Коли Су Бей і Сюй Ян дійшли до стоянки, дівчина побачила знайомий автомобіль. Наступного разу Лінь Шаочі вийшов з неї.
— Брат Линь? Чому... — Чому ти тут?
Перед тим як Су Бей закінчила фразу, Лінь Шаочі сказав:
- Сяо Бей, ти сьогодні збираєшся додому?
— Ага, — кивнула вона. Якби не дурень Сюй, вона вже була б вдома.
— Садись, я відвезу тебе.
Перед тим як Су Бей відповіла, Сюй Ян вийшов вперед. Він поплескав себе по грудях і впевнено сказав:
— Брат Линь, все в порядке. Ти ж зайнятий? Оскільки я тут, я візьму на себе відповідальність успішно доставити Сіо Бей назад у Цзін'юань.
Лінь Шаочі глянув на Суй Ян Яна. Намагаючись приховати холод, він повернувся до Су Бей і чекав її відповіді.
Дівчина не помітила емоцій, які підростають в очах Лінь Шаочі. Вона глянула на неоніво-зелений суперкар Сюй Ян і відразу ж без коливань сіла в машину Лінь Шаночі.
— Брате Линь, я потурбую тебя.
« Все гаразд, — каже Лінь Шаочі. — Я намагався стримати свою посмішку і закрив за Су Бей двері.
З вікна машини Су Бей дала Сюй Ян Яну картку на їжу.
- Сюй Ян, ти хочеш повечеряти в кафетерії? Ось, я позичу тобі свою для порятунку від голоду.
Сюй Ян, тримаючи в руках картку, здивувався на машині. Він поняття не мав, що Су Бей кинула його, тому що його автомобіль був огидно кричачим для людських очей.
« Брате Лінь, на щастя, ти опинився поряд з Су Бей. Без Лінь Шаочі їй довелося б їхати в машині Сюй Ян Яна. Відвертий стиль був ледь винесеним, але проблема полягала в водійських навичках Сюн Ян Яна, які були навіть гірше, ніж його естетичний смак.
Су Бей була в захваті, думаючи, що їй пощастило зустрітися з Лінею Шаочі сьогодні. Але вона не знала, що машина Лінь Шаочі стояла біля двох годин.
Так зване "спадіння" було не чим іншим, як передвизначенням одного чоловіка.
- Між іншим, брат Лінь, ти сьогодні проїжджав по роботі поблизу? — запитала дівчина. Це був не перший раз, коли вона їхала з Лінь Шаочі. Час від часу вона зустрічала його біля школи або на вулиці. Він говорив, що був поруч у справах, а потім майже кожен раз підвозив її. З часом Су Бей звикла до цього.
— Нет.
— А?
Раптове заперечення співрозмовника застала Су Бей зненацька. Якщо він тут не по роботі, то для чого?
Я приїхав за тобою, відповівши на запитання дівчини, Лінь Шаочі ще більше її змучив. - Тому що я хотів забрати тебе.
Не тільки зараз, але й кожен раз раніше.
Протягом останніх чотирьох років Лінь Шаочі постійно нагадував собі, що́ йому слід робити і чого не можна. Йому знадобилося чотири роки, щоб навчитися взаємодіяти з Су Бей як звичайний « старший брат ». Але всі ці зусилля миттєво розсипалися, коли він побачив, як вона йде пліч-о-пліч з кимось іншим.
Лінь Шаочі знав, що зараз він імпульсний, і також знав що такі слова тільки заплутають Сіу Бей. Якщо він продовжить відкрито говорити, то може навіть налякати її. Але якщо б емоції було так легко контролювати, то йому не довелося б ходити до психолога протягом чотирьох років.
Су Бей збиралася запитати Лінь Шаочі, чому він приїхав за нею, але той був швидше:
- Ми пройдемо повз Децзінджі. Хочеш зайти?
Су Бей не мала уявлення про запеклу битву між розумом і почуттями, що відбувалися в душі Лінн Шаочі у цей момент. Почувши слово "Децзинджі", її очі миттєво забили. Це була її улюблена кондитерська.
— Да!
я піду і куплю.
Через деякий час він приніс коробку з пиріжками і простягнув дівчині. Це були її улюблені десерти, які вона замовляла з разу в раз.
- Дякую, брате Лінь.
— Будь ласка, - після маленької паузи Лінь Шаочі раптово сказав: « Сяо Бей, чому ти не запитала мене, що я тобі казав?
Лінь Шаочі відчував, що він, мабуть, збожеволів. Інакше навіщо він питав щось подібне після того, як тема змінилася?
За збігом, мобільний телефон Су Бей раптово задзвонив і перервав їхню розмову. Дворець зателефонував запитати: « Коли дівчина повернеться додому.
— Я в машине брата Линь. Ми скоро будемо вдома... Так, пізніше, — Су Бей повісила трубку і повернулася до співрозмовника: « Брате Лінь, що ти щойно говорив?
— Нічого. Не їси занадто багато солодкого.
— Ладно.
***
Того вечора Лінь Шаочі знову відвідав клініку Ван - Ченя.
Після довгого аналізу погляду на свого друга Ван Чен нарешті запропонував:
- Знаєш, що... давай не будемо сьогодні взаємодіяти як психолог і пацієнт. Натомість ми будемо спілкуватися як друзі.
— Ты... — Ван Чень вагався, але все ж сказав: "Тобі досі подобається та дівчинка?
Як професійний психолог Ван Чен знав, що йому не слід безпосередньо торкатися таких делікатних тем, але він нічого з цим не міг вдіяти. Він дійсно не міг винести такий болючий і сумний погляд приятеля. Якби консультації допомагали Лінь Шаочі, все було б по-іншому, але, на жаль, це не мало сенсу.
— Ні, — похитав Лінь Шаочі головою.
- Що...
« Це набагато сильніше почуття, — каже Лінь Шаочі. — Хоча він усміхнувся, все ж поділився найглибшими почуттями зі свого серця.
Почувши його, Ван Чен поспішав і таємно подумав: « Зуміє! »
Він знав, що його психологічна консультація працює лише поверхово. Насправді з часом почуття Ліні Шаочі ставали дедалі сильнішими.
- Як твій психолог, я не повинен цього говорити... « Зрештою Лінь Шаочі прийшов до нього, щоб позбутися неналежних емоцій. - Але як друг, думаю я можу нагадати вам один момент: дівчина, яка тобі не байдужа, тепер вже доросла. Так що, якщо хочеш її переслідувати - вперед.
https://literna.net/uk/books/141-vsya-moya-sim-ya-zlodii-zaversheno