Але навіть якщо б це змусило її засміятися хоча б на мить, це було б вигідно Солу.
І Сол продовжив: - Це дійсно важко повірити. Зрештою, ти лише заціпенілий розум мертвого ока Бездні.
Скелет злегка дёрнувся, наче важко тримати внутрішнє хвилювання.
- Але я думаю, що ти, це уціліла свідомість, можливо, не до кінця знаєш себе. Тому інстинкт Бездні просить мене про допомогу.
« У тебе багата уява, — сказав він. — Голос Каміли був такий же холодний, але чутливий Сол вже вловив у ньому нотку роздратування.
Роздратування - це добре. Емоційні коливання означали, що вона його почула.
- Я зловив кілька якорі, що виникли у світі магів. Дивовижно, але коли вони заточені в одному просторі, то автоматично злилися у одне ціле і почали викладати ментальні хвилі, дуже схожі на твої. Ця свідомість передала мені повідомлення. Сказали, що не хоче встати і просив мене зупинити Камілу.
Він просив мене зупинити тебе, а не чари Камілла. Просто при передачі через свідомість і дух твоє ім'я було перетворено в найбільш зрозумілі для мене слово. Тому і вийшло "Камілла". Але ти не Каміла!
— Яка різниця, Камілла я чи свідомість Бездні? — Каміль здавалося, що те, чого Сол так зациклився на її особистості було смішно.
Але Солу не було смішно. - Є різниця. Це доводить, що якщо свідомість в цьому якорі - це якийсь фрагмент свідомості Бездні, то і свідомість з інших якорів, це теж осколк розуму Недне. Тобто, так звані якорі - це насправді частини трупа Бездні, швидше за все уламки її духовного тіла. А скелети, подібні до істот магів світу, — це лише зображення чарівників, які бачать ці уламки.
Соул вказав на пустельну землю під ногами. - Ця область - і є найбільшим шматком духовного тіла.
Він знову вказав на зоряне небо над головою. — А те, що я вважав зоряним небом - це і є труп Бездні!
Здавалося б, що зоряне небо — це лише залишки великого вибуху.
Коли Сола подумала про істоту шостого рангу, яка була майже всесвітом, вона почала тремтіти.
Він ще не міг до кінця зрозуміти, що таке шоста ранг, але вже відчував інстинктивний страх перед його існуванням.
Скелет Каміли теж тремтів, бо вона знала, що Сол правий.
Вона боялася, що слова Сола про те, ніби Бездна не хоче воскрешувати її, також були правдою.
Ціль Сола — досягнуто!
Каміла засумнівалася.
Але через мить вона відкинула цю ідею силою.
- Говорити мені це безглуздо.
Вона, випрямивши шию, насильно поламала всі сумніви.
— Бездня от-ось відкриє очі. І тоді я сама тобі скажу, хто правий, а хто винен.
Сол глибоко подивився на Камілу. - Я і не думав, що зможу тебе зупинити. Але я сподіваюся, що якщо у твоєму серці з'явиться хоча б найменше сумніви, ти залишиш собі шлях до відступу.
Каміла пильно дивилася на Сола, її погляд, здавалося, проколов його тіло і попрямував до далекого зоряного неба.
- Шляхи назад немає.
...
Тіло Сола знову з’явилося у Великому Розломі.
Каміла не могла перешкодити йому приходити і йти. Але й Сол не міг довго залишатися в Бездні.
Зрештою, це було дуже особливе місце, внутрішня частина мертвого тіла Бездні, яке інстинктивно відштовхувало таких як Сол, кого воно не могло заразити і асимілювати.
Так само як і тоді, коли Сол та Кісмет увійшли в око Бездні. Спочатку інстинктивно намагалися заразити Сола, але після повного провалу вони почали намагатися відштовхнути його.
Для них проникнення Сола і Кісмета в Бездні було дуже небезпечним.
Повернувшись у Хеотічний домен, Сол ще більше переконався в своїй початковій здогадці.
Піднявши голову, він побачив Корі та її супутники сіють смерть і руйнування. Ось тільки якоря в основному були роздроблені, і лише небагатьох вдавалося вбити.
« Якщо не вбити якір остаточно, то потрібно зберігати окремі частини. Інакше, коли вони збираються разом автоматично і, досягнувши певної кількості, повернуться до нового монстра."
Роздумуючи, Сол рушив вперед. Але коли він рухався, його мантії почали рости сірі щупальця.
Ці щупальця, побачивши якорів на землі, наче голодні пітони, кинулися на них повністю обволокуючи.
Якорі відчайдушно поширювали брудну речовину, але коли їх піймали, вони потрапляли в простір Лінії долі Сола, де відразу ставали мирними. Окрім інстинкту об’єднання, у них не залишалося й тіні опору.
Незабаром земля, по якій пройшов Сол, стала чистою. Коштовні монстри, які раніше боролися в ближній бою, втративши ворогів, замерли на місці, не знаючи, що робити далі.
Неподалік Корі та її супутники також швидко помітили, що якорів на землі стає все менше. Замість них з’являлися сірі прозорі щупальці завтовшки, що були зроблені із пітону.