Юя не збирався нічого робити, щоб водити вісника Узумаки на екскурсію по селі.
І вже тим більше не збирався лякати його раптовим приступом гніву.
Все це було лише представленням.
Після того як Юя відіграв свою роль, не чекаючи несподіваного посланця, він розвернувся і пішов. Він зовсім не боявся, що загнав делегацію в глухий кут. У Конохі вони мали свого чоловіка.
Узумаки Міто, обличчя якої вже проступали перші ознаки в’язування.
І вплив Міто був зовсім не малим. Врешті-решт, у цьому світі Сенджу Тобірама не повів свій елітний загін в Деревню Скритого Хлака, щоб там безславно загинути в залі. Ні, він був на своєму пості, зголоднів і кожен день роздумував, чи не знайдеться в міждоусобицях Облака лазівка, якою можна було б скористатися.
А Узумакі Міто, як і всі круті, була дружиною його старшого брата.
Крім того, Юя був учнем самого Сенджу Гаширами. Про цей зв'язок, звичайно, ніхто з делегації Узумаки не знав, а Міто, на відміну від балакучого Курами всередині неї, вміло тримати язик за зубами. (Курама: "Чого?")(Сміх, якщо чесно, паща у нього і впрямна величезна, під стати розміром).
Як і передбачав Юя, вигнана делегація без вагань кинулась до Узумаки Міто.
Там вони впали на коліна і заридали так, ніби в них вирвало серце.
Узумаки Міто лише зимно хмикнув, не виявивши ані краплі співчуття.
Вона знала, що це за люди. Якщо б у них була хоч крапля поваги до вузлів крові, вони не згадували б про неї роками лише тоді, коли їм щось потрібно. Іноді Міто думала, що було б легше померти і піти до Хашіраму під землю, а також закінчити справу.
Але потім вона згадала Ю, про своє становище джинчурікі Дев’ятихвостого.
Делегація Узумаки билася лобами об підлогу весь залишок дня, поливаючи сльози, і зрештою серце Міто тремтіло. Вона все-таки не була з каменю.
Юя на її місці промаринував би їх тиждень-другу, в крайньому випадку - днів п'ять. Але його названа наставниця, ця типова "смачна: кремень, всередині - зефір" і не протрималася й дня.
Однак ні Тбірам, ані Юя це зовсім не здивувало. Якби вона була непохитною, це був би справжній сюрприз.
І ось, наступного дня Сенджу Тобірама прийняв делегацію Узумаки.
І розбив їх останню примарну надію.
Вони до останнього тешили себе думкою, що, може бути один шанс на мільйон, але Хокаґе віднесеться до них краще, а вся вина можна буде звалити на малого-посередника Юя.
Яке ж розчарування, коли крижане обличчя Тобірами висіло на шматки настільки непривітною ненавистю!
Хм... Не можна виключати, що він і справді про це думав.
Врешті-решт, ці родимки Міто з боку клана Узумакі були до сміху марно. Коли помер Сенджу Гаширама, новина була в секреті. Пізніше, коли вже не було можливо ховатися, довелося оголосити про це офіційно.
І що ж? Майже жодна країна не прислала делегацію для співбозтва. Але інші країни - це одне, а ви-то, клан Узумакі, якого біса не з'явилися? Узумаки Міто носить ваше ім'я! Чи з ситістю життя на багатих землях країни Водоворотів у вас мізки водою запливли?
Так, образа на клан Узумаки в серці Тобірами жила і процвітала.
Наступної години Сенджу Тобірама присвятив знищенню делегації Узумаки. Моральному, зрозуміло. Юя вперше зрозумів, наскільки багатий словниковий запас його наставника.
В результаті Тобірама заявив, що основні сили Конохі спрямовані до кордонів країни Огня і Країна Моління для стримування останньої, але для вас, краю Водовороту...
— Я готовий зробити виняток. Як щодо того, щоб розмістити в країні Водоворотів половину армії Конохи для вашого захисту?
Посланець Узумаки збліднув.
Відразу половина? Та твої наміри ясні як день! Я ж не ідіот!
Врешті-решт, він боязко пролежав, чи можна прислати менше, ну, тисячі півтори-дві шінобі...
Обличчя Сенджу Тобірами миттєво скам'яніло.
Юя казав йому, що Клан Узумакі потрапив у класичну пастку: вони боялися, ніби Коноха не пришле допомогу, але ще більше боялись, коли вона запустила її надто багато. Тобірама тоді не повірив, але тепер...
Це була чиста правда.
« Ти у своєму розумі? - Я хотів йому кричати. - Твою країну ось-ось зітруть з лиця землі, а ти зі мною в політичні ігри? З головою все гаразд?»
Юя ж вважав, що будь - яка нація, якщо матиме хоч найменший шанс, буде чіплятися до останнього. Ну, крім деяких острівних держав з його колишнього життя, але ті були просто помилкою природи. У країні Водоворотів все ще мріяла зберегти суверенітет.
План прямого військового контролю провалився. Залишалося тільки одне...
Сенджу Тобірама глибоко зітхнув, а потім кивнув в сторону Юя.
— Він мій особистий помічник і уповноважений представник. Всі запитання вирішіть з ним.
З цими словами він розгорнувся і пішов, більше не згадуючи про відправку військ.
Посланець Узумаки застиг у розпачі. "Я ж не просив так багато, але хоч когось дайте!"
Юя весело помахав йому рукою.
- Не хочете наших солдатів? От і чудово! Нам теж не посміхається, щоб шінобі Конохи гинули за вас. Давайте так: ось вам список. Оскільки вже це допомога, так і бути... Зроблю знижку в десять відсотків.
Обличчя посланця витягнули. Хто сказав, що не хочемо? Просто не в таких кількостях...
Але, згадавши крижаний погляд Тобірами, він здригнувся і вирішив спочатку поглянути на список « гуманітарної допомоги».
І краще б він цього не робив. Не пробігши рядами, він опритомнів.
- Вибухові печатки, спорядження шинобі... це добре, але ви що, і транспортні кораблі продаєте?
Що ж визначає вихід між морськими битвами?
Розмір корабля!
Мій корабель більший - я йду на таран, і від твого судоми залишаються одні щіпки. Як ти збираєшся зі мною воювати? А Земля Водоворотів оточена морем! Якщо флот вторгнення Деревні Скритого Тумана ще в морі, тиск на основні острови ослабне.
— Все, що є в списку доступне до замовлення, - кивнув Юя. — Але це не безкоштовно. Доведеться платити.
Посланець зковтнув і перевів погляд на ціну транспортного корабля в кінці списку. Серце ухопило в п'яти.
Дев’ятизначна кількість похорону забрала всі його надії.
Правда, ціна не здавалася завищеною. Цей транспортний транспорт був у чотири рази більшим від звичайного вантажного судна. Така ціна була більш ніж справедливою.
Ось тільки країна Водоворотів не могла собі цього дозволити.
Після довгих підрахунків вісник зміг лише зі сльозами на очах зібрати десятки комплектів їжі, одягу та інших спорядження. Тільки вибухових печаток і нінґу він замовив більше. Якщо на суші їх ще можна було зібрати після бою, то в морі...
Хм... А водолази, що збирають спорядження шини з морського дна - це чудова бізнес-ідея.
Юя подивився на підсумкову заявку, потім підняв очі на вісника і загадково посміхнувся.
- Може, все-таки візьмете транспортний корабель? Він дуже великий... І хоч я показав, що він для перевезення вантажу ... що саме ви будете на ньому перевозити, я, звичайно, перевіряти не стану.
Тільки повний ідіот буде використовувати такий корабель виключно для перевезення зерна. Юя не став прямо називати його військовим кораблем, перейнявши тактику однієї країни з попереднього життя. Ви не дивитесь, що це "риболовий корабель". У нього є тонна й калібр зброї на борту - це десятий. Сказано: риболовля є рибальською! Ми навіть не в військовій структурі зстоїмо.
Те ж саме і тут. Юя продає транспортник для перевезення провізії. А що покупець на нього занурить — це вже не його турбота, так?
- У країни Водоворотів немає таких грошей... — Сумно посміхнувся посланець.
За словами Павла, бідність обмежувала його уяву. Два роки вони збирали пішохідні кораблі через воду і не назбирали навіть половини вартості одного з них.
По правді кажучи, цей корабель Юя спочатку купив у Деревні Тумана, а потім вдосконалив. Він любив технологію, яка могла б посилити військову силу і негайно відправляти її до свого дослідницького інституту. Однак Туман міг будувати більші кораблі, але раніше цього не було достатньо. Але тепер, коли обсяги торгівлі з Конохою виросли, вони також задумалися про будівництво великих суден.
Спочатку, звичайно, для транспортування. А що буде потім...
Юя облизнув губи і посміхнувся посмішкою Мефістофеля.
- Можна... у борг, знаєте. Отримайте все відразу, а розплатіться потім.
Посланець завмер. А потім застиг на місці, як гром уражений.
...
Ввечері Юя з задоволеним видом повернувся в резиденцію Узумаки Міто.
Сенджу Тобірама, що було рідкістю, теж був там. Однак, це було передбачувано. Юя навіть знав, яким буде його перше запитання.
- Скільки вони нам потрібні? — Подвоїли питання.
— Я так і знав, що ви, наставнике, спочатку запитаєте про це, — розсміявся Юя.
Він похитав головою. Лише подумайте, великий другий Хокаґе сам Сенджу Тобірама по вуха зв'язок у фінансових справах.
М-да, справи...
— Так скільки? — Тобірама небезпечно сягнув.
Цей хлопець з кожним днем ставав дедалі нестерпнішим.
Юя посміхнувся і показав два пальці — знак перемоги.
— Два мільярди ры.
Очі Тобірами ледве не вилізли з орбіт.
- Що? Два мільярди? Ти впевнений, що вони зможуть це повернути?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt