Цього разу, як тільки Лінія долі Сола увійшла в Бездну, він виявив, що його поле зору стало набагато ясніше, ніж минулого разу.
Над головою все ще було зоряне небо, і цього разу він вже міг розгледіти джерело світла кожної зірки. Соул також помітив, що це зоряне небо відрізняється від того що було за межами світу магів.
Якщо це був внутрішній світ очей Бездні, то зовні зоряне небо, звичайно ж, не було справжнім. Але навіть якщо це і не була справжній всесвіт, то це могли бути інші планети, поглинані Бездною.
Врешті-решт, маг шостого рангу вже мав здатність знищити світ. Навіть якщо він зараз і був трупом, то все одно мав на увазі смертельну загрозу для світу Сола.
І ця загроза через кілька років стане справжнім кінцем світу.
Він опустив очі і подивився на довколишній світ.
Середовище було схоже на поверхню Місяця. Земля була вкрита кратерами, навколо все було сірим і не існувало ніяких ознак життя.
У межах видимості Сола лежали десятки тисяч костяних трупів. Багато з них були неповними і не давали жодних ознак життя.
Але Сол знав, що ці трупи - це і є ті жорстки, яких так боявся світ магів. Кості, які були зовні « площина» схоже через контакт з аурою шостого рангу, мали надзвичайно сильну заражаючу здатність для нижчої рани.
Вони були мирними тільки тут. А зовні вони перетворилися на богів смерті.
Сол на Північній Півночі якось зіткнувся з якорем, який раптово з'явився у світі магів. Не було прориву очей бурі, він просто з'явився, а відходячи, теж зник через якийсь дивний простір.
Це і був провісник скорого повного розгулу очей Бездні.
- Ти знову прийшов?
За спиною Сола з'явився білий людський скелет. Це Камілла.
Єдиний якір, з яким Сол все ще міг спілкуватися.
— Вже вирішив здатися Бездні? Я можу гарантувати, що після того, як Бездна тебе поглине, ти збережеш свій розум і навіть зможеш продовжувати спроби просування.
Цього разу Сол не відразу відмовився, а з обережністю запитав: « Бездна незабаром вибухне? »
Скелет на мить завмер, а потім передав наступне повідомлення.
— Намагаєшся мене прощупати? - скелет легонько похитав головою, так що вона, здавалося, от-от відвалиться. — Безпольово. Ти можеш бачити все, але нічого не можете зупинити.
Хоча Сол чув лише інформацію, а не голос, він вже міг відчувати в тоні Каміли зневагу і гордість.
Потім Каміла підняла руку і помахала назад. - Дивись, змирись.
Після того як Камілла підняла руку, скелети почали тремтіти один за одним, ніби в них поверталося свідомість. Вони то піднімали руки, випрямлялися і захиталися.
Один скелет встав, встали тисячі.
Вони розходилися, наче хвилі на морі.
- Хто ти насправді? Ти не можеш бути чарівницею Каміль.
Таке було не під силу магу, який випадково потрапив у Бездну.
Скелет перед ним не відповів на запитання Сола. - Це неважливо. Скоро ви всі станете частиною Бездні, і вам більше не знадобляться окремі особи.
- Ти хочеш сказати, що Бездна скоро поглине весь світ магів?
— Це неминучий результат.
— Ты... Ти - свідомість Бездны?
— Якщо тобі так зручніше, то можеш вважати, що скелет не давав Солу ні єдиного шанса його промахнути.
— Тоді я можу запитати, чому Бездна хоче поглинути світ магів?
Окрім несвідомого розширення, у всього має бути певна причина.
Чи потрібно йому життєвий простір, чи це кровна помста, або ж він прагне більшої влади і сили?
Скелет був цілком божевільний і хаотичний. Отже, його цілі повинні були мати якесь початкове бажання.
Сол хотів знати причину.
Це пов’язано з тим, які методи йому слід зробити.
Але той як і раніше не збирався відкривати Солу ніякої інформації.
- Хех, коли ви люди, давите мурашки, у вас є якась мета?
Соул повільно відступив. — Ти нічого не хочеш сказати, у тебе немає ні краплі щирості. Я не приєднаюся до вас.
На цей раз скелет більше не насміхався, він просто мовчки дивився, як Сол йде.
Повернувшись у Великий Розлом, Сол побачив Анну на краю.
що ви повернулися цілим. З'явилися якісь нові проблеми? — А, помітивши, що у Сола не дуже позитивний настрій, поспішно запитала.
Але наступної секунди на обличчі Сола з'явилася усмішка.
« Я нічого не бачив, Аня, я переконався у своїх думках.
Камілла не хотіла нічого говорити, але її ставлення сказало все. У них немає інших бажань, вони просто хочуть поглинути світ магів. Але бездна — це ж труп, які можуть мати бажання?
Соул подивився на Ан, але вона не наважувалась сказати нічого.
Але Сол сам відповів.
— Він, звичайно ж, хоче ожити!
Можливо, вона не розуміла різниці між тим, що Бездна хоче воскреснути і приречена поглинути світ магів.