Усмішка Флоко відразу стала гіркою.
Не кажучи вже про те, що Горсу перевершили!
- Тоді... Тоді я теж не піду, у мене тут справи є... — Сказав Флоко і, склавши руки за спину, залишив лабораторію Горси.
"Бам!"
Двері, які він щойно поставив, знову впала.
Горса, опустивши погляд на прилад і пробірку у своїх руках, повільно закрив очі. — Ц, голова болить.
Цілі « Сімфонії долі » були першими, хто відчув повернення Сола.
Але інші не мали такої здатності.
44 квітня 436 року Епохи, яка росте на Місяці.
Корі, несучи піднос, підійшла на верхній поверх вежі Очищення Душ. Раніше тут була лабораторія Сола, але після того як він залишив світ магів, Корі зайняв її.
Тепер Корі вже була магом четвертого рангу. І навіть зміна голови міста Рейн була без її участі.
Корі та Вежі Очищення Душ стали оазисом у цьому світі. Крім навчання і досліджень, тут нічого не було. Учні магів на континенті Статт пишалися тим, що могли вчитися у цій вежі.
Звичайно, це не означало, що Башта Очищення Душ була безпечним раєм. Ідучи по шляху мага, я стикалася з небезпеками та мутаціями - це була ціна за те, що ми мусили платити за невідомих.
Але тут, принаймні, маги могли спокійно займатися знаннями без відволікання на інше.
По дорозі всі з повагою вітали Корі, що її трохи дратувало. Зазвичай вона просто телепортувалася, але сьогодні вона несла речі.
Я не хотів телепортуватися.
Вона нарешті піднялася на самий верхній поверх, закрила двері і відразу ж відчула, як світ став тихішим.
Корі поставила піднос на лабораторний стіл і зняла з нього кришку.
На підносі був маслянистий торт.
І на ньому, що було смішно, було откнуто безліч дрібних свічок.
Корі запалила свічки.
- Бажання я загадаю за тебе.
Вона льоґонько дунула, і всі полум'я свічок раз погало.
Потім Корі витягла свічки.
Тепер звичайний масляний торт був весь в дірках, як бджолині стільники.
— Вже 123 роки, наступного разу я не витиму свічки, — з’явився ніж у руці Корі. Вона вже була збиралася відрізати шматок, але не змогла.
— Выглядит не надто апетитно. Гаразд, ми вважаємо, що день народження пройшов, — Корі кілька разів змахнула ножем, але врешті - решт поклала його.
- Це точно торт? Виглядає не дуже схоже.
Навпаки, він дав нам давно забутий знайомий голос.
Корі різко підняла голову і побачила чоловіка з чорною шовковою пов’язкою на очах, який, випереджаючи перед собою стіл, побачив дірявий масляний торт.
Вона стиснула губи, взяла ніж, відрізала шматок і поклала на тарілку й помістила йому.
— Ось, з днем народження.
(Кінець книги)