Посланець взяв сувій і обережно розгорнув його. Перший пункт: Від часу підписання договору Коноха і Дерівня Тумана взаємно відкривають свої порти та прибережні зони, повністю відміняючи торгові митки на вози один одного.
Другий пункт вимагав Коноху щороку закупляти у Тумана принаймні три тисячі кілограмів свіжого вилову.
Третій гарантував, що в разі закупки Дерівней Тумана неопрацьованою сталі, кунаїв, сюретинів та інших спорядження ніндзя Коноха об'язується продавати їх за внутрішні ціни без будь-яких оцінок. Однак, транспортні витрати лягали на плечі Тумана.
Четвертий...
П'ятий...
Шостий...
Посланець пробіг очима по всьому списку і завмер. Жодній з двадцяти шести статей не було жодної згадки про виведення військ Тумана або, тим більше, підтримку Конохі у цій війні.
Весь документ був присвячений одному - торгівлі.
Але найбільше вражає те, що більшість умов були цілком вигідними Деревні Тумана. Подумайте хоча б про перший пункт — скасування митниці. Золота жила! Конохі майже не має торговельних суден, які прямують до країни Води.
Посланець поспішав. Що це за угода?
Він з недовірою подивився на Юя. Той лише м'яко усміхнувся.
- Це наша щирість. Вважаю, ви бачите на які серйозні поступки ми йдемо.
Посланець мовчав. "Вступки" - занадто слабке слово. Ці умови були не зовсім такими, як щедрість.
« До речі, — додав Юя, - країна Води відома своїм судноплавством. У вас багато великих торгових кораблів, а Конохі вони якраз потрібні. Про ціну, звичайно ж, ви не маєте права робити рішення. Просто передайте це вашому Мізуказі.
Посланець просто розгубився.
— І ще одне, — продовжує Юя з тією ж посмішкою. — Коноха могла б побудувати на території країни Води сталевий завод. Ваші землі багаті рудою. Нам буде достатньо лише однієї десятої від обсягу виробництва заводу протягом перших трьох років. Ця новина теж, будьте ласкаві донесіть до вашого пана Мізукаґе.
Посланець продовжував кивати обшарпано.
Навіть коли його проводили з намету, в голові вісника Деревні Тумана стояв гул.
Ви що, благодійністю вирішили зайнятися? Чому така велика щедрість?
Учиха Каґамі, провівши делегацію, повернувся в шатер. Юя вже відмінив реінкарнацію і стояв нахмурившись.
— Я розумію твою ідею, — почав Каґамі, - заплатити певну ціну, щоб Коноха пережила цю важку годину. Але чи не забагато ми віддаємо Туману?
Юя здивувався брови.
- Чому ти так вирішив?
— Я думаю, чи всі точки цього договору цілком вигідні тільки їм?
Юя посміхнувся.
— Ось і прекрасно. Якщо так вважаєш ти, значить і Мізукаґе подумає те ж саме.
Кагами розгубився. Щось у цих словах було неправильно.
Юя не вдавався у подробиці. Він лише сказав:
— Я не став би бездумно розкидатися ресурсами Конохи. Якщо сьогодні я пропоную Туману стільки, значить, я впевнений, що в майбутньому поверну все з ліхвою.
Для ніндзя цього світу, які не знали навіть самого визначення економіки і протягом свого століття вирішували проблеми силою, кожна пропозиція Юя була подарунком для Деревні Тумана.
Але вони забули про одну приховану умову.
Як тільки договір стане чинним, купці Конохі отримають таке саме звільнення від податків.
І хоча Юя постійно казав, що Коноха зараз - лише маленьке село, все пізнається в порівнянні. Інші чотири великі села ніндзя поступалися навіть теперішнім Конохом. У минулому житті Юя бачив, як в одній країні захмарне рибальське селище всього за кілька десятиліть перетворилося на міжнародний мегаполіс. І це у світі, позбавленому надприродних сил.
Тут, за допомогою ніндзя, Юя був упевнений, що йому не знадобиться і 10 років, щоб Коноха зробила величезний ривок у розвитку.
Ви всі думаєте, що це дари для Тумана? Вибачте, але насправді це подарунок для нас.
Що ж, для початку влаштуємо Туману невеликий шок товарної інтервенції.
***
Як і думав Юя, вершина Деревні Тумана навіть не запідозрила підвоє.
