Коли пан Цінь повернувся додому, він побачив, що діти стоять на стрем'янці і розвішують гірлянду з червоних ліхтарів на вікнах.
— Сяобао, підтягни ще трохи на свою сторону.
— Ось так?
— Перебір. Тепер трохи назад.
***
При вигляді небезпечного положення близнюків, пан Цінь залякало в скрині, а зіниці звузилися. Він негайно підійшов і поставив Су Бей на підлогу.
- Чому ти так високо залізла? Хіба ти не знаєш, що це небезпечно? Що мені робити, якщо ти впадеш? - Відчитав її пан Цінь. Потім він повернувся до сина, і це теж стосується тебе. Швидко спускайся.
— Ми не впадемо... — Вона відповіла.
— І це не так вже й високо, — додав Су Сяобао.
Після цих слів у пана Цінь потемніло в очах. Зворушивши гнів, він зітхнув і промовив м'яким тоном:
- Що ви робите?
— Лише вішали новорічні прикраси, — пояснила Су Бей. Коли вони ходили за покупками в торговельний центр, багато магазинів продавали товари для Нового року. Коли Су Бей побачила багато гарних і святкових прикрас, вона не витримала й купила досить багато. У будь - якому разі до свята залишалося лише кілька днів. Можна було б вже сьогодні прикрасити будинок.
Г-н Цінь глянув на повішані іграшки, а потім на інші, які все ще були складені на столі. Його очі злегка близнули. Насправді це не так вже непогано.
— Нехай це роблять помічники, — наказав Цінь Шао.
— Нет. Це має сенс тільки в тому випадку, якщо ми самі прикрашаємо наш будинок. Якщо це зроблять інші, то не буде так емоційно.
Су Сяобао кивнув, погоджуючись з сестрою.
Коли Су Бей сказала, що це « дім» пан Цінь таємно посміхнувся. Коли він зіткнувся з наполегливістю своїх дітей, то знову пішов на компроміс. Знявши піджак, він простягнув його дочці і потім почав розстежувати манжети на сорочках.
- Де ще повісити?
- Тату, ти збираєшся допомогти нам? Тоді повісимо його на вікно, — у Су Бей миттєво загорілися очі в очікуванні.
— Ладно. Ви стоїте збоку.
***
Чоловік вішав прикраси, а Су Сяобао простягав їх знизу. Ефективність взаємодії батька і сина була набагато кращою, ніж у Су Бей, і досить скоро все її задумки були виконані.
— Є ще? — запитав Цинь Шао.
— Нет. Тату, ти напевно втомився. Ось вода, — Су Бей посміхнулася, побачивши, що їхній будинок виглядає таким святковим.
— Тату, — потягнула Су Бей батька за руку.
— Мм?
— Як наша сім’я проведе новорічну ніч?
Цінь Шао був захоплений зненацька. Новорічна ніч? Насправді він не вкладав ніякого плану. У минулому він був зайнятий різними справами в кінці року. Вночі 31 грудня він просто йшов додому до Цінь Цзінь Ґо на звичайну вечерю. Після цього він проводив час не по-іншому, ніж зазвичай: або розбирався з робочими документами, або читав якусь книгу. Але цього року все було по - іншому. З появою тут дітей, покинутий резиденцією, зрештою стало жвавим і теплим домом. Це був перший раз, коли пан Цінь дійсно подумав про Новий рік як про святковий день.
— Все гаразд, пан Цінь посміхнувся. Він підняв руки і поплескав близнюків по головах. - Будемо робити все, що захочете.
— Правда?
- Тоді давай разом зробимо пельмені!
— Добре, — відповів чоловік.
- Ще ми повинні дочекатися зворотного відліку.
Почувши, що Су Бей хоче сидіти допізна, Цінь Шао нахмурився. Зрештою він погодився, бо це був особливий день.
Насправді пан Цінь вже приготував близнюкам подарунок. Але тепер він не хотів розповідати їм про це. Він вирішив зробити їм сюрприз.
- Це ті подарунки, які ти купила? — Він запитав чоловіка, помітивши кілька святкових коробок.
— Ага. Це твій батько, цими словами Су Бей передала одну з них батькові.
Цінь Шао глянув на інші подарунки, які були невід’ємними від того, що було в його руці. Спочатку він хотів запитати, для кого вони приготовані. Але врешті-решт він стримав свою цікавість.
— Я піду и переодягнусь. Ви двоє, почекайте тут, давайте повечеряємо разом.
— Ладно.
***
Піднявшися нагору, пан Цінь вже збирався зайти в свою спальню, коли побачив мотузку маленьких червоних ліхтарів, що висіли на його дверній ручці. На ній навіть зав’язалися симпатична стрічка, очевидно, діло рук його дочки.
Г-н Цінь посміхнувся і подумав, що це виглядає святково.
***
Тієї ночі пан Цінь читав у своїй кімнаті, коли Су Бей раптово постукала в двері. Побачивши, що ручка дверей б'ється, пан Цінь посміхнувся і відклав книгу.
— Сяо Бэй?
Зазвичай, якщо кроки були настільки тихими, що їх було ледь чутно, то це була Сіо Бей. Якби це був Сяобао, він би йшов швидше і ступав менш витонченим, створюючи шум.
Су Бей обережно заглянула всередину.
- Тату, ти спиш?
— Нет, а ось тобі вже пора лягати.
— Угу, я повернуся відразу після цього, — забігла до кімнати Су Бей і поклала в руки батькові червону подарову коробку. — Це новий подарунок. Він лише для тебе.
— Я йду спати. Тату, на добраніч. — Су Бей швидко повернулася до своєї кімнати.
Спочатку Су Бей хотіла передати подарунок разом з Су Сяобао. Але, знаючи про подарунок брата, Су Бей відмовилась від цієї ідеї. Через це близнюки деякий час сперечалися:
— Хіба це не те саме? Чому тобі так не подобається подарунок, який я купив? - Він був приголомшений.
- Це не те ж саме. Той, який купила для тебе я добре виглядає. А той, що взяв ти, потворний, - висловила свою думку Су Бей.
Су Сяобао: «...»
Його очі занадто втомилися? Чому він думав, що вони майже не відрізняються?
***
Після того як дочка Цінь Шао пішла, відкрив подарунок: це був великий яскраво-червоний краватка.
У своєму житті пан Цінь ніколи не носив такого кричащого аксесуара.
https://literna.net/uk/books/141-vsya-moya-sim-ya-zlodii-zaversheno