Лише за невиразними формами можна було здогадатися, чим була ця чорна бруду раніше.
"Ж-ж..."
У голові Сола раптом пролунав дивний і пронизливий гул. Його мозок пронизала гостра біль, і він, більше не в змозі спостерігати, звернувся калачиком, обйняв голову руками.
...
— Фух! — Соул різко відкрив очі. Біль уві сні був таким чітко вираженим, ніби він усе це пережив наяву.
Але як тільки він вирвався з жаху, біль у пам'яті і страх в серці почали відступати, як приплив. Не минуло й хвилини, як відчуття болю зникло, наче його не було.
Дівчатко Волдоросль невідомо коли висунулася через шию Сола і своїм чорним язичком злизала крапельки поту з його лоба.
Соул, не знаючи, сміятися йому чи плакати відштовхнув її. - Дякую, маленька Водоросль, але не їси що впало.
Його тіло, яке пройшло три фізичні зміни, вже давно не було тілом звичайної людини. Пот в основному виділявся через стрес, випробуваний його духовним тілом. Це було ознакою втрати контролю над силою.
Якби звичайна людина торкнулася його, тіло могло б за кілька хвилин згнити до рідкої маси.
— Братик Сол, тобі приснився кошмар? — вылетіла и Панни, кружись об Сола.
Панні, як Кошмарна метелика, відчувала зміст сну Сола, але не бачила його чітко.
Та й не наважилася бачити.
— Не вперше, поки він говорив, краплинки поту на його лобі вже входили назад у тіло.
Він змусив себе заспокоїтися.
Цей кошмар, мабуть, був видінням того, як Іскайпер поглинає Бездна. Ось тільки в кінці щось вплинуло на його дух, і біль перевищила його межі, поставивши його вирватися з пророчого сну.
« Якщо сон показував кінець світу, то чи бачив я це, потерпівши поразку у боротьбі проти Чорного припливу і готуючись покинути цей світ? »
« У Бездну зайшов Іскайпер. Чи це означає, що Статт і Нефрайт вже... були поглинуті?»
« Коли континент поглинає око Бездні, він перетворюється на чорну багнюку. Якщо Хаотічний домен — це справді перший континент, який зник. Врешті-решт, все, що було раніше, зникло, залишився лише невеликий ділянку земної кори і пісок, який утворився після висихання Чорно - Великої припливу."
Соул повільно закрив очі.
Видіння кінця світу сильно вразило його. Лише через деякий час він зміг знову думати.
« Здійснення між моїм пророчим сном і реальною подією не триває так довго. Але моя ментальна сила зараз значно зросла, так що події у сні можуть статися і через три-п'ять років. Але часу все одно дуже мало".
От тільки Сол не розумів. Хоча він і знав, що повний розквіт Чорного припливу - лише питання часу, але не через три-п'ять же років!
За розрахунками Трібунала та Ради Зоряних Ворт, навіть якщо Чорний приплив і вибухне в повну силу, то на це повинно було піти тридцять-п'ятдесят років, і це за найбільш песимістичними прогнозами.
Але чому вві сні прийшов кінець світу так рано?
« Дівчат був з'явився якийсь інший важливий фактор, який вплинув на хід подій» - Сол почав згадувати деталі сну. — Ми щось пропустили?
« Окрім, уві сні не було червоних черв’яків. Мій план улягав в тому, щоб використовувати їх для нейтралізації погані очі Бездні. Може, план провалився і всі червоні черви були знищені, тому й не з'явився жоден? "
Інформації, яку Сол отримав уві сні, все ще недостатньо.
« Якби тільки можна було знову побачити пророчий сон»
Сила пророчих снів походила від зоряних очей, а Зоряні очі насправді були Солом. Отже, він повинен був вміти контролювати свої сни.
Ось тільки зараз він ще не міг керувати силою Зоряних очей.
« Якнайшвидше прорватися на четвертий ранг. Інакше перед кінцем світу, викликаним Чорнохвильовим припливом, бути магом третього рангу, навіть на пікі - це занадто слабо."
Соул прибрав Волостеля і Кошмарну метелика. — Ви поки не виходите. Мені потрібно знайти одного червоного черв'яка, щоб перевірити свою здогадку.
В наступну секунду фігура Солу зникла. З’явившись знову, він виявив, що з чотирьох сторін не видно вежі Зірочев. Він, мабуть, уже покинув столицю Олгі.
« Це інше місто? Цікаво, я все ще в герцогстві Олґа? "
Тільки він про це подумав, як ззаду пролунав голос.
— Сол! Ти як тут опинився?
Соул обернувся і, не здивувавшись, побачив здивоване обличчя Джеффрі.
« Попутно, — каже Сол, коли побачив на шиї Джеффрі червоний черв’як, який майже повністю закопав у його тіло і посміхнувся. — А ты?
« Я пройшов відбір у Раді Зоряних Воріт, — сказав Джеффрі. — Він намагався придушити гордість і почухав ніс. — Тепер мене призначили на навчання. Сказали, коли закінчу, візьмуть працювати в Башню Зірочев.
— Правда? - Жола прикутий до короткого товстого хвоста червоного черв'яка, який все ще рухався зовні. - Тоді вітаю.