Уважно дослідивши кожен пункт, другий Мізукаґе Генгецу дійшов єдиного висновку: цей учень Гашірами Сенджу просто намагається виграти час, відірвати країну Води від союзу зі Країнами Молнію.
« Рівно» — зневажливо хмикнув Мізукаґе. « Невже він серйозно думає, що я прийму ці умови? Це смішно.
Генгецу скликав голів головних кланів Тумана. Він твердо заявив, що не має наміру нічого підписувати і збирається битися з Конохою до останнього, щоб дати Сенджу Тобірамі як слід скуштувати його техніки « Парового Демона».
Однак розділи противились.
Їх мало турбували долі простих людей, але якщо цей договір заступиться на силу, їхні сім'ї отримають велику вигоду. Лише обіцяні три тисячі кілограмів риби на рік — понад мільйон літрів чистого прибутку! І це лише один пункт з двадцяти шести!
Ти, звичайно, другий Мізукаґе, але не можеш вирішувати все одно. Це питання вимагає голосування. І в кращому випадку, з поваги до твого титулу, твій голос буде зарахований за півтора.
Обличчя Генгецу було спотворене люттю.
Та що ці торгаші розуміють! Це трюк Конохі! Їх тактичний хід, щоб ми не вступили у війну!
Розлючений, другий Мізукаґе покликав старійшину з клану Мінезики, якому найбільше довіряв.
Однак старійшина реалістично дивився на справи. Він поставив Генгецу кілька простих запитань:
— Якщо Село Тумана вступить у війну, то чи зможемо ми знищити Коноху, навіть перемігши? Чи будуть великі наші втрати? І яка ж ціль?
— Якщо Туман, Камінь і Облако вдарять разом, ми виграємо, — відповів Мізукаґе. - Але ціна буде висока, ми втратимо багато шінобі. Звичайно, що знищити Коноху не вийде. Як тільки застигне смаженим, на допомогу прийдуть інші клани країни Огня, які не входять до складу села. А наша мета... Звичайно, наша мета — вивільнити з цієї війни користь.
І тут Другого Мізукаґе осеніло.
Саме так! Навіщо я взагалі йду на війну? Щоб отримати вигоду!
А тепер Коноха сама вигідна на блюдечку. І для цього не потрібно ризикувати життям своїх людей на полі бою. Можна просто сидіти вдома і рахувати гроші. Хіба це не краще, ніж проливати кров і, можливо, в кінцевому підсумку опинитися простими найманцями на службі у Деревні Облака та Камня?
Так, Облако пообіцяв, що у випадку перемоги леви дістанеться Туману.
Але це означає, що ціна дуже висока. Невже хоч хтось у здоровому розумі повірить цим безмозким качкам з Облака? Вони ж навіть дупка не дали! А Коноха... Зверніть увагу на щедрість, яку вони виявляють!
Зрозумівши це, другий Мізукаґе негайно відправив гонців у Коноху для підписання договору.
Літо, сімнадцятий рік ери Конохи. Село Скритого Тумана, яка пообіцяла отримати військову підтримку Деревні Схованого Облака, попрямувала до Коноху делегації на розгляд угоди про взаємне відкриття ринків.
Звичайно, Туман не збирався робити підлості за допомогою торгових пактів однією рукою.
Східний фланг Конохі був у безпеці.
Сенджу Тобірама був задоволений, але водночас стривожений. Хоча Юя запевнив його, що Конохе — це добрий договір, тобірама не бачив жодної користі.
Однак він вирішив, що варто виявити до хлопця більше довір’я.
Врешті-решт, якщо щось піде не так, завжди можна відправити його на пошуки золотих копалень. Один-єдиний рудник - це кілька десятків тонн золота. Така сума покриє будь - які збитки.
З цією думкою Тобірама знову повеселився. Хоч би скільки Коноха давала на папері, все ж таки Юя тримав Дерівню Туман від війни.
Але Юя міг лише вдихнути подих. Він не брехав. Зачекайте три роки, і ви самі побачите, скільки користі принесе цей договір.
І все б нічого, але ні Юя, ані Тбірама ніяк не могли передбачити того, що сталося далі...
Село Сукритого Песка, побачивши, який договір уклали Туман і Коноха, не змогла залишитися осторонь. До Коноху прибув їхній посланець з єдиною метою:
— А давайте запустимо точно такий же договір, як і з Туманом?
Юя отруїв.
« Надо, — пронісся він у голові, а в цій грі є ще інші майстри».
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt