- Шкода, що хоч би якою сильною була матка, вона не зможе безпосередньо знищити Бездну.
Даґлас поставив і свою склянку, поправив мантію і, обернувшись на лабораторний стіл, з цікавістю подивився на Горсу. — Ти дізнався мене? Як?
Горса завмер, не очікуючи такої прямоти. доки ти даси відповідь.
Даґлас не виглядав спантеличеним, бо його розкривали. - Я прикидався лише для того, щоб ви не покладалися на мене у всьому, перестали думати самі і вимагали від мене відповідей. Я теж лише чарівник п'ятого рангу, якому закрита шлях до просування. Звідки у мене стовідсоткова впевненість в тому, що я зможу впоратися з шостим раном?
Слова звучали як насмішка з тим, що Горса прямо запитав у нього відповіді. Але Горса зовсім не злякався.
« Намагаєшся скеровувати нас у своєму напрямку, а тепер говориш, щоб ми не покладалися на тебе. У таку незграбну брехню повірять тільки Шайя», - подумав Горса, але бинти на його обличчі приховували всі його емоції.
— О, я зрозумів, - згадав щось Дуглас. - Ти ж знаєш Флоко, так?
— Сходила раз.
« Якщо це вже не пов'язано з Солом, то можна і здати Флоко».
Дуґлас з жалем похитав головою. але виникли деякі проблеми, і в кінцевому підсумку не було можливості нанести удар. Я вже тоді подумав, що ви можете через це дізнатися мене. Просто не очікував, що так швидко.
Коли Дуглас казав, що хотів вбити Флоко, його тон був таким же легким, ніби він говорив не про вбивство мага п'ятого рангу, а про те, щоб з"їсти яблуко.
Горса продовжував наступати. - Якщо ти дійсно хочеш впоратися з Глаздо Бездонні, то навіщо тобі вбивати Флоко? Він все-таки істота п'ятого рангу. Якби він залишився і допоміг тобі, хіба не було б краще?
Дуглас посміхнувся. - Я не зобов'язаний впоратися з Глазом Бездни. Якщо вигода від вбивства Флоко перевищує вигоду від боротьби з Бездною, я природно можу на нього напасти. А залишив я його живим для того, щоб вирішити проблему з Бездною.
— Тоді чого ж ти хочеш насправді? Невже він вирішив виявити милосердя і врятувати свою батьківщину?
— Звичайно, що ні, — з радістю визнав Дуглас. — Я просто хочу поспостерігати за смертю шостого рангу. Оскільки ти бачив Флоко, то повинен знати, що я вже дуже, дуже давно застряг на пікі п'ятого рангу. Якщо я зможу зблизька побачити, як гине шоста ранка, то знання в цьому процесі можуть допомогти мені прорватися. Коли я застрявав біля воріт шостого рангу, то зрозумів, що сила — це ніщо.
— Знання - сила.
- На жаль, я витратив багато часу і провів безліч невдалих експериментів, перш ніж зрозумів це.
Усмішка зникла з обличчя Дугласа, коли він подивився на Горсу.
— Тепер ти маєш розуміти, чому я залишився, щоб допомогти вам?
- Я так розумію, ти хочеш, щоб ми безпосередньо билися з Бездною, заважали їй воскреснути, а ти будеш з точки зору третьої особи уважно спостерігати за знищенням шостого рангу, отримуючи знання. Щоб не відволікатися, спостерігаючи за тим, що криється в основі шостого рангу, ти не можеш втручатися і тільки керувати нами, — ліниво сказав Горса. - Але я сподіваюся, що ти керуватимеш нами більш чітко. Зрештою, часу у нас небагато. Хоча це питання нашого життя і смерті, але для вас можливість зблизька спостерігати за смертю шостого рангу — теж рідкісна справа.
Раз є потреба, можна і домовлятися.
Перед обличчям досвідченого мага п'ятого ранга Горса зовсім не робел.
— Ты прав. Але хіба ми не співпрацюємо? — Дуглас підійшов до Горси і, поклавши руку йому на плече, сказав: « А що до швидкості керівництва, то про це не хвилюйся. Просто будьте слухняними моїми піддослідними кроликами. Я постараюся, щоб ви вижили.
Тільки коли один з чарівників другого рангу, побачивши самотньому стояв у лабораторії Горсу, здивувався запитати.
- Головуючий, у вас є якісь накази?
Але в наступну секунду фігура Горси раптом зникла. Він зовсім не звернув уваги на мага другого рангу.
Маг другого рангу соромився почухав ніс, але не надав особливого значення раптовому зникненню Горси.
Новий голова вміє телепортуватися, і характер у нього, як відомо, дивний. Не звертає уваги, так не вказує.
Але цей маг другого рангу не знав, що як тільки Горса телепортувався в свою власну сферичну кімнату, його відразу ж вирвало чорною кров'ю.
Ця чорна кров, впавши на підлогу, продовжувала кипіти, наче щось у ній билося.
Горса, впавши на підлогу, повільно закрив очі.
Дуґлас двічі поплескав його по плечу, і клітини в тілі почали атакувати один одного.
Тільки коли він за допомогою магії воскресіння швидко перебудував тіло під бинтами, то зміг ізолювати ті клітини, що продовжували самознищуватися і виплюнути їх.
Чорна кров на підлозі продовжувала битися, розриваючи і пожираючи один одного. Ця лупа ставала все меншою і менше, і в результаті залишився тільки сухий чорний порошок.