Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 35. Цих паразитів потрібно прибрати до рук.

0% of chapter read

Сенджу Тобірама залишив офіс і зійшов на дах однієї з бешт-близнюків, що височіли в самому серці Конохи. Десять поверхів - ідея Юя, його задум — створити новий символ села.

Висота, сміхотворна для світу, з якого прийшов Ю, але тут у Конохі - це справжній хмарочос, гордий орієнтир нової епохи.

Усередині цих валів стояла робота, де розмістилися представники всіх ключових кланів. За те, що Конохі заробляла справедливу плату, вона стала основою влади у керуванні селами.

Тепер Тобірама бачив у вікнах лише ті, що спливають туди-сюди ділові силуети.

Він окинув поглядом розтягнуту внизу село, і його на мить охопило дивне заціпеніння. Він і так виправляв усі важливі рішення Ю. І торік він вже повертався. Він був живим свідком всіх змін.

Але тепер Коноха з висоти пташиного польоту видавалась зовсім іншою.

Лише за два роки вулиці, які колись були на вулицях, поступилися місцем гладким кам’яним плитам. Говорили, Юя затінює щось під назвою "цементні дороги". Тобірама не вів і не збирався, нехай собі возиться.

Він же... Він просто подивиться, як змінилася його село.

Його погляд ковзнув по головній вулиці, де навіть вдень бурило життя. До нього доходили чутки, що навіть Кірігакур і Сунаґакуре відкрили тут свої крамниці, хоча вони й не мали жодних відомостей. В інших місцевостях панувала тиша, але тільки тому, що простий люд був на роботі. З наближенням сутінка і аж до ночі, як казали, житлові квартали оживали галасливими веселощами.

До речі, Юя без кінця скаржився на нестачу рук, але, дивлячись на це ... Про яку нестатку можна було говорити? Держави процвітали.

Тобірама був задоволений. Він переклав погляд далі.

А, ігорний будинок... Якась жорстка ностальгія. Брат часто заглядав у такі місця...

Стоп.

Що це?

З яких це пір у гральні будинки пускають дітей?

І цей силует... до болю знайомий.

Ті, що стояли за його спиною Сарутобі Хірузен і Учиха Каґамі відчули, як повітря навколо Другого Хокаге просяк від раптово спалахнула жахлива лють.

Вони переглянулися і лише потиснули плечима. Врешті-решт, вони не думали, що Тобімасеней здатний на нерозсудливість.

Того дня син Сенґ Цунаде, принцеса Сенджу та Божі онуки Шінобі, рознеслися над цілою Конохою.

***

— Хрюсь!

Двері кабінету Хокаґе відчинилися від потужного пінка.

Юя, завалений горами сувоїв з боковими столами, лише підібрав брову. Він відразу зрозумів, хто ще в селі наважиться на таку зухвалість. Оскільки це дядько-наставник, значить, все в порядку.

— Юя! — Тобірама не міг стримати гніву. — Я викину з села всіх цих власників ігорних будинків!

- Що? — Юя відірвався від паперів. - Дядьку, ви в своєму розумі! Ви хоч уявляєте, скільки ми на цьому втратимо?

Тобірама насупився:

- Про що ти?

Юя порався у стосі документів на своєму столі, вивихавши один аркуш і простягнув Тобіраме.

— Це податки і плата за патенти від гральних будинків минулого місяця.

Все було просто. Юя скасував побори і « виплату за дах», замінивши їх офіційним платежом у п'ятнадцять відсотків з оберта. Він дозволив їм працювати в відкриту, повісити вивіски і вийти з тіні. В обмін на залізо — жодні позики чи лихварство. Якщо гравець на колінах проситиме позичати йому гроші, а власник грального будинку погодиться з ним, то він буде змушений постійно конфісковувати майно, вигнати його з села і повністю забити. Комплексна послуга, так би мовити.

Власники закладів, зваживши всі за і проти, погодилися. І тепер кожен місяць, дивлячись на свій дохід у десятки мільйонів рій, вони не могли стримати щасливої помості.

Юя теж хотів посміхнутися. Невже ці ідіоти не розуміють, що свиню, перш ніж зарізати, треба як слід відгодувати? Він чудово знав цих людей. За його даними, три гральних будинки вже таємно організували підставні контори. Схема була проста: вони відкрили на обличчях лавочки, які торгують безробітніми кульками з павловні. Одна з таких кульок в гральному домі могла конвертувати на сто тисяч рей. Немає грошей? Не біда, бери в борг, повернеш наступного місяця, навіть без процентів.

Завуалована форма кредиту.

Звичайно, Юя передбачив подібне. В його попередньому житті в мережі провертали схеми куди вишуканіше. Там змушували звичайних людей перекладати гроші по ланцюгу, і в результаті сліди призвели лише до тих же бідолах-козів відпущення.

В законі, який він протягнув, чорний по білому було написано: « Всі форми відкладених грошових розрахунків та кредитів заборонені ». Ці два слова - "люби форм" -- були справжнім скарбом. Вони дозволяли притиснути до ніг кожного, хто передав гроші іншій людині навіть за секунду. Це формулювання перекручувало їм кисень.

На щастя, тепер у простих мешканців Конохи проживали гроші і Юя перекрив усі лазівки для використання цивільних як посередників. Інакше ці торговці, не моргнувши оком, відтягнули б на дно сотні невинних людей.

Чи цей закон був безчесним? Безумовно. Але сумління Юя було чистим. Усі власники будинків заслужили петлі.

Однак... зараз вони були ще недостатньо жирними. Я ще трохи зачекаю.

Вислухавши план Юя, Тобірама на мить замовк і потім відрізав:

— Але не можна пускати дітей у такі місця!

Юя завмер, а потім до нього дійшло.

— Цунаде?

Тобірама на мить поспішав, а потім вибухнув з новою силою:

— А ця паршивка ще клялася, що пішла туди вперше!

- Спокійно, дядьку, заспокойтеся! — Юя поспішив його утихомирити. - Вона там не вперше, але я приставив до неї людей для охорони!

- Ось як! — взревил Тобірама. - І ти не зупинив її?

— Дядя, я намагався! — Зголосився Юя, готовий битися головою об стіл. — Але вона все одно туди рвиться!

- І ти просто дозволив їй? Я довірив її тобі, а ти ось як за нею доглядаєш?

Добре, моя вина! — здався Юя. — Завтра же всіх заарештуємо!

Тобірама задоволено хмикнув:

— Ось це інша розмова.

Було очевидно, що коли він побачив у звітах в’язницю нулів, то і сам повністю втратив голову. Сотні мільйонів ре готівкою! Коли Коноха з самого початку бачила такі гроші? Навіть коли Юя обчистила їх, то мала на увазі золоті злитки замість живих грошей.

Ці виродки посміли викачати з Конохи стільки?

Їх треба прибрати до рук! Негайно!

Юя подумки зітхнув. Він хотів ще трохи відгодувати цих кабанів, але що вдіяти. Не можна винуватити Тобіраму — вид кількох сотень мільйонів шибениці може розплутати будь-кого.

Юя розумів, що різати курку з золотими яйцями — це одноразова справа. Після такого нальоту жоден власник ігорного будинку більше не буде в Конохі.

Шанс буде тільки один.

Завтра прийде час відвідати Клану Учиха.

Заодно... Потрібно залагодити і деякі інші справи.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter