Бесс у щоденнику розсміялася.
"Напевне, вони і уявити собі не можуть, що ви наважуєтеся вдертися у штаб-квартиру Ради Зоряних Ворота?"
Незабаром Сол дістався до потрібного місця, але вхід у світ-сріз було не так просто виявити.
Він був на поверсі з порожнистим центром. Тобто, в середині цього поверху не було підлоги і він був з'єднаний із нижнім. З огляду на те, що висота стелі в Башні Зірки була приблизно 4 метри заввишки, перед Солом постав великий простір заввишки понад сім метрів.
« Треба бути тут. Але чи тут немає ніякої охорони? "
Соул просканував простір своєю ментальною силою, але не знайшов входу в світ-зріз.
У ті світи-срези, де Сол був раніше, він або потрапляв зовсім несподівано, або у нього був ключ на зразок Компаса Хаоса, чи його приводили члени Клана Сіячих. Йому ніколи не доводилося самому шукати вхід.
Тепер він хоч і здогадався, де знаходиться вхід але не міг визначити його точне розташування та спосіб проникнення.
Сол дістав Компас Хаоса, намагаючись з його допомогою виявити розлом простору. Стрілка на компасі була шаленою без будь-якої закономірності.
Соул подумав: « Схоже, цей компас працює тільки з Хаотичним домом".
Він прибрав компас. « Якщо ментальна сила не може виявити просторовий розлом, то що щодо Лінії долі?»
І знову він оглянувся — нікого не було поряд.
Одна з його рук, схована в рукаві, тихо перетворилася на сіре щупальця. Потім з рукава висунуло кілька прозорих білих ниток. Вони, наче павутина, ширяли в повітрі, ніби котячі вуса і проникли у простір.
Одна з ниток розділилася надвоє, потім начотирьо, і в результаті перетворилася у густу мережу, яка прочесала весь простір між двома поверхами.
При такому тотальному пошуку Сол нарешті відчув ту саму дивність, що вказує на вхід у світ-зріз.
Соул відразу прибрав Лінію долі і, підлетівши, доторкнувся рукою до порожнього місця.
В наступну секунду він відчув дивну всмоктаючу силу. Його, наче скалкуючого в соломинку, звузило і потім викинуло з іншого кінця.
Коли Сол прийшов до тями, він підняв очі і побачив червоно - червоний черв"як розміром з теличку, нерухомого, як повітряна куля.
Опустивши очі, Сол побачив, що він на великій висоті і під ним ширяють сотні червоних черв’яків.
Соул намагався роздивитися землю крізь ці товсті туші, але виявив, що землі тут не було.
Все парило в повітрі.
Поруч із Солом в основному ширили нерухомі червоні черви. Соул не міг доторкнутися до них і не знав, живі вони чи мертві.
Помітивши, що хтось наближається, Сол відразу сховався за одного з червоних черв'яків і, прикривши свою фігуру, слився з фоном цього світу.
Перед тим як увійти, Сол залишив тимчасовий орієнтир зовні Вежі Зірочетів, щоб в разі чого одразу ж телепортуватися.
Зараз він відчув, що орієнтир все ще чітко відчувається. Очевидно, Сол міг переміщатися між світом-срізом і головним світом.
Підготувавши шлях до відступу, Сол міг спокійно зайнятися пошуками Байрона.
У цей момент джерело аури, яке він помітив, наблизилося. Це був всього лише маг першого рангу.
Він був непідкріплений, але на його плечі сидів червоний черв'як. Отже, ці люди з червоними хробаками знають, що на них сидить монстр через межі Зоряних Ворота? "
Маг першого рангу з червоним хробаком підійшов до виходу зі світу-зріза, його губи шевельнулися, промовляючи закляття. Миттєвість після його фігури спотворилась, зменшилась і зникла.
« Це заклинання є звичайним способом входу і виходу з світу-зріза. А я, знайшовши точний вхід за допомогою Лінії долі, зміг просто протиснутися всередину без закляття.
Побачивши, що маг пішов, Сол залишив своє укриття і попрямував в ту сторону, звідки той прийшов.
Пройшовши через скупчення червоних черв"яків, він нарешті побачив кілька сірих куль у повітрі.
Ці кульки були подібні до гумових повітряних кульок, які виглядали над дирижаблями. Кожна куля була розміром з маленький будинок, і кожен був магічні коливання.
Може, ці кулі і були домами в цьому світі?
Наблизившись до населеного місця, Сол перестав використовувати магію польоту. Він вибрав напрямок, припинив політ і почав повільно падати.
Тільки припинивши політ, Сол виявив, що гравітація тут дуже слабка. Її майже повністю компенсувало опір повітря.
Стремного падіння не сталося. Солу навіть не довелося перетворювати руки на крила, щоб керувати напрямком.
Через деякий час він приземлився на першу кулю.
Шар був сіро-білим. Обабіч обійшовши його, Сол виявив, що він повністю непрозорий, за винятком одного місця на видиме вікно.
Соул обережно заглянув всередину і побачив чоловіка, прив’язаного до стовпа.