарею в кілька сотень чи від ворожого села і відкрили вогонь.
Багатьом ніндзя вдалося втекти, але сам Дерівня Трави перестала існувати. Десять гармат, які вдарили одночасно, не залишили від неї каменя на камені. Це було маленьке поселення, де майже не назбиралося десятки тисяч людей з урахуванням цивільного населення.
У цьому залі напевно загинуло найбільше цивільних.
Але Юя це не турбувало. Він не був святою. Раз божевільний лідер країни Трави посмів перейти йому дорогу, то його народ розділить його долю.
Джонини Конохі не переслідували втікачів. Вони взялися за це з допомогою Б’якуганів і від самого початку зосереджувалися лише на одній людині.
На Кусаказі.
Зрештою його схопили і доставили в Коноху. Живим. Це був особливий наказ для Юя.
Після цього Конохі негайно відступив, розобравши і забираючи з собою гармати. Нехай тоді руни і вимагали повторної активації, це було краще, ніж кидати дорогоцінну зброю. Коноха ще не була настільки багата.
Коли поле бою спорожніло, інші спостерігачі — шпигуни з інших чотирьох великих сіл. Хоча чакра-пушки і виглядали страхітливі, ніхто не знав їх справжньої бойової сили. Тепер вони побачили все на власні очі. Побачене змусило їх похолодити від жаху.
З Селевею Скритою Трави було покінчено. Без чиєїсь сторонньої допомоги вона вже не відновлювалася.
Тим часом Коноху Кусакаґе відразу зізнався. Він був зламаний і наляканий до смерті. За його словами, це Дерівня Скрито - Кам'яній підготувала його напасти на торгові каравани Конохі.
Юя негайно викликав до себе представника Івагакурі і з палкою посмішкою запитав, чи не стоїть він за цим роз’єднаним непорозумінням.
Представник Іви збліднув як полотно:
- Неможливо! Це не ми! Точно не ми! Ми цього не робили! Цей виродок з Деревні Трави все бреше, не інакше!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt