Нарада закінчилася брудно, розвалившись на півслові. У результаті було відкрито скандал.
Але для Юя це лише зміцнило в ньому одну думку: Департамент з боротьби проти економічних злочинів потрібно створювати, і якомога швидше.
Клани Конохи... Всі до одного - першовідсоткові виродки!
Коли їм вигідно, вони посміхаються до вух. А як же потрібна підтримка, так ці сучі діти блимають головою в панцирь ховають!
Якого біса? У такий час грати на два фронти? Чи розклад сил і досі не ясний? Вибір - це я або Шимура Данзо.
Или... Хіба знайдуться ідіоти, які і впрямо поставлять на Данзо? Що він може дати Конохі, якщо дорветься до влади?
Стоп...
Юя раптово осеніло.
Якщо Данзо прийде до влади, то спершу він роздасть кланам усі найприбутковіші підприємства села. При такому розкладі вони можуть і впрямо приєднатися до клану Шімура.
Якщо все дійсно так...
Юя положився. Що ж, раз так... Саме час зіграти на переперепочинку.
Я сам перевірю це першим.
З цією думкою він піднявся і попрямував до Сенджу Тобірама.
Нехай для Юя всі ці підприємства і були "відсталими відралями", вони без сумніву приносили реальні гроші. І якщо просто так роздати їх на сторону, його наставник, відомий скнара, точно не зрадіє.
Отже, зараз головне завдання - переконати Тбіраму.
У крайньому разі просто завалю його золотом! Якщо запитаєш, звідки воно, скажу, що це залишки з минулого разу, всього десять тонн. І ні грамом більше, як би він не катував. Десять тонн вже точно вистачить, щоб він погодився на будь-яку мою пропозицію.
Але як же він здивувався, коли Тобірама відразу погодився на це. Така готовність, як і очікував цього речення.
Юя поспішав. Що відбувається? Невже наставник настільки довіряє йому?
Вийшовши за двері, він ще довго ламав голову, але так нічого і не зрозумів.
Усвідомлення прийшло лише вдома.
Та його раптовий наставник просто хоче, щоб я діяв самостійно, без озирання! Зрештою, влада інших швидко відводить її так само скоро і руйнується.
Ця думка швидко збудила Юя. Якщо Тобіра не хоче перешкоджати йому, то його погроза обанкрутувати клан Шімура — це далеко не пусті слова. Може, не за один день, але цього вистачить щоб прикінчити їх.
Хм?
Стривайте...
Юя занурився в роздуми. А якщо... Це теж частина випробування?
Чи вистачить у мене холоднокровної крові, щоб не перегнути палицю і не знищити противника?
Він на мить задумався, підвів губи і вирішив не добивати їх остаточно.
***
23-ий рік Конохі.
Перший Новий рік після закінчення війни назавжди врізався у пам’ять незліченному натовпу.
Тому що тієї ночі вони побачили найпрекрасніші феєрверки у своєму житті. Здавалося, що в наступні роки жоден з них не міг зрівнятися зі красою тієї ночі.
І саме цього дня Юя знайшов Учіху Кагамі. Він заявив, що його «дорого племінника» вже чотири роки, а він так і не подарував йому нічого путного. Тому сьогодні, на честь свого хлопця, Каґамі подарунок зробить їй.
Той спочатку не думав відмовлятися.
Але саме доти, доки Юя не сказав, що збирається подарувати йому сорок дев'ять відсотків акцій Вооканала Конохі.
Кагами ледве не впали на коліна, а ноги торкнулися.
Він дуже давно знав Юя, щоб вірити в подарунки з стелі. Минулого разу Юя зробив « подарунок » на святі маленької принцеси з роду Шимура - пару золотих туфелек. А тепер — сорок дев’ять відсотків акції та дивіденди з цілого Вооканала...
Нехай землі Учиха, на яких стояла станція, і одержували свої десять відсотків річного прибутку, що вже становило кілька сотень мільйонів р. Але збільшити цю частку майже в п’ять разів! Кагами ні за що б не повірив, що Юя просто так, доброті душевної вирішив потішити його клан.
Перша ж думка була: якийсь ідіот з старійшин клана Учиха знову перейшов йому дорогу! (Хм, чому знову?)
Що тут думати? Здаватися, і негайно!
Або він хоче повторити долю Клана Сарутобі? А може, і майбутня доля Шімура? Так, клан Шимура все ще був сильний, але в думках Каґамі вже давно виніс їм смертний вирок.
Звичайно, Юя був щедрим. Але тільки для своїх. А ворогам — яка до біса щедрість? Не ковтайте порошок, а тоді подякуйте його доброму серцю.
Коли Юя побачив напряжене обличчя Кагами, то тільки зітхнув. Невже все так серйозно?
Гаразд, якщо вже цей хлопець не розуміє жартів, не будемо його мучити. Юя змінив тон і запропонував іншу угоду: Коноха перестає сплачувати річні субсидії, а натомість їх частка з Водоканала зростає від десяти до двадцяти відсотків.
— Але добре, — додав він, - заради мого племінника підніму до двадцяти п’яти. Як тобі таке?
Кагами, кілька разів перепитавши і переконавшись, що клан Учиха ні в чому не провинився, нарешті з полегшенням видихнув і, зрозуміло, погодився.
Тільки ідіот відмовиться від таких грошей.
Юя лише попросив його до завтрашнього дня тримати все в таємниці.
Наступного дня він публічно заявив, що з цього року річні субсидії для клана Учиха скасовуються. Замість цього їх частка прибутку від Вооканала підвищується з 10 до 20 п’яти відсотків.
Новина витворила ефект бомби в Конохі.
Минулого разу Учиха отримали привілеї від Юя. І тепер знову він?
Скасувати субсидії? Та що там ці субсидії? Якісь сто з невеликим мільйонів рей на рік! Гаразд, шість років тому за такі гроші в селі готові були ковтки один одному перегризати. Але це було раніше!
А тепер ці сто мільйонів міняють на п'ятнадцять відсотків Вооканалу... Та будь-який дурень погодився б на таку угоду!
Клан Учиха, звичайно, зрадів. Тепер їх річний прибуток перенесе за мільярд ло. Каґамі, що живе в клану, піднімалися до неба.
Після цього до Юя заглянув і голова клана Нара. Невдовзі п’ять відсотків прибули від парку розваг і перейшли в їхні руки.
Старий глава клана Х'юга з"явився, беззастережно розпливаючись у підзвітленій посмішках. Я пішов з п'ятьма відсотками від дитсадка.
Інші клани більше не могли сидіти склавши руки.
Цікаво, що Сарутобі Хірузена не довелося приходити. Юя сам надіслав йому листа, даруючи піввідсотку від лікарні Конохі. Коли Хірузен з’явився особисто, щоб висловити свою вдячність, Юя з легкою посмішкою підняв частку до одного відсотка.
І пускай частка здавалася мізерною, всі знали: лікарня — це курка, яка несе золоті яйця. Але на початку Юя берег - це установа, яка охороняє його майже не так суворо, як Центральний Банк Конохі, — з круглозалежних патрулів та трьома змінами охорони.
Недавно звітний збір виявив, що за рік лікарня принесла майже сім мільярдів рів! І це лише за перший рік! З року в рік ця цифра лише зростатиме.
Адже чим більше грошей людина має, тим сильніше вона боїться смерті.
Ще кілька років тому багато людей у Конохі недоїли, а тепер кожен мешканець центральної частини села - власник будинку, ситий і забезпечений. З річним доходом у сотні тисяч, без стресу і з накопиченням на рахунку... Тож чого найбільше боятися, ніж скороминучої смерті?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt