Восени двадцять першого року Конохі Сенджу Тобірама повернувся з фронту.
Офіційним привідомцем була необхідність організувати збір врожаю, але справжньою причиною цього є бажання порадитися з Юєю про подальше вивчення розвитку села.
За минулих чотири роки другий Хокаґе зрештою зрозумів, що це дуже проста річ. У бою і десятках таких, як Юя, не змусять йому конкурувати. Але коли мова йшла про процвітання села, як зробити його багатшим і сильнішим - тут і сотня Тобірам не коштувала одного Юя.
Зміни, які відбулися в Конохі за чотири роки були видимі неозброєним оком.
Можливо, жителі села навіть не відчували повної зміни в епіцентрі подій. Для них щоденністю стали нескінченні будівельні майданчики, які виростали то тут, то там, да безперервний шум будівельних робіт, який заповнив дні напроліт. Але насправді темпи розвитку Конохі виросли багато разів.
Спочатку село розвивалося по моді аграрного уряду, де люди високо цінували землю і врожай. Від сільського господарства до промислового виробництва він збільшився валового продукту, який подвоївся щороку.
Це було неймовірно.
Ці цифри в річних звітах виглядали настільки приголомшливо, що кожен, хто їх бачив, мав би майже всю голову. Однак у всій Конохі ці дані бачили лише двоє: Сенджу Тобірама та Юя. Продавці адміністрації Хокаґе займалися рутинною роботою: підрахували, скільки грошей за рік пішло на зарплату робітника. Вони реєстрували показники фабрики за заводом, а потім зводили їх докупи. Але підсумкових цифр, крім Півдня, ніхто не знав. Тобірама отримував їх у зашифрованих донесках.
Насправді, другий Хокаґе думав повернутися ще на початку року. Обговорення майбутнього Конохи з Юя було однією причиною. Розмова з Сарутобі Хірузеном є іншою.
Після того як Хірузен прийняв пораду свого вчителя і передав Юю більше половини кананових земель, він затаївся та пішов у тінь. Тобірама дуже цінував цього учня. Він не хотів би бачити їх конфлікт з Юя, адже це означало б, що йому доведеться робити вибір.
Хоча який тут вибір, до біса? Хоч би скільки разів його ставили перед цією дилемою, Тобірама завжди обрав би Юя.
***
Другий Хокаґе, не тільки Юя. Кланові шінобі з якоїсь невідомої причини теж перебували в піднесеному настрої.
Наступного дня після того, як Тобірама і Юя до пізньої ночі обговорювали майбутнє села, на порозі кабінету Хокаґе з’явився представник клана Шімура.
Він почав писати свою версію подій, пов'язаних з Юєю. Його мова була повна гіркоти і скарг, а суть зводилася до одного: репутація Клана Шімура в селі знищено, і Тобірама повинен нарешті забрати цього негідника.
На обличчі другого Хокаґе відобразилося дивне висловлювання. Він ніяк не очікував, що люди з клану Шимура прийшли до нього спеціально заради цього...
Визвавши Учіху Кагами, щоб той привів його в курс справи, Тобірама помаднів ще більше. Звичайно, він знав, що Юя зможе переграти цих старих людей, але не думав, ніби той вибереться.
Спочатку - використовувати жадібність торговців, щоб змусити клан Сарутобі відступити.
А потім...
Використовувати газету, щоб підняти справжню бурю в громадському поглядах.
Звичайно, сам Тбірама і не здогадувався, на що здатна газета в руках Ю. Геніальність обох ходів полягала в їхній універсальності. Союз торговців зміг змусити до відбуття могутнього клан Сарутобі. Але й навпаки, якби Сарутобі вдалося домовитись з тими ж купцями, то Юя сам би в ролі притиснута до стіни.
У цьому і крила ключ.
Жага наживи була для торговців природним. Клан Сарутобі не міг запропонувати їм нічого істотного. Юя ж протягом чотирьох років щедро ділився з ними плодами процвітання Конохи, привівши їх до своєї колісниці. І що найважливіше... Ці торговці не були заміною. Через їхнє незадоволення, Юя виштовхнув би їх і набрав нових.
Після цього інциденту, щоб зрадити Юя, їм потрібно було б хтось, який би міг запропонувати вигоду куди більшу. Інакше вони служили лише йому вірою і правдою. Адже вони противилися клану Сарутобі, і це був факт. Сарутобі не мала ні причини, ані мужності відкрито виступити проти Юя, який діяв чисто, хоч чужими руками.
Тобто, свій гнів клан Сарутобі заніс би на торговців і вже тут пощади не було б.
Хоч Сарутобі і затаїлися, то їхній відкритий конфлікт з Юя приніс би Конохе величезний урон. Однак, як не круті, Хокаґе в селі Сенджу Тобірама. Принаймні, зараз. Клан Сарутобі не посмів би відкликати своїх шіноб з фронту через розпей з Юя. Це було б рівнозначне полозі самого Другого Хокаґе. А Тобірама — не м’який Хірузен. Водії Скритого Хмари — це збірник безмозкових качків, але коли вони кидали виклик, тоборама приймав його. Її характер не був покладанням, лагідним чи сердечним.
Що ж до газети...
Тобірама лише похитав головою і посміхнувся. Раніше він і не здогадувався про такий її потенціал. Тепер, розібравшись, він зрозумів, що Юя все продумав з самого початку. Редакція перебувала в прямому підпорядкуванні Хокаґе. Це означало, що зараз нею керував Тобірама, а в майбутньому вона перейде до наступного Хокаґе. Ми могли втратити контроль лише через те, що зробили несуттєву дурницю - передавши право власності комусь іншому. Тобірама не був дурнем. Юя — тим більше. Збагнувши це, другий Хокаґе заспокоївся.
Залишилася лише одна проблема...
Клан Сарутобі.
Або, точніше, Сарутобі Хірузен.
***
Коли Тобірам повернувся, то був нагальним. Першого дня він до ночі розмовляв з Юєю, переважно про майбутнє Конохи і те, чи витримає тил постачання фронту. На другий день його оточили старші Клана Шімура, але він не дав їм жодної обіцянки. Шімура повністю зрозуміла, що їхні найгірші побоювання підтвердилися. Тобірама зробив ставку на Юя як на майбутньому третього Хокаґе.
Після цього другий Хокаґе прийшов до кварталу клана Сартобі. Про що саме він говорив з ними, залишилося таємницею. Відомо тільки, що після його відходу клан Сарутобі відправив на передову підкріплення з трьохсот шіноби. З урахуванням тих, хто вже був на фронті, і кількох осіб, які займали ключові посади в самій Конохії, клан Сарутобі майже не залишилось сил в селі.
Лише через багато років дослідники з архівів дізналися, що Тобірама намалював велику перспективу на майбутнє. Якщо вони під керівництвом Хірузена зможуть здобути перемогу у війні зі Схований Хлаком, він не буде заперечувати, якщо Гірубен, освітлений славою переможця, займе пост третього Хокаґе.
Шімури Данзо теж так робили.
Після довгих роздумів клан Шімура вирішив ризикнути і поставити все на цю карту.
Як тільки сили Сарутобі та Шімура покинули село і вирушили на війну, Юя під захистом Тобірама негайно розпочав реформи.
Перш за все відкрив двері вже побудований дитячий садок Конохі. Потім заробив парк розваг, а слідом — і лікарні. Усі три установи відчинили свої двері майже в один день. Відразу після цього Юя оголосив, що банк збережливий — це два види вкладів: півтора відсотка і п’ять відсотків за рік. Аби зміцнити довір’я мешканців, Юю влаштував показну демонстрацію золотих злитків зі сховища банку. ( Це моє золото, — напутував його Тобірама. - Дивись нецарапай".
Того ж місяця Юя оголосив, що перший продаж пробного товару спеціального дослідницького інституту Конохі — це початок. У « набір новачка» входили три диковинки: фонограф, електричний вентилятор і тенеграф. Це була підготовка до майбутнього розвитку технологій передачі звуку та зображення по радіохвилях.
За місяць центральна частина Конохі перетворилася на трансформацію.
Юя домовився з торговцями про випуск першої партії на тисячу комплектів, після чого розмістив рекламу в газеті.
Робітники, які поверталися після зміни, з цікавістю підходили поокеть і застигли на фоні музики із грамофону. Пластинки були незадумувані: проста музика і популярні оповідання у виконанні кращих казей Конохі.
У очах Юя всі ці три речі були не більш ніж експериментальними іграшками, створені, щоб зібрати перший багатий урожай з нової ниви.
Але ефект перебільшив всі очікування.
Фонографи по сто тисяч рей за штуку і платівки по дві тисячі розкупили майже миттєво. Електричні вентилятори, які, здавалося б, потрібні лише спекотним літом, також зникли з прилавок наступного дня. Навіть тенеграф - прилад, схожий на фотоапарат, але здатний сфотографувати лише один моментальний знімок, і він знайшов своїх покупців.
Це лише один факт: мешканці Конохи мають гроші. Ті, хто виживав у війні, яка звикла до голоду, не мали можливості витрачати на це надмірну монету. Але в душі кожен прагне кращого життя. І якщо є шанс зробити її комфортнішою, багато хто готовий працювати не покладаючи рук. Їх страх - не в тяжкій роботі, а в тому, що півжиття каторжної праці принесуть лише виснажене тіло і букет хвороб.
Але ми відволікалися. Так чи інакше, той факт, що Юя за два дні, відразу після відбуття кланів Сарутобі і Шімура, заробляв більше 20 мільйонів рі, позбавив Тобіраму дар мови.
І це був не межа можливостей Ю. І вже тим більше не межа для Конохі.
