Клан Узумаки заснував своє приховане село в країні Водоворотів.
Як колись помітив Юя, будь - який клан з радістю вхопився б за можливість заснувати власне поселення в невеликій країні. Але Узумакі мав те, чого не мали інші: зв’язок між ними та першим Гокаґе Конохі. Це означало, що Коноха просто мусить прийти на допомогу.
Ось тільки перший Хокаґе покинув цей світ.
Але зараз все було інакше. Зовнішній Хокаґе Конохі — Сенджу Тобірама, молодший брат Гашірами. А оскільки влада більше не зять їх, у головах клана Узумакі зашекли тривожні думки.
Чи цей Сенджу Тобірама надійний? Що, якщо він не прийде на допомогу, коли на них атакуватимуть?
Коноха відповіла на агресію Деревні Скритого Хлака, але про Сенджу Гаширама не було ні слуху ні духу. Це могло означати лише одне: навіть якщо Бог Шінобі не помер, його стан був критичним. При будь-якому тверезому розрахунку геополітичної ситуації його слід вважати мертвим.
Така розкладна ситуація раптово ставала вкрай хитким. Особливо після недавнього конфлікту між Конохою і Деревнею Скритого Тумана...
У країні Водоворотів було кілька сотень морських миль на схід від узбережжя країни Огня. Ситуація дуже корисна: з усіх боків море, а на заході — могутній старший брат в особі Конохи.
Але все це мало сенс лише за однієї умови: якщо Коноха щиро готова їх захищати.
Вислухавши пані Міто, Юя занурився в мовчання.
Вона і сама розуміла, як негарно поводиться її клан. Узумакі Міто не сумнівалася, що Юя чудово бачить справжні мотиви, які стоять за їх прохання про її повернення. Але вона, зрештою, була частиною цього клана. Тепер, коли Хашіри не стало, вона відчувала, що повинна щось зробити для своєї сім'ї - і за покликом серця, та згідно з віттям боргу.
Не варто забувати, що її шлюб з Сенджу Гашірема від самого початку був лише взаємовигідною угодою.
Юя мовчав.
Він обмірковував, чи варто відпускати дружину свого вчителя додому. Без сумніву, в іншій історії Взумаки Міто була у Конохі з однієї причини - через запечатаний нею Дев'ятихвостого. Коноха, атакована трьома великими країнами, ніколи б не дозволила своєму джинчурікі розгулювати де заманеться і вже точно не відпустила її до пологового будинку.
Але зараз все було інакше. На Коноху не нападали з усіх боків країни Молнії, Землі та Води. За цих умов клан Узумакі висунув привід, який звучав як знущання: вони, мовляв, хвилюються за безпеку Міто і хочуть забрати її до себе.
Це що ж виходить, клан Узумакі вважає себе сильнішим за Конохі? Там, де не впорається захист цілої села, вони раптом зможуть її захистити? Краще б просто сказали, що сім'я сумувала і просить її приїхати в гості.
Юя не міг знайти слів.
Ця причина була настільки безглуздою, що нагадувала примхливу дитину. Того самого, що віддав тобі свою улюблену іграшку, щоб ти його захищав, а тепер, коли твій захист йому, можливо, більше не знадобиться, безсоромно вимагає іграшки назад. Особливо коли ця іграшка, завдяки чиємусь дарові, раптом знайшла неймовірну силу.
Для клана Узумаки їх Міто завжди була лише інструментом. І шлюб з Сенджу Гаширамою, і ярочна підтримка її встановлення джинчуріки Дев'ятихвостого - все це робилося виключно заради користі.
Хто-небудь хоч раз подумав про неї самій?
Юя зітхнув і підняв голову, подивившись в обличчя вдови свого вчителя. Її око вдивлялося у тонкі зморшки.
— Пані Міто... Ви погано спите останнім часом?
Вона була вже немолода, але при житті Сенджу Хаширам її обличчя завжди сяяло, кожен день вона була сліпучо красива. А тепер на її лобі і у очей промучила тінь втоми...
Очі Міто зволожилися. Дивлячись на хлопця, вона тихо прошепотіла:
— Юя... Я... я добре відпочиваю, милий.
Він міг тільки знову мовчати. Самотня жінка у величезному порожньому будинку. А її сім'я бачить в ній лише вигоду, не турбуючись про те, чого вона сама хоче...
Юя скручив губи і подивився прямо на неї.
- А чого хочете ви, пані Міто?
Вона здригнулася від несподіванки.
- Що?
— Все саме так, як думає ваш клан - з кривою висміяв Юя. — Війна, яку так називають, була лише фарсом. Земля збиралась із країною Води, а Країна Ветра не хотіла нас атакувати. Коноха вже в жалюгідному становищі. У такій ситуації ваша участь у війні зовсім не обов'язково. Тому... Вирішіть самі. Якщо ви хочете повернутися, то їдьте додому і проведіть своїх рідних. Не хочете - і я поставлю цих ваших Узумаки прибрати висихи.
Він дуже посміхнувся їй.
— Якщо хтось думає, що вчителі більше не мають роботи, то його дружину можна ображати. Я зроблю це з гіркотою.
Юя говорив абсолютно серйозно. Він і не думав жартувати.
Для Сенджу Гашірами, Бога Шінобі, підібрати на узмор’ї хлопця, який помирав від голоду і міг дати йому дах над головою та поїсти. Але для самого Юя це був борг, який він з готовністю заплатив навіть ціною власного життя.
Ось тільки що міг він дати такій людині, як Сенджу Гаширама? Допомагати йому за допомогою своїх можливостей обигравати гральні доми? Все це було лише розвагою, а не необхідністю.
Те, чого Хашіра хотів по-справжньому - це світ у всьому світі і процвітання Конохі.
На жаль, ні того, ані іншого Юя не міг дати. Принаймні, зараз.
Конохе потрібен був час, щоб зміцнитися. А світ у всьому світі... Ха-ха, як же. Не минуло й року з смерті Гашірами, як ці стерв’ятники вже не могли дочекатися своєї години.
Єдине, що було в його силах - це подбати про пані Міто. Хоча, враховуючи її статус джинчурікі Дев'ятихвостого, реальна небезпека їй не загрожувала. Тоді все, що він міг їй дати - це захистити її від впливу і тиску.
Клан Узумакі хоче, щоб вона повернулася? Якщо пані Міто згодна, вона поїде. Якщо ні - нехай хоч усім кланом з'являться, він особисто вирве їх за браму.
Міто дивилася на Півдня і тепло, з вдячністю посміхалася. Нехай він і був ще слабкий, але його слова, його обіцянка зігріли її серце.
І все ж... Вона похитала головою.
— Я не вернусь. Я дружина Сенджу Хаширама і джинчурікі Дев'ятихвостого Конохи. Я знаю свій обов'язок і не покину село.
— Я ж сказав, що не мушу змушувати себе, — лагідно заперечив Юя. — Коноха вже практично перемогла цю війну, це лише питання часу. Саме тому ваша присутність тут не є життєво необхідним. Якщо ви захочете виїхати, я особисто умовлю дядька Тобіраму відпустити вас.
На обличчі Міто відображувалося сумніви.
Боячись, що вона знову порушить власні бажання, Юя випалив:
- Ось що! Ви можете поїхати всього на місяць! Якщо щось трапиться - через місяць повернетеся. Не можуть ж ці безмозкі гойдалки з Облака прорвати нашу оборону за якийсь місяць.
Обличчя Міто тремтіло. Вона вагалася, а потім, наче осінила, запропонувала:
- А якщо... Хіба не так? Юя, ти міг би... Вислати за декількома людьми з клану Узумаки, щоб вони приїхали сюди до Коноху.
І побачивши його здивування, пояснила:
— Насправді, я хочу бачити лише пару людей. Більшість моїх солоновців... Чесно кажучи, бачити їх немає бажання.
Юя плескнув у долоні.
Звісно! Це ніщо! Дайте мені три дні. Через три дні ви побачите тих, кого хочете бачити!
З цими словами він схопився на ноги і вибіг з кімнати.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt