Оскільки наставник Горса сказав, що Бездна - це тіло, то вона не непереможна.
Сол також думав, чи не варто захопити Зоряні Ворота і забрати друзів з цього небезпечного світу. Але і Вестник Смерті з Світу ілюзій та фарб, і колись колишній Флоко попереджали його, що зовнішній світ дуже не безпечний.
Те, що тварини нижче п'ятої ранги не можуть подолати стіну світу, насправді було своєрідним захистом для його мешканців.
Отже, навіть якщо Сол і був впевнений, що зможе досягти п'ятого рангу, то як щодо його друзів?
Тому, навіть якщо зрештою доведеться піти, він зробить це лише тоді, коли кінець світу справді прийде і не залишиться жодного живого.
Соул подивився на руку своєї правої руки. Там знову з'явилося Зоряне око. Але Сол був обережним і не дозволив йому побачити гігантського червоного черв’яка на Башнші Зірочетів.
« Минулого разу око вигубило одного червоного хробака, але й сам постраждав. Інакше біль не вплинув б на мене. Це був перший раз, коли я бачив, що щось може зашкодити Зоровому оці. Отже, ментальна сила навіть маленького червоного черв'яка вже дуже велика. Якщо я зіткнуся з тим, що на Башні Зірки, то скільки зірок мені знадобиться і чи не вб'є мене відбитий біль? "
Ця ідея промайнула в голові Сола.
Він раптом зупинився і, обережно прикриваючи Зоряний очей на долоні, подивився на гігантського червоного хробака далеко.
« Червона черв’як має силу протистояти Зоряному оці. Отже... Він може протистояти і Око Бездні? "
Це була лише здогадка, схожа на осяяння. Соул навіть не знав властивостей червоного черв’яка, і тим більше не міг змусити його битися за себе. Але це був один з варіантів вирішення проблеми кінця світу, який варто було спробувати.
"Спочатку потрібно сміливо припустити!"
Соул знову подивився на червоного черв'яка, вже не бачачи в ньому тільки шкідника.
— У всього є дві сторони. Криза — хіба це не можливість?
Про що ви говорите? — Здивований запитав Агу.
Соул не почав поспішати ділитися своїми думками, а лише сказав: - Агу, як ти думаєш, що може змусити головуючого Аліка відмовитися від ідеї втечі?
« Щоб змусити горду і впертої людини відмовитися від своєї нав'язливої ідеї, треба лише показати йому, що у неї немає іншого виходу», — елегантно написала Бесс в щоденникі.
- Він же маг четвертого рангу, як я можу позбавити його вибору? Може, знайти когось п'ятого рангу... я знаю одного!
- Це місце знаходиться на певній відстані від Іскайпера, і від Статта та не лежить на морських або повітряних шляхах між ними.
— І негарно тут відносно менше.
- Отже, ми можемо тут жити?
Десятки русалок щебетали, обговорюючи, і на обличчях усі мали надію на майбутнє.
Корал з усмішкою дивилася на присутніх, відчуваючи велике полегшення. П'ять років тому хто б міг подумати, що їхній народ русалок зможе жити так вільно?
— Коралл, Лазури, підійдіть.
У цей момент у вухах двох керівників русалок пролунав голос Флоко, який відсутній кілька днів.
Корал і Лазур переглянулися, і в їхніх очах запала радість.
- Лорд Флоко, ви повернулися? - Корал вже майже зажив хвіст, ось тільки рана втратила її талант і тепер вона нічим не відрізнялася від звичайної русала.
Але зараз вона була свого роду мозковим центром народу русалок. Коли Флоко не було, навіть Лазуар без жодних слів слухав її.
Лорд Флоко, за нами все ще полюють маги? — запитав Лазур. Якщо так, то він був готовий битися разом з Флоко.
— У Трібунала зараз немає часу переслідувати вас, — сказав Флоко. — Але ви повинні стежити за своїми породами, щоб вони не виходили назовні. Недавно пройшов Чорний приплив, саме час для розмноження. Зараз серед народу русалок всього кілька десятків, це занадто мало.
Корал і Лазур трохи почервоніли, але зрозуміли, що перед обличчям виживання роду не час для збентеження.
— Я скоро поїду на пошуки самотніх русалок по всьому світу. Тільки коли наше число перевикине триста, у нас буде гарантія виживання.
Лазур і Корал серйозно кивнули.
- Повертайтеся. Якщо щось знадобиться, я вас покличу.
Лазур не хотів розлучатися з Флоко. Він був настільки сильний, у багато разів сильніший за пана Чорнориба. Пан Чорнориба вже пожертвував собою заради свободи народу русалок, і, на щастя, в останній момент з'явився лорд Флоко і врятував їх від злих чарівників.
Ось тільки лорд Флоко був дуже холодний і з'являвся ще рідше, ніж пан Чорнориба. Через це у нього, який схилявся перед силою, майже не було можливості побути з ним довше.
Цього разу Лазур нарешті не втримався і хотів запросити Флоко подивитися на їхній новий будинок на дні, але, не встиг відкрити рота, побачив холодний погляд лорда Флоко.
Його серце тремтіло, і Корал відтягла його під воду.
Ось тільки Лазур не знав, що Флоко подивився на нього так не через нетерплячість.