Юя свідомо обмежив виробництво, щоб вивільнити потужності для постачання фронту. Ці дрібнички, звичайно ж, приносили багнолові гроші і підвищили рівень щастя населення, але їхній внесок у захист країни був рівний нулю. Не відправляти ж шинобі в атаку, озброївшись фонографами.
Тож, випустивши першу тисячу комплектів, Юя зупинив конвеєр.
Тобірама мало з розуму не зійшов від досади. Його можливість заробити — було гірше, ніж намагатися вбити. Але він розумів правоту Юя: фронт важливіше тила. Незважаючи на багатство Коноха, без військової сили вона лише свиня жирна і готова до забою.
Коли Тобіраму висихав зуби, то зрозумів, що в нього з'явилася ще одна вагома причина якнайшвидше змусити Облако капітулювати.
— Але одного я не розумію, — сказав він. Чому ти чекав на Сарутобі та Шімура? Невже ти не став би продавати все це, якби вони в селі?
« А він би не став, — з усмішкою відповів Ю. - Саме так. Якби вони тут, а я створюю багато чудових і прибуткових речей, вони б напевно почали будувати кози.
Тобірама замовк. І справді, за два дні розпродати фонографи та вентилятори і заробити двадцять мільйонів рей — це була висока сума звичайної комерції. Що вже казати про Шімура і Сарутобі, у нього самого руки ссавці завести в цей потік свою лапку. А, проте... він Хокаґе, і частина цих грошей по праву його. Ну, тоді інша справа.
Але сюрпризи, які зробив Юя, не закінчилися.
Звичайно, парк розваг не викликав у Тобірами жодного інтересу — не те місце, куди б він пішов. Але для більшості Конохі він став головним центром розваг. Робочий тиждень тривав п'ять днів, а на вихідних майже всі воліли працювати понаднормово, і другий відпочинок, тому що розважатися все одно було ніде. Тепер все змінилося. Парк був зосереджений на сімейному відпочинку з дітьми. А садок, що стояв поруч з дітьми, не просто доглядав за ними. Він також навчав їх читати і водночас приймався цим із плечей батьків.
За останні чотири роки у більшості родин з’явилося по двоє дітей, які виростали під час бурхливого розвитку Конохі та заохочення сім’ї. Старші досягли віку, коли їх можна було віддавати в сад. Саме тому Юя відкрив його тільки зараз, а рік перед тим просто не набрався б достатньо вихованців.
Але найбільше Тобіраму вразила лікарня. Юя побудував її на землі, поступившись кланом Сартобі, - об'єкт був життєво необхідний. Щоправда, морга викликала обурення в Сарутобі під час її лікарні, але з часом вони обов’язково зійдуть на землю.
Тобірама залишався в Конохі до кінця року. Усю осінь Юя, окрім того що у вільний від основних справ час зробив ще 10 000 вентиляторів та грамофонів і з успіхом « стриг купони» з новою хвилі попиту, ніж викликав несподіване цокання мови Другого Хокаґе, займався лікарнею.
Можливо, через багато років війни у багатьох літніх жителів села здоров'я було підірвано. Це зробило лікарню найприбутковішим закладом. У перші тижні після відкриття люди ставилися до неї з Опакою - все-таки наявність морга лякало. Але перший пацієнт мусив вийти з дому і почати розховувати лікарів на всі боки (Юя: « Я не знаю, хто це такий, але це дійсно недостовірна особа! Точно вам кажу! "." Як до лікарні хлинула потік відвідувачів.
Клан Учиха тепер, мабуть, кусав лікті в стороні. Адже ця лікарня... Спочатку призначалася їм...
Ситуація Учиха була, прямо скажемо, незручна. Учиха Каґамі вже присягнувся на вірність Юя, але сам клан цього не зробив. Раніше вони вважали пропозицію Юя образою. А тепер виявилося, що це була за лікарня.
Виходить, вони все не так зрозуміли? Чи ми самі стали головними жартами?
Але впертість була в крові Учиха, і піти на поклон до Юя вони не могли. Юя ж було все одно. Так і засоромили вони в цій незручній протидії.
Тобіраму був більш ніж готовий.
Але у нього були справи важливіші...
Через війну з Облаком багато зовнішньополітичні проекти Юя були заморожені. Наприклад, плани на відкриття філіалу газети в країні Водоворотів і будівництва доріг там залишилися на папері.
Тобірама міг лише зітхнути.
Що ж, припиняємо вогонь. Припиняємо. Наступного року - точно.
...Вісної двадцять другого року Конохи село Скритого Хлака, зібравши нові сили, знову висунула ультиматум: выдайте Шимуру Данзо, або ми будемо битися з Конохою до останньої краплі крові.
Сенджу Тобірама втратив дар мови.
Юя, однак, здається все зрозумів.
Третій Райкаґе... він що, вирішив розібратися з внутрішніми проблемами Хмари?